Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (17) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Фофанов В$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 20 Представлено документи з 1 до 20 |
|||
| 1. | 
Фофанов О. Д. Результати лікування вроджених діафрагмальних гриж у дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, Р. І. Никифорук, М. В. Глагович, В. О. Фофанов // Хірургія дитячого віку. - 2012. - № 4. - С. 44-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2012_4_8 Мета дослідження - розглянути вплив розробленої тактики передопераційної підготовки та корекції внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на характер післяопераційного перебігу і результати лікування дітей із вродженою діафрагмальною грижею (ВДГ). У дослідження залучено 18 дітей віком до 3 років із ВДГ, 13 із них новонароджені. Групу порівняння склали 8 хворих, яким проводили передопераційну підготовку у стислі терміни і стандартне хірургічне лікування. До складу основної групи увійшло 10 дітей, яким виконали ретельну передопераційну підготовку до нормалізації життєво важливих функцій організму та корекцію ВЧГ у післяопераційному періоді. Ефективність запропонованої схеми лікування оцінювали за частотою післяопераційних ускладнень, характером післяопераційного перебігу, тривалістю післяопераційного лікування в стаціонарі та летальністю. У 4 (40,0 %) пацієнтів основної групи виявлено виражену вісцеро-абдомінальну диспропорцію (ВАД), внутрішньочеревний тиск (ВЧТ) був 21 - 26 мм рт. ст. (ВЧГ II ступеня). Для корекції ВАД цим дітям створювали вентральну грижу, у 2 із них - із застосуванням біоімплантату "Tutoplast pericard". Післяопераційний перебіг у хворих основної групи сприятливіший, про що свідчать зменшення середньої тривалості штучної вентиляції легень (ШВЛ) та швидше відновлення адекватного спонтанного дихання, скорочення термінів лікування в реанімаційному відділенні та у стаціонарі. Діти цієї групи потребували менш жорстких параметрів ШВЛ та нижчої концентрації кисню в дихальній суміші. У хворих основної групи швидше нормалізувався ВЧТ. Післяопераційні ускладнення виникли у 5 (62,5 %) пацієнтів групи порівняння, у 3 дітей вони пов'язані з ВЧГ. Післяопераційна летальність у групі порівняння склала 25,0 %, в основній - 10,0 %. | ||
| 2. | 
Фофанов О. Д. Шляхи покращення результатів хірургічного лікування гастрошизису у новонароджених [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, М. В. Глагович, В. О. Фофанов, Я. В. Матіяш, Р. І. Никифорук, О. О. Курташ, О. Я. Борис, У. Р. Сташко, Р. Д. Климюк // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2011. - Т. 1, № 2. - С. 66-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2011_1_2_17 | ||
| 3. |
Фофанов О. Д. Кишкові стоми як етап хірургічного лікування вродженої та набутої абдомінальної патології в дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, Р. І. Никифорук // Хірургія дитячого віку. - 2014. - № 1-2. - С. 32-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2014_1-2_10 Мета роботи - проаналізувати результати лікування дітей, яким накладали кишкову стому (КС), вивчити вплив різних видів стом на перебіг хірургічної патології, визначити частоту ускладнень у стомованих дітей, їх причини та шляхи профілактики, розглянути оптимальні терміни та способи закриття стом. Проведено аналіз медичної документації та обстеження 126 дітей віком від 1 доби до 15 років, яких прооперовано з приводу вродженої та набутої патологій кишечника і черевної порожнини. У більшості дітей (61,9 %) стоми накладали у випадку вродженої патології кишечника, у решти хворих (38,1 %) - із приводу набутої патології. Хворих розділено на 2 групи. У першу групу увійшло 85 пацієнтів, прооперованих у перший період дослідження (2002 - 2008 рр.), у другу групу - 41 хворий, котрого було прооперовано після 2008 р. Післяопераційні ускладнення, пов'язані зі стомою, спостерігали в 11 (12,9 %) дітей першої групи, у них було 16 видів ускладнень: стеноз - 5 дітей, частковий некроз стоми - 3 випадки, нагноєння рани - 2, виснаження дитини - 3, евагінація - 2, неспроможність швів і ретракція стоми - 1. У другій групі ускладнення, пов'язані зі стомами, виявлено у 3 (7,3 %) хворих. Серед них у 2 дітей був стеноз, у 1 пацієнта - евагінація стоми, у 2 - виснаження. Критичний аналіз результатів лікування та ускладнень КС у дітей першої групи спонукав до перегляду показань до накладання стом і тактики лікування стомованих дітей. У хворих другої групи змінено тактику і техніку накладання КС, удосконалено догляд за стомами, оптимізовано терміни і способи їх закриття. Показання до накладання КС були звужені у дітей, прооперованих у другий період. Частота ускладнень, пов'язаних із накладанням стом, корелювала з рівнем їх накладання та характером патології, яка викликала необхідність стомування дітей. Лише одне ускладнення спостерігали в дітей, яким виконували колостоми у плановому порядку (евагінація кишки). Максимальна частота ускладнень була у випадках накладання ентеростом, зокрема на рівні голодної кишки, та при ургентній патології (перитоніт, некроз кишки). Причинами цих ускладнень були як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори: перитоніт, що прогресує, ішемічні ураження кишок, неправильно обраний рівень чи вид стоми, технічні погрішності під час її накладання. У дітей першої групи переважали ускладнення, пов'язані з тактикою і технікою накладання стом, у хворих другої групи - з основною патологією. Частота ускладнень у дітей другої групи зменшилася. Висновки: найчастіше КС накладали у випадках вродженої кишкової непрохідності та некротичного ентероколіту в новонароджених дітей - 57 % хворих. Частота ускладнень, пов'язаних із накладанням стом, корелювала з рівнем їх накладання та характером патології, яка викликала необхідність стомування дітей: ускладнення були у 4,8 % дітей із колостомами і у 23,3 % з ентеростомами. 78,6 % усіх ускладнень спостерігали після ургентних операцій у дітей із перитонітом та ішемічними ураженнями кишок. | ||
| 4. |
Фофанов О. Д. Меконієвий перитоніт у новонароджених: особливості діагностики і хірургічного лікування [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, Р. І. Никифорук // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2016. - Т. 6, № 1. - С. 42-48. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2016_6_1_10 | ||
| 5. |
Фофанов О. Д. Перфоративний перитоніт у новонароджених. Шляхи удосконалення діагностики та лікування [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, Р. І. Никифорук // Хірургія дитячого віку. - 2015. - № 3-4. - С. 92-99. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2015_3-4_18 Мета роботи - провести аналіз результатів лікування перфоративного перитоніту (ПП) у новонароджених, розробити оптимальний алгоритм діагностики та лікувальної тактики. В основу роботи покладено результати обстеження та лікування 54 новонароджених дітей із ПП, які прооперовані в клініці дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету за останні 10 років. Усі діти прооперовані у перші дні життя. Хворих розподілено на 2 групи. У першу групу увійшли 24 хворі, яких лікували традиційними методами, у другу групу - 30 хворих, при лікуванні яких нами проводилася ретельна доопераційна й інтраопераційна корекція внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ), застосовано диференційований підхід до вибору методу хірургічного лікування. Серед оперованих дітей антенатальний (меконієвий) перитоніт був виявлений в 21 хворого (38,9 %), у решти (33 хворі) діагностовано постнатальний ПП. Результати лікування дітей другої групи з ПП, який супроводжувався ВЧГ, залежали від ступеня гіпертензії, своєчасності її корекції та виду патології. У хворих із ВЧГ I ступеня ми не спостерігали ускладнень, пов'язаних з гіпертензією, всі ці діти одужали. При ВЧГ II ступеня померло 2 дітей (16,7 %), при ВЧГ III ступеня померло 6 хворих (75,0 %). Висновки: результати лікування дітей з ПП значною мірою залежать від ступеня ВЧГ, що його супроводжує. Застосований нами диференційований підхід до тактики хірургічного лікування ПП з урахуванням ВЧГ та її корекції дозволив покращити результати лікування у дітей II групи, знизити у них частоту післяопераційних ускладнень з 25,0 % (I група) до 16,7 % (II група) - летальність з 37,5 % (I група) до 26,7 % (II група). Особливе значення у покращенні результатів лікування дітей з меконієвим перитонітом має його антенатальна діагностика. | ||
| 6. | 
Фофанов О. Д. Малоінвазивні технології в лікуванні хвороби Гіршпрунга у дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, О. Я. Борис, В. О. Фофанов, Р. І. Никифорук // Архів клінічної медицини. - 2014. - № 2. - С. 123-124. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2014_2_56 Наведено аналіз результатів лікування від хвороби Гіршпрунга 16 дітей віком від 7 діб до 2 років, оперованих в клініці дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету. Усі оперовані діти були розподілені на дві групи. В основну групу увійшли 8 дітей, оперованих за методом трансанального ендоректального низведения (ТЕРТ), в групу порівняння - 8 хворих, яким виконана операція Soave-Boley з первинним анастомозом. Встановлено, що у дітей основної групи достовірно скоротився час операції, скоротився термін післяопераційного знеболення, почала раніше відновлюватись перистальтика кишечника та швидше розпочалось ентеральне годування. Це зумовило скорочення термінів перебування дітей в стаціонарі, зменшення витрат на лікування. Важливими перевагами операції ТЕРТ є відмінний косметичний ефект, відсутність злукової кишкової непрохідності в подальшому та добрі функціональні результати. | ||
| 7. |
Фофанов О. Д. Ускладнення кишкових стом у дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, М. В. Глагович, М. В. Никифорук // Архів клінічної медицини. - 2014. - № 2. - С. 126-128. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2014_2_58 Наведено аналіз результатів лікування 126 дітей, яким накладалася кишкова стома у зв'язку із вродженою та набутою патологією кишечника і черевної порожнини. У більшості дітей стоми накладали при вродженій патології кишечника (61,9 %), у решти 38,1 % хворих - при набутій патології. Хворих розділено на 2 групи. У першу групу увійшли 85 хворих, які оперовані у перший період дослідження (2002 - 2008 рр.), у II групу - 41 хворий, які оперовані після 2008 р. Післяопераційні ускладнення, пов'язані зі стомою, спостережено в 11 (12,9 %) дітей I групи, і у 3 хворих дітей II групи (7,3 %). Частота ускладнень, пов'язаних з накладанням стом, корелювала з рівнем їх накладання та характером патології, яка викликала необхідність стомування дітей. У дітей II групи змінено тактику і техніку накладання кишкових стом, удосконалено догляд за стомами, оптимізовано терміни і способи закриття стом. У дітей I групи переважали ускладнення, пов'язані з тактикою і технікою накладання стом, у хворих II групи - ускладнення, пов'язані з основною патологією. Частота ускладнень у дітей II групи зменшилася. | ||
| 8. |
Фофанов О. Д. Лікування мембранозної атрезії шлунка, поєднаної з бульозним епідермолізом, у новонароджених. Огляд літератури та власні спостереження [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, Р. І. Никифорук // Хірургія дитячого віку. - 2017. - № 2. - С. 92-96 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2017_2_20 Наведено літературні дані про розповсюдження, клініку, діагностику, лікування і прогноз поєднаних вад і мембранозної атрезії пілоричного відділу шлунка і бульозного епідермолізу у новонароджених. Наведено два власні спостереження поєднання даних вад. Зроблено висновок, що за наявності бульозного епідермолізу у новонародженої дитини необхідне обстеження на предмет можливої пілоричної атрезії. Прогноз при поєднанні атрезії шлунка і бульозного епідермолізу значною мірою залежить від ступеня ураження травного тракту, верхніх дихальних шляхів та наявності септичних ускладнень. | ||
| 9. |
Фофанов О. Д. Лікування меконієвого перитоніту: проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, Р. І. Никифорук // Хірургія дитячого віку. - 2017. - № 3. - С. 61-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2017_3_13 | ||
| 10. |
Фофанов О. Д. Рідкісна аноректальна мальформація –вроджений товстокишковий мішок у новонароджених. Огляд літератури та власне спостереження [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, В. В. Банасевич // Хірургія дитячого віку. - 2018. - № 2. - С. 72-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2018_2_20 | ||
| 11. | 
Фофанов О. Д. Досвід діагностики і лікування інвагінації кишечника у дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, О. Я. Борис, Р. І. Никифорук, В. О. Фофанов, І. Й. Красівський // Галицький лікарський вісник. - 2016. - Т. 23, число 3(3). - С. 79-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2016_23_3(3)__31 Мета дослідження - встановлення причин ускладнень інвагінації кишечника (ІК) у дітей та визначення оптимальної діагностичної та лікувальної тактики. Проведено аналіз медичної документації та обстеження 100-а дітей віком від 1-го міс до 17-ти років, які лікувались з приводу ІК в клініці дитячої хірургії Івано-Франківського НМУ. За локалізацією найчастіше спостерігалася ілеоцекальна інвагінація (77 дітей), у 13-ти хворих була тонкокишкова ІК, товстокишкової інвагінації не спостерігали, у 10-ти хворих локалізацію інвагінації не було встановлено. Лікування ІК проводили в ургентному порядку одразу після встановлення діагнозу. Пріоритетним було консервативне лікування, яке було проведено у 74-х хворих, виявилося ефективним у 64-х хворих (86,5 %). Решта 36 хворих прооперовано, у 9-ти з них (25 %) проведено лапароскопічну дезінзагінацію. У 27-ми дітей проведено відкриту операцію - дезінвагінацію. Типовий вік (4 - 12 міс) був відзначений лише у 50 % хворих, проте 38 % пацієнтів були у віці старше 1-го року, а 20 % дітей були старші 3-х років. Усі діти з ІК одужали. Ускладнення ІК спостерігалися у 7-ми хворих, більшість з них поступили до клініки після 24-х год від початку захворювання. Релапаротомії виконано у трьох хворих, у двох хворих планово (програмована релапаротомія) і у однієї - за ургентними показами, у зв'язку з ознаками перитоніту. Рецидив інвагінації спостерігався у 5-ти хворих, у 4-х - після консервативної дезінвагінації, у однієї дитини після оперативного лікування. Висновки: ускладнення інвагінації кишечника у дітей переважно пов'язані з несвоєчасною діагностикою і лікуванням; діагностична лапаросконія євисокоінформативиим методом діагностики за відсутності типових клінічних і параклінічних симптомів інвагінації кишечника, яка одночасно є і ефективним малоінвазивним методом лікування, під час вибору методу лікування інвагінації кишечника слід керуватися тривалістю кров'янистих випорожнень з прямої кишки та даними доплерографії, що є найбільш важливими критеріями ступеня порушення гемомікроциркуляції інвагінованої кишки; пріоритетним методом лікування інвагінації кишечника є консервативна дезінвагінація. | ||
| 12. |
Фофанов О. Д. Сучасні методи профілактики рецидиву злукової кишкової непрохідності у дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, О. Я Матіяш, В. О. Фофанов, О. О. Курташ, І. Й. Красівський, І. М. Дідух // Галицький лікарський вісник. - 2016. - Т. 23, число 3(3). - С. 82-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2016_23_3(3)__32 Злукова кишкова непрохідність (ЗКН) є однією з найбільш актуальних проблем в абдомінальній хірургії у дітей, що зумовлено її високою частотою, великою кількістю ускладнень, рецидивів і релапаротомій, до яких вона призводить. Мета дослідження - вивчити клінічну ефективність інтраопераційного застосування антиадгезивних препаратів у дітей для профілактики рецидиву ЗКН. Проведено обстеження та аналіз медичної документації 86-ти дітей, які лікувалися у клініці дитячої хірургії Івано-Франківського НМУ протягом останніх 5-ти років з приводу ЗКН. Було виділено 2 групи пацієнтів: група порівняння - 40 дітей, які одержували традиційне лікування; основна група - 14 дітей, яким інтраопераційно застосовували антиадгезивний гель (АГ). Оцінку ефективності лікування здійснювали за характером післяопераційного перебігу (час відновлення перистальтики кишечника та початку ентерального годування, тривалість лікування у стаціонарі, частота ранніх післяопераційних ускладнень) та віддаленими результатами лікування (вираженість симптомів злукової хвороби, наявність рецидивів ЗКН та релапаротомій, зумовлених нею). Під час порівняльної оцінки післяопераційного перебігу у 2-х групах хворих було звернуто увагу на більш сприятливий перебіг у дітей основної групи, що проявлялося більш швидким відновленням перистальтики, що аускультується, зменшенням тривалості шлункового стазу, більш швидкою появою самостійної дефекації та скороченням термінів стаціонарного лікування. У групі порівняння рецидиви ЗКН виникли у 8-ми хворих (20,0 %), в 6-ти з них (15,0 %) проведено релапаротомії. У основній групі хворих рецидив виник у однієї дитини (7,1 %), однак релапаротомія не проводилася. Висновки: інтраопераційне застосування антиадгезивного гелю є високоефективним і безпечним способом профілактики рецидиву злукової кишкової непрохідності у дітей. | ||
| 13. |
Фофанов О. Д. Рідкісна вада розвитку – вроджена сегментарна дилатація товстої кишки у новонародженого. Огляд літератури та власне спостереження [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, О. Ю. Фофанова, Я. Я. Сікорин // Хірургія дитячого віку. - 2019. - № 2. - С. 109-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2019_2_22 | ||
| 14. |
Фофанов О. Д. Мініінвазивне лікування солітарних непаразитарних кіст паренхіматозних органів у дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, Б. М. Зіняк, Б. Д. Баб’як // Хірургія дитячого віку. - 2018. - № 4. - С. 74-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2018_4_20 Мета роботи - вивчити клінічну ефективність пункційного склерозуючого лікування солітарних непаразитарних кіст паренхіматозних органів (ПО) - нирок, селезінки, печінки - у дітей. В основу роботи покладено результати обстеження і лікування 72 дітей з простими кістами ПО віком від 1 міс до 17 років. Серед них найбільш чисельну групу (53 хворих, 73,6 %) склали хворі з кістами нирок, у 13 (18,1 %) хворих були кісти селезінки, у 6 (8,3 %) дітей - непаразитарні кісти печінки. У 22 дітей проведено лікування черезшкірними пункціями/катетеризаціями кіст зі склерозуванням <$E96 symbol Р> етиловим спиртом, охолодженим до -<$E20~symbol Р roman C>, під ультрасонографічною навігацією (14 хворих з кістами нирки, 6 дітей з кістами селезінки і 2 дитини з кістами печінки). Оцінку результатів проводили безпосередньо після проведеного лікування, через 6 міс та 1 рік. Незадовільних результатів не було. Задовільний результат одержано у 14 (63,6 %) дітей, з них у 8 хворих - кісти нирок, у 4 - кісти селезінки, у 2 - кісти печінки. Добрий результат лікування відмічено у 8 (36,4 %) дітей (6 - кісти нирок, 2 - кісти селезінки). Найкращий ефект лікування спостерігався за простих кіст діаметром 5 - 7 см. Рецидивів кіст чи серйозних ускладнень (кровотеча, нагноєння, перитоніт) у разі застосування пункційного склерозуючого лікування не спостерігали. За складної локалізації кіст селезінки ефективною є лапароскопічна асистенція. Важливим у досягненні позитивного ефекту у разі пункційного склерозуючого лікування простих кист ПО є забезпечення некрозу епітеліальної вистилки кісти без ушкодження оточуючих тканин. Висновки: ультразвукове дослідження надає змогу виявити солітарні кісти ПО на ранній стадії, до появи клінічних проявів, коли збережена більша частина паренхіми органа. Методика пункційного лікування солітарних кіст ПО з дренуванням та етапним склерозуванням охолодженим <$E96 symbol Р> етиловим спиртом може бути реальною альтернативою хірургічному втручанню, а у разі кіст нирок - за методом вибору. Методика є високоефективною, доступною і мініінвазивною. Дотримання усіх технічних аспектів надає змогу уникнути рецидиву та інших ускладнень. | ||
| 15. |
Фофанов О. Д. Власний досвід реконструктивно-пластичних операцій на сечовому міхурі в дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, А. П. Юрцева, Б. М. Зіняк, Ю. Р. Доценко, В. О. Фофанов // Хірургія дитячого віку. - 2021. - № 3. - С. 43-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2021_3_9 В Україні складна хірургічна реконструкція дистальних сечових шляхів при тяжкій дисфункції сечового міхура в дітей виконується недостатньо часто, враховуючи кількість дітей, які потребують такої операції. Ці оперативні втручання здійснювалися в Україні запрошеними із закордону фахівцями. Наведено перший досвід складної хірургічної реконструкції дистальних сечових шляхів у дітей. Мета роботи - поліпшити якість життя дітей з тяжкою дисфункцією сечового міхура. Проаналізовано результати реконструктивно-пластичних операцій на сечовому міхурі в 7 дітей з тяжкою дисфункцією сечового міхура. У 4 хворих був нейрогенний сечовий міхур (у 3 з них - спінальний сечовий міхур), у 2 хворих - мікроцист після хірургічної корекції екстрофії сечового міхура та тотальної епіспадії. Аугментаційну ілеоцистопластику виконано у 3 дітей, у 2 з них проведено також апендикоцистостомію, у 3 хворих - тільки апендикоцистостомію. Оцінено стан сечових шляхів, ступінь утримання сечі, післяопераційні ускладнення та якість життя оперованих дітей. Висновки: виходячи з першого власного досвіду проведення аугментаційної ілеоцистопластики та апендикоцистостомії за Mitrofanoff, відмічено добрий ефект цих реконструктивно-пластичних операцій. У всіх оперованих хворих істотно поліпшилася якість життя - досягнуто контрольованого сечопуску, припинено прогресування ушкодження нирок. Усі післяопераційні ускладнення успішно корегуються. Велике значення для досягнення доброго ефекту лікування має правильний вибір обсягу хірургічної реконструкції сечових шляхів у кожному конкретному випадку. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. | ||
| 16. |
Фофанов О. Д. Прогнозування ризику розвитку післяопераційної злукової кишкової непрохідності в дітей [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, І. М. Дідух, В. О. Фофанов, О. Я. Матіяш // Хірургія дитячого віку. - 2021. - № 4. - С. 90-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2021_4_16 | ||
| 17. |
Фофанов В. О. Результати реконструктивних операцій при вродженій аноколоректальній патології в дітей [Електронний ресурс] / В. О. Фофанов, О. Д. Фофанов, О. Я. Матіяш, І. М. Дідух // Хірургія дитячого віку (Україна). - 2022. - № 1. - С. 93-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2022_1_14 Одними з найпоширеніших вроджених вад, які супроводжуються обструкцією дистальних відділів травного тракту в дітей, є хвороба Гіршпрунга (ХГ) та аноректальні мальформації (АРМ). Хірургічне лікування цієї патології досить складне, у багатьох випадках багатоетапне, супроводжується великою кількістю ранніх і пізніх ускладнень. Незважаючи на розвиток малоінвазивної хірургії і удосконалення хірургічного лікування за останні десятиріччя, функціональні результати операцій не завжди вдовольняють хірургів. У 5 - 35 % хворих спостерігаються ускладнення, що потребують тривалого лікування, повторних реконструктивних операцій, призводять до зниження якості життя пацієнтів. Мета роботи - встановити причини ускладнень реконструктивних операцій при ХГ та АРМ у дітей; визначити оптимальну діагностичну і лікувальну тактику. Проведено обстеження та аналіз медичної документації 70 дітей віком від 1 доби до 14 років, оперованих у клініці дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету з приводу ХГ та АРМ протягом останніх 10 років. Серед них 43 дитини прооперовано з приводу ХГ (співвідношення дівчаток і хлопчиків - 1:5,1) і 27 дітей з приводу АРМ (співвідношення дівчаток і хлопчиків - 1:1). Серед дітей з ХГ найчастіше спостерігали ректосигмоїдну форму (22 дитини), у 10 хворих - ректальну, у 9 - субтотальну, у 2 - тотальну форму. Гострий перебіг хвороби був в 11 дітей, підгострий - у 12, хронічний - у 20 дітей. У 15 (34,9 %) дітей були серйозні доопераційні ускладнення, що потребували невідкладних хірургічних втручань: обтураційна кишкова непрохідність (11 дітей), перитоніт 2 дитини), Гіршпрунг-асоційований ентероколіт (ГАЕК) -у 2 хворих. Серед дітей з АРМ найчастіше спостерігали аноректальну атрезію (21 дитина), у 6 з них - надлеваторну атрезію, у 15 - інфра- або інтралеваторну. В 1 дитини аноректальна атрезія поєднувалася з рідкісною вадою - вродженим товстокишковим мішком, ще в 1 дитини був синдром Курраріно. У 16 хворих відмічалися норичні форми атрезії, у 5 - безноричні. У 4 дітей були вроджені ізольовані нориці без атрезії (ректовес-тибулярні та ректоперінеальні), у 2 новонароджених - аноректальний стеноз тяжкого ступеня. Висновки: вищу частоту післяопераційних ускладнень і незадовільних результатів лікування виявлено після хірургічного лікування ХГ. Установлено, що найбільш вагомими факторами ризику розвитку післяопераційних ускладнень при ХГ є наявність доопераційного ГАЕК, велика довжина агангліонарної зони, пізня діагностика і хірургічне втручання. Найбільша частота ускладнень у дітей з АРМ спостерігалася при високих формах атрезії та в дітей із супутніми вадами розвитку (особливо з вадами сечових шляхів). Найчастішим порушенням функції після операцій в обох групах дітей була анальна інконтиненція різного ступеню, проте за тяжкістю превалювали ускладнення, пов'язані з післяопераційною обструкцією товстої кишки. Більшість ускладнень зумовлювалися технічними та тактичними помилками під час первинного хірургічного втручання. Спектр ускладнень значною мірою залежав від способу хірургічної корекції. | ||
| 18. |
Фофанов В. О. Діагностика та лікування анальної інконтиненції після хірургічної корекції вродженої аноколоректальної патології в дітей [Електронний ресурс] / В. О. Фофанов, А. П. Юрцева, О. Д. Фофанов, І. М. Дідух, Л. Г. Бубнів // Хірургія дитячого віку (Україна). - 2022. - № 2. - С. 66-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2022_2_11 Нетримання калу в дітей є серйозною медико-соціальною проблемою. Анальна інконтиненція (АІ) призводить до серйозних обмежень розвитку дитини та соціальної адаптації. Дитячі хірурги переважно мають справуз механічним типом АІ, що виникає після хірургічної корекції аноректальних мальформацій (АРМ) або хвороби Гіршпрунга (ХГ). Порушення контролю дефекації, за даними літератури, спостерігається у 53 - 89 % хворих, які перенесли операції з приводу АРМ та ХГ. Мета дослідження - виявити причини виникнення та ефективність запропонованого комплексного лікування АІ у дітей, оперованих із приводу ХГ та АРМ. Проведено клінічне обстеження та лікування 92 дітей з вродженою патологією дистальних відділів товстої кишки та відхідника (55 (59,78 %) хворих з ХГ та 37 (40,22 %) з АРМ) на базі клініки дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету. Серед обстежених дітей було 64 хлопчики і 28 дівчат (співвідношення - 2,29:1). У віковому аспекті серед первинно прооперованих переважали новонароджені та діти першого року життя - 57 (61,95 %) хворих. АІ різного ступеня тяжкості виявлено в 48 (52,17 %) хворих, оперованих із приводу ХГ та АРМ у різні терміни після хірургічної корекції - від 6 місяців до 3 років. Вивчено види, причини та ступінь тяжкості АІ в кожної дитини. Крім загальноприйнятих клінічних та інструментальних досліджень, хворим виконано аноскопію та ректоскопію, трансанальне ультразвукове дослідження, аноректальну манометрію. Тяжкість АІ оцінено за шкалою S. D. Wexner. АІ виникла в 34 (70,8 %) дітей після корекції ХГ та у 14 (29,2 %) хворих після операцій з приводу АРМ. Справжня АІ відмічалася в 33 (68,75 %) дітей. Псевдоінконтиненція спостерігалася в 15 (31,25 %) пацієнтів, частіше - у пацієнтів, оперованих із приводу ХГ. Для консервативного лікування у 24 (50,0 %) хворих з АІ в клініці впроваджено програму управління кишечником. У всіх дітей, яких лікували за цією програмою, суттєво поліпшився контроль дефекації, достовірно знизився індекс тяжкості інконтиненції за шкалою S. D. Wexner. При справжній АІ, зумовленій серйозними ушкодженнями анальних сфінктерів, виконувалася мініінвазивна хірургічна корекція післяопераційної недостатності або вродженого дефекту внутрішнього сфінктера заднього проходу із застосуванням об'ємоутворювального імпланта в 14 (29,17 %) дітей. Безпосередні та віддалені результати операції були добрими, що виражалося в поліпшенні контролю дефекації, достовірному підвищенні базального тиску та зниженні індексу тяжкості інконтиненції. Висновик: тактика лікування анальної інконтиненції залежить від причини її виникнення та ступеня тяжкості. Впровадження програми управління кишечником дає змогу суттєво поліпшити контроль дефекації та підвищити якість життя пацієнтів. У разі недостатності внутрішнього анального сфінктера ефективною є мініінвазивна корекція шляхом анальної підслизової імплантації об'ємоутворювального гелю. | ||
| 19. |
Фофанов В. О. Якість життя дітей після хірургічної корекції вродженої колоректальної патології [Електронний ресурс] / В. О. Фофанов, О. Д. Фофанов, А. П. Юрцева, А. Б. Волосянко, І. М. Дідух // Хірургія дитячого віку (Україна). - 2022. - № 3. - С. 74-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2022_3_12 Основними проблемами, які виникають в оперованих із приводу хвороби Гіршпрунга (ХГ) чи аноректальних мальформацій (АРМ) дітей у віддаленому періоді, є стійкі порушення дефекації, що проявляються у вигляді закрепів або анальної інконтиненції (АІ), а також їх поєднання. Порушення акту дефекації незалежно від його причини призводить до формування низки складних психологічних та медико-соціальних проблем, які позначаються на моральному та фізичному стані дітей, унаслідок чого виникає зниження якості життя (ЯЖ). Мета роботи - вивчити ЯЖ у дітей, оперованих у клініці з приводу вродженої колоректальної патології; оцінити об'єктивність запропонованої специфічної для цієї патології анкети ЯЖ. Проведено клінічне обстеження та лікування 92 дітей з ХГ та АРМ. Анкетування для визначення рівня ЯЖ проведено в 79 прооперованих дітей віком 6 - 17 років, серед них 51 (64,56 %) дитина з ХГ і 28 (35,44 %) хворих з АРМ. Ці хворі становили основну групу. Проведено анкетування в 30 соматично здорових дітей аналогічного віку без колоректальної патології. Вони становили контрольну групу. Дітям, які мали післяопераційні ускладнення, додатково проведено анкетування до і після лікування цих ускладнень (консервативного або хірургічного). Обраноза основу специфічну для ХГ та АРМ анкету якості життя (Hirschsprung's disease Anorectal malformation QoL questionnaire - HAQL). Анкету HAQL перекладено українською мовою і адаптовано до соціальних, освітніх і культурних особливостей України. Також модифіковано, дещо спрощено запитання та інтегровано в одну форму для кращої можливості порівняння ЯЖ різних груп хворих. Висновки: порушення ЯЖ різної тяжкості виявлено у 60 (75,95 %) дітей, оперованих із приводу ХГ та АРМ. Майже в половини (39 осіб, або 49,37 %) хворих був легкий ступінь, а в 4 (5,06 %) дітей - тяжкий ступінь порушення ЯЖ. Запропонована специфічна для дітей з ХГ та АРМ анкета ЯЖ є зручним та об'єктивним інструментом для оцінки ЯЖ оперованих дітей. Ця анкета дає змогу оцінити не тільки післяопераційні функціональні результати, але й психосоціальні й емоційні аспекти життя оперованих дітей. Також вона дозволяє порівнювати результати лікування в різних клініках і робить ці порівняльні результати транспарентними. | ||
| 20. |
Фофанов О. Д. Рідкісні колоректальні мальформації у новонароджених. Огляд літератури та власні спостереження [Електронний ресурс] / О. Д. Фофанов, В. О. Фофанов, А. П. Юрцева // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2021. - Т. 11, № 2. - С. 33-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2021_11_2_8 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |