Робота являє собою нотатки на берегах фундаментальної монографії Олександра Бороня про російські повісті Тараса Шевченка. Підтримано та додатково аргументовано ідею автора про повісті як про органічне явище двомовної української літератури 1850-х років, хоча суб'єктивно Шевченко призначав їх для дебюту "в великорусском слове". Показано, що жодної видавничої катастрофи з повістями не сталося: автор свідомо відмовився від їх публікації. Указано на високу ідейно-естетичну цінність повістей Шевченка на тлі тогочасної російської журнальної прози. Уточнено деякі факти в галузі лектури Шевченка.

  Повний текст PDF - 359.444 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"