Оцінено антибактерійні активності гібридних сполук інгібіторів синтезу РНК та їх здатності зв'язуватися з ДНК. Антибактерійну активність сполук досліджено на клінічних штамах трьох бактерій - Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis і Pseudomonas aeruginosa та оцінено за ступенем гальмування росту тест-мікроорганізмів за допомогою методу двократних розведень у рідкому культуральному середовищі. Здатність до зв'язування гібридних сполук з ДНК досліджено за допомогою методу міграції НК у агарозному гелі. Виявлено концентраційно- та структурозалежну антимікробну дію бактерицидного характеру всіх використаних сполук щодо грампозитивних патогенних мікроорганізмів. Найефективнішою виявилася сполука 6 [4-(1H-бензоксазол-2-іл)-10-тіоксантенон], яка пригнічувала ріст обох бактерій із значеннями мінімальної бактерицидної концентрації (МBC) 7,6 мкM. Показано, що сполуки 1 [1-(1Н-бензимідазол-2-іл)феназин], 2 [4-(1Н-бензимідазол-2-іл)-10Н-акридин-9-он] та 4 [4-(1Н-бензимідазол-2-іл)-10-тіоксантенон] зв'язуються з ДНК. Висунуто припущення, що саме ДНК-зв'язувальна здатність сполуки 2 може бути відповідальною за інгібування нею активності РНК-полімерази фагу Т7.