Морально-етичний вимір екологічного пізнання

Скиба, О. П.

Розглянуто особливості становлення та тенденції розвитку нової галузі гуманітарного знання і екологічної етики. В галузі екологічних знань в сучасній філософії та методології наукового пізнання відбувається зміна методологічних підходів до усвідомлення природи. Метою сучасної філософії природи є гармонізація системи "людина - природа", вироблення методологічних підходів, орієнтованих на дбайливе ставлення до природи. В межах постнекласичного типу наукового мислення сучасна філософія природи "сприятиме інтеграції наук через проголошення світоглядних принципів ставлення до природи". Як такі принципи проголошуються ключові принципи постнекласичної онтології, зокрема: людиномірність, крізь призьму якої пропонується розглядати природу; системний підхід, який для вивчення ноосфери пропонує ще В. Вернадський; синергетичний підхід, коли всесвіт постає як складна самоорганізована система, що знаходиться у постійному розвитку і русі, та ін. Включення розуму в систему природи стає необхідним, він протистоїть ентропії, розкриває інформаційні підоснови еволюції, забезпечує умови зростання цілісності біосфери і відшуковує шляхи припинення процесу зменшення генної багатомірності життя. Крім того, не слід ігнорувати аксіологічний, ціннісний вимір не лише екологічної, а взагалі будь-якої сфери знань. Про це свідчить поява таких наук як, біоетика, етика відповідальності та ін. Теорії іорганічногоі росту, стійкого розвитку, коеволюції, ноосферної етики є різними інтерпретаціями підходу до розв'язання екологічних проблем шляхом зміни самої навколишньої дійсності. Теорія "органічного" росту передбачає штучне зниження темпів науково-технічного прогресу і росту кількості населення. Концепція стійкого розвитку містить у собі ідею збереження економічного росту і зростання соціального благополуччя.


	Наукова періодика України		Вісник Національного авіаційного університету