Мета дослідження - оцінювання ефективності застосування транексамової кислоти (препарат транексам) у випадку часткового відшарування нормально розташованої плаценти у II триместрі вагітності у жінок з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом. Під спостереженням перебували 75 пацієнток з ускладненим ретрохоріальною гематомою I триместром вагітності, які повторно госпіталізовані у терміни 18 - 21 тиждень з ознаками передчасного відшарування плаценти. Сліпим методом пацієнтки були рандомізовані на дві групи (основну та порівняння), що різнились за типом гемостатичної терапії. Сформовані клінічні групи за віком (26,5 ± 0,8 і 27,4 ±1,1 року відповідно), паритетом, термінами гестації, соматичним і акушерсько-гінекологічним анамнезом, локалізацією та орієнтовними розмірами ретроплацентарних гематом були зіставними. Пацієнтки обох груп отримували сублінгвальний мікронізований прогестерон у добовій дозі 200 мг, антианемічну та симптоматичну терапію за показаннями. В основній групі (45 вагітних) пацієнтки отримували як гемостатичну терапію препарат транексам (Stada): стартово одномоментно 750 мг з добовою дозою 1500 мг протягом 5 - 7 днів до зупинки кровотечі. У групу порівняння увійшли 30 пацієнток, яким в комплексі лікувальних заходів проводили гемостатичну терапію препаратом етамзілат натрію. Оцінювали тривалість кровотечі зі статевих шляхів, регрес ретроплацентарної гематоми, тривалість перебування в стаціонарі, пролонгування та наслідки вагітності. Клінічно зменшення інтенсивності кровотечі при використанні транексаму спостерігалось через 24,6 ± 2,1 год. від вживання стартової дози, тривалість кровотечі у середньому становила 3,5 ± 0,3 дні, тоді як у групі, в якій застосовували етамзілат натрію, тривалість кровотечі була достовірно більшою - 4,9 ± 0,2 дні. Ці дані корелювали з даними ультразвукового контролю, які підтвердили відсутність прогресування ретрохоріальних гематом з другої доби при використанні препарату транексам у 34 жінок основної групи, тоді як у групі порівняння зміни в аналогічні терміни спостерігалися лише у 10. Більш швидке спинення кровотечі і, як наслідок, організація і розсмоктування гематом у ділянці відшарування плаценти у коротші терміни відбилися на результатах вагітності (передчасні пологи у групі порівняння відбувалися у 2,2 разу частіше, ніж в основній групі). Врахування особливостей фізіологічних механізмів функціонування фібринолітичної системи в період гестації та значення їх порушень у генезі ранніх і пізніх гестаційних кровотеч дозволяє обирати найбільш дієву лікувальну тактику. Транексам в ефективних добових дозах за тривалості курсу лікування 5 - 7 днів справляє виражену гемостатичну дію, не спричинює побічних ефектів, що надає можливість успішно пролонгувати вагітність і знизиту частоту пізніх гестаційних ускладнень. Включення у комплекс терапії пацієнток з рецидивом ретроплацентарних гематом і формуванням часткового відшарування плаценти у II триместрі гестації препарату антифібринолітичної дії транексам є ефективним засобом не тільки щодо зупинки кровотечі, але й збереження вагітності, запобігання формуванню плацентарної недостатності і забезпечення сприятливих наслідків вагітності.

  Повний текст PDF - 137.602 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"