Мета роботи - оцінити результати лікування хворих із паховою грижею (ПГ) з використанням різних видів алопластики та сітчастих імплантатів. У дослідження було залучено 97 пацієнтів із ПГ. Пацієнтів було розподілено на 2 групи: першу групу (45 (46,4 %) осіб) прооперовано з використанням алопластики за методикою I. L. Lichtenstein (у 15,5 % пацієнтів застосовано "тяжкі" сітчасті імплантати, а у 30,9 % - "легкі"), другу групу (52 (53,6 %) особи) - з використанням авторської преперитонеальної алопластики грижового дефекту (у 17,5 % пацієнтів застосовано "тяжкі" сітчасті імплантати, а у 36,1 % - "легкі"). Найбільшу частоту післяопераційних ускладнень відзначено у пацієнтів, прооперованих за методикою I. L. Lichtenstein (p << 0,01, кутовий критерій Фішера), особливо у тих, кому було встановлено "тяжкий" імплантат (12,4 %). Ускладнення, пов'язані з подразненням нервів пахової ділянки, виникли у 8,2 % випадків (p << 0,01). У хворих, прооперованих за авторською методикою трансінгвінальної преперитонеальної алопластики, залежності кількості ускладнень від типу імплантату не спостерігали (p >> 0,05). Хворі після алопластики "тяжким" імплантатом за методикою I. L. Lichtenstein у 1,5 разу частіше мали больові відчуття. Висновки: розташування різних типів сітчастого імплантату в передочеревинному просторі надає змогу уникнути відчуття чужорідного тіла та пахової невралгії. Використання "тяжкого" сітчастого імплантату у разі виконання алопластики за методом I. L. Lichtenstein підвищує ризик виникнення відчуття чужорідного тіла в ділянці пластики, пахової невралгії та інтенсивність болю в післяопераційний період.

  Повний текст PDF - 1.212 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"