Підтверджено концепцію про існування ефіру, зокрема в формі псевдогазистого середовища, складеного з найдрібніших матеріальних часток, запропоновану Лесажем у середині XVIII ст., та безпідставно відкинуту на початку ХХ ст. Одержано формулу для розрахунку енергій фотонів, відповідно до якої найбільш енергонасичені фотони утворюються молекулами з найбільшими частотами обертання протонів, причому найбільш енергонасичені фотони мають характерні ознаки часток рентгенівського та gamma-випромінювання. На підставі аналізу ймовірності існування простих дробів пояснено феномен найбільшої яскравості спектральних ліній, зобов'язаних своїм існуванням обертальному руху протонів з частотами, кратними найпростішим дробам, і тьмяності ліній для частот обертання протонів, кратних складнішим дробам. Доведено, що кожній з світлових частот відповідної спектральної лінії однозначно відповідає своя величина енергії фотона, на підставі чого стверджується, що різниця у величинах заломлення світлових променів на границі двох різних середовищ є наслідком різниці у величинах енергії відповідних фотонів.

The temperature and volume dependences of the thermal conductivity of the <$E roman {Kr sub {1-xi} Xe sub xi> solid solution are analyzed in a model in which heat is transferred by low-frequency phonons; above the phonon mobility edge this is done by "diffusive" modes migrating randomly from site to site. The phonon mobility edge <$E omega sub 0> is determined from the condition that the phonon mean free path limited by umklapp processes and scattering on point defects cannot be smaller than one-half the phonon wavelength. The Bridgman coefficientg <$E g~=~-~(del roman In LAMBDA~"/"~del roman In V) sub T> is the weighted mean over these modes, whose volume dependences differ strongly. It is shown that the amount of heat transferred by the "diffusive" modes above 100 K is quite large even in pure Kr and it increases with rising temperature and impurity concentration.

Наведено нові експериментальні дані стосовно енергетично-частотних характеристик випромінювання, зумовленого перехідним ефектом у самофокусувальних середовищах. Спектральні компоненти, які виникають у результаті перехідного ефекту, зміщені на 150 <$E roman см sup -1> у стоксову область відносно частоти стимулюючого випромінювання і мають енергію <$E 10 sup -7~symbol Ш~10 sup -4> Дж у кюветах з толуолом довжиною до 40 см. Експериментальні дані підтверджують теоретичні розрахунки.

Проаналізовано недоліки автоматичного визначення напрямку на точкове джерело фотонного випромінювання. Враховуючи недоліки, запропоновано спосіб для визначення напрямку на джерело фотонного випромінювання в площині в діапазоні кутів 2<$E pi> радіан, який має можливість визначення не лише точкові джерел, а ще і імпульсні. Спосіб реалізований на основі приладу, в який входять три блока детектування на базі телуриду кадмію з поглиначами. Поглиначі за формою являють собою один коаксіальний циліндр, другий - асиметричний, третій - секторний.