Мета дослідження - порівняти вплив нових синтетичних похідних 4-тіазолідинонів (сполуки 3882, 3288 і 3833) і доксорубіцину (позитивний контроль) у вільному стані та в комплексі з синтетичним поліетиленглікольвмісним нанорозмірним носієм на біохімічні показники нефротоксичності у сироватці крові щурів (СК). Для цього визначено вміст загального протеїну, глюкози, сечовини, креатиніну, катіонів натрію, кальцію, заліза та аніонів хлориду. Встановлено, що після введення всіх зазначених чинників у СК експериментальних тварин значно зростає у порівнянні з контролем концентрація іонів натрію та хлоридів, а також глюкози, а за дії доксорубіцину - ще й катіонів кальцію. Разом із тим, за таких умов відбувалося вірогідне зниження концентрації загального протеїну, сечовини та креатиніну. Назагал, токсична дія доксорубіцину з огляду на всі досліджувані показники була більш вираженою, ніж така дія похідних 4-тіазолідинонів. Введення щурам досліджуваних препаратів у вигляді комплексів із полімерним наноносієм істотно нормалізувало рівень загального протеїну, глюкози, сечовини та креатиніну, а також досліджуваних катіонів металів у порівнянні з впливом цих сполук у вільному стані. Іммобілізація як доксорубіцину, так і нових експериментальних протипухлинних чинників на полімерному наноносії знижує характерну для них високу загальну токсичність, зокрема нефротоксичність, що підтверджується нормалізацією низки біохімічних показників у СК щурів.

  Повний текст PDF - 895.409 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"