Фіброзна дисплазія - вроджене неспадкове захворювання скелета, що супроводжується формуванням патологічних осередків, заповнених диспластичною фіброзно-кістковою тканиною. Вибір методики остеосинтезу у разі хірургічного лікування переломів та деформацій проксимального відділу стегнової кістки у хворих з фіброзною дисплазією залишається досить актуальним через значний відсоток ускладнень, пов'язаних з міграцією елементів конструкцій і нестабільним остеосинтезом. Проведено біомеханічне дослідження з випробування на міцність і жорсткість синтетичної моделі стегнової кістки Sawbones (США) з наявним порожнистим дефектом у проксимальному її відділі та за умов остеосинтезу різними типами металевих фіксаторів: LСP (locking compression plate) - пластина для проксимального відділу стегна, femoral interlocking nail (FIN) - стегновий блокувальний стрижень, АВР (angled blade plate) - кутова пластина. Тестування зразків на стиснення за статичного навантаження було здійснено у випробувальній машині TIRAtest-2151. Визначено границі міцності та деформацій під час руйнування зразка. Переломи на всіх зразках відбувалися за навантажень, що значно перевищували ті, які мають місце за природних умов, що вказує на ефективність застосування цих методик остеосинтезу. Одержані результати відображують переваги застосування LCP та FIN, що забезпечують більшу жорсткість фіксації проксимального відділу стегна та можуть бути розглянуті як варіант вибору методики остеосинтезу у хворих на фіброзну дисплазію.

  Повний текст PDF - 969.695 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"