Дисбіотичні процеси у піхві, зокрема аеробний вагініт (АВ), пов'язані з порушеннями місцевого імунного статусу, перешкоджають фізіологічній метаплазії цервікального епітелію, а також створюють сприятливі умови для приєднання інфекцій, що передаються статевим шляхом, зокрема вірусу папіломи людини. Цей комплекс порушень є одним із визначальних факторів як тривалого ускладненого перебігу ектопії шийки матки (ЕШМ), так і її рецидивування. Мета дослідження - оптимізація тактики лікування пацієнток з ЕШМ, ускладненою АВ. Здійснено комплексне обстеження та лікування 70 жінок репродуктивного віку (18 - 49 років), у яких перебіг ЕШМ ускладнився наявністю АВ. Усім пацієнткам проведено анкетування з вивченням репродуктивного анамнезу, бактеріоскопічне, цитологічне дослідження, просту та розширену кольпоскопію, pH-метрію вагінального вмісту, дослідження мікробіоти піхви. За сліпим методом, залежно від схеми лікування, пацієнток було розподілено на 2 групи. У 1-у групу (основна, n = 35) увійшли пацієнтки, лікування яких здійснювали за запропонованою нами схемою: на I етапі пацієнткам було призначено вагінальні супозиторії на основі декспантенолу та хлоргексидину біглюконату - по 1 супозиторію інтравагінально двічі на день та комплексний мультиштамовий пробіотик - по 1 капсулі двічі на день протягом 2 тиж. На II етапі було призначено песарії на основі Triticum vulgare за схемою - по 1 песарію інтравагінально на ніч 10 днів на міс (з початком використання відразу після завершення чергової менструації) протягом 3 міс. У 2-у групу (група порівняння, n = 35) увійшли жінки, які одержували лікування згідно з чинними рекомендаціями МОЗ України. У 3-ю групу (контрольна, n = 30) включено умовно здорових жінок, що звернулись з метою планового профілактичного гінекологічного огляду. Клінічне оцінювання ефективності I етапу лікування засвідчило редукцію скарг пацієнток обох досліджуваних груп у 100 % випадків. Як після I, так і після II етапу запропонованої авторами схеми лікування виявлено ефективну деконтамінацію слизових оболонок піхви, умовно-патогенних мікроорганізмів не було висіяно у діагностично значущих титрах, кількість лейкоцитів та значення pH вагінального секрету нормалізувались, а середня сума балів за шкалою G. Donders та співавторів засвідчила відсутність ознак АВ у пацієнток основної групи. Заключення: у частини жінок фізіологічна ектопія шийки матки (ЕШМ) з початком статевого життя ускладнюється розвитком дисбіотичних процесів піхви та вагінітом, що створює несприятливі умови для епітелізації шийки матки і водночас підвищує ризик інфікування інфекціями, що передаються статевим шляхом, зокрема вірусом папіломи людини. Патогенетично обгрунтованими у даному випадку є, у першу чергу, терапевтичні заходи, спрямовані на нормалізацію мікробіоти піхви, реколонізацію її лактофлорою та створення сприятливих умов для фізіологічної епітелізації шийки матки. Запропонована авторами схема лікування (комплексне застосування вагінального антисептика у поєднанні із пробіотиком та на наступному етапі препарату репаративної дії) надала змогу редукувати скарги, усунути ознаки аеробного вагініту, нормалізувати стан мікробіоти піхви, зменшити площу ЕШМ та у 14,29 % випадків - досягнути повної епітелізації шийки матки.

  Повний текст PDF - 1.171 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"