Акцентовано увагу на застосуванні нового методу базисних функцій у варіації контрасту для інтерпретації експериментальних даних, який було узагальнено на випадок багатокомпонентних полідисперних, суперпарамагнітних та супермагнітних систем. Із використанням даного методу для інтерпретації експериментальних даних малокутового розсіяння нейтронів з варіацією контрасту на органічних магнітних рідинних системах магнетит - міристинова кислота - бензол і магнетит - олеїнова кислота - бензол визначено розмір частинок магнітної рідинної системи зі стабілізацією міристиновою кислотою, який вдвічі менший за розмір частинок у випадку стабілізації олеїновою кислотою. Цей факт вказує на різну ефективність даних поверхнево-активних речовин як стабілізаторів магнітних наночастинок. Встановлено, що водні магнітні рідинні системи характеризуються існуванням у них значних за розміром агрегатів. Агрегати в магнітній рідинній системі магнетит - лауринова кислота - вода складаються з частинок, які мають стабілізаційну оболонку завтовшки 3,5 нм. На підставі дослідження біологічно сумісної магнітної рідинної системи магнетит - олеат натрію - вода з додаванням поліетиленгліколю виявилено, що шляхом заміщення олеату натрію поліетиленгліколем в системі формуються фрактальні агрегати з розміром більше 120 нм і з'являються міцели олеату натрію. Доведено проведеними експериментами його малокутового розсіяння поляризованих нейтронів, що різниця даних розмірів є наслідком значної Ван-дер-Ваальсової взаємодії між магнітними наночастинками за умов незначної взаємодії їх магнітних моментів.

  Скачати повний текст

Запропоновано нову теоретичну модель, що пояснює просторову та відносну концентраційну залежності мономерів і димерів у межах орієнтаційно впорядкованого пристінного шару (ОВПШ) та ізотропній рідкій фазі. Проведено розрахунок коливальних й електронних спектрів молекул і димерів анізолу та нітробензолу. Встановлено, що під час переходу від мономера до димеру коливальні й електронні рівні розщеплюються на два компоненти з різною силою осцилятора. На підставі результатів спектральних досліджень підтверджено, що за певних умов поблизу поверхні твердої підкладки утворюється ОВПШ, відділений від об'ємної ізотропної фази різкою межею розділу. Одержано нові дані про структуру пристінного шару, зокрема, встановлено, що до складу ОВПШ входять в основному димери, а в ізотропній фазі переважають мономери. Показано, що з підвищенням концентрації розчинів нітробензолу й анізолу у полярних і неполярних розчинниках товщина ОВПШ зростає, що обумовлює збільшення частки димерів. Виявлено, що під час переходу від газу до ізотропної рідини, а потім до ОВПШ форма смуги електронного поглинання стає асиметричною, навіть якщо у газовій фазі вона описувалася симетричним контуром.

  Скачати повний текст