Розраховано двовимірні спектри рр-збігу реакції ²H(d, pp) на підставі уявлень про взаємодію в кінцевому стані одночасно двох пр-пар (ДВКС) та з використанням наближення Мігдала - Ватсона для синглетних і триплетних станів. Результати порівнюються з експериментальними спектрами, отриманими при енергії пучка дейтронів E₀ = 50 МеВ під кутами theta₁/theta₂ = 42/42 °C, 39/45 °C, phi₁ - phi₂ = 180 °C, рівними кутам емісії обох синглетних дейтронів з реакції ²H (d, d^*)d^*, та при E₀ = 46,7 МеВ, theta₁/theta₂ = 38,75/38,75 °C, phi₁ - phi₂ = 180 °C, що відповідають кінематичним умовам квазівільного розсіяння (КВР) протонів. Розрахунки якісно узгоджуються з експериментальними даними і свідчать, що внесок механізму ДВКС до перерізів досліджуваної реакції може бути істотним.

На основі запропонованого синглетного релятивістичного рівняння типу Шредінгера - Брейта в підході Дірака - Брейта з прямою потенціальною взаємодією досліджено задачу розсіяння нуклонів у межах методу фазових функцій. Дано якісний аналіз поведінки основних параметрів розсіяння в залежності від форми прямої потенціальної взаємодії. Одержано опис експериментальної S-фази синглетного np-розсіяння в повному енергетичному інтервалі на основі потенціалів типу Юкави без використання значного короткочасного відштовхування. Показано, що проходження фази через нуль та її ненульова асимптотика в даній моделі за високих енергій мають релятивістичну природу.

Диференціальний переріз і спінові спостережувані в пружному <$E nothing sup 16 roman Ор>-розсіянні досліджено на базі теорії багаторазового дифракційного розсіяння (ТБДР) Ситенка - Глаубера з урахуванням двонуклонних кореляцій. У цьому разі далекодійні кореляції враховано за допомогою включення до розрахунків значного числа проміжних збуджень ядра-мішені, а короткодійні кореляції типу відштовхування - модельним шляхом. У підрахунках використано хартрі-фоківські нуклонні густини, розраховані з різними силами Скірма, нуклон-нуклонні амплітуди, знайдені з розв'язків фазових аналізів, та експериментальні дані з літератури про враховані проміжні збудження. Доведено, що проведене врахування двонуклонних кореляцій дає помітний внесок за достатньо великих кутів розсіяння. Порівняння результатів розрахунків, одержаних у даному підході, з результатами розрахунків розглянутих спостережуваних на базі ТБДР протонів на <$E alpha>-кластерах та <$E alpha>-кластерної моделі з дисперсією виявило, що <$E alpha>-кластерний підхід дає кращий опис експериментальних даних.

Обговорено основні властивості сильних взаємодій адронів. Показано, що у прошарку (на надмалих відстанях), де вмикається цей вид взаємодій, польовий пропагатор є симетричною функцією Гріна. В результаті матриця розсіяння, яка описує сильні взаємодії, є <$E T sub s>-упорядкованою експонентою. Показано, що в побудові повного лагранжіана цих взаємодій важливу роль відіграють тотожності в алгебрі скелетів частинок. Визначено константи зв'язків сильних взаємодій. Їх значення пов'язані з апріорним нормуванням полів фундаментальних частинок. У зв'язку з цим сформульовано принцип асоційованого народження мезонів (<$E eta ,~pi ,~K>), які передають взаємодії. У межах запропонованої теорії надано нову інтерпретацію ароматичних властивостей адронів. У додатку обчислено маси <$E eta ,~pi ,~K>-мезонів, а також знайдено поправку до маси нуклонів.

Проведено дослідження впливу взаємодії у кінцевому стані на двочастинкові інклюзивні спектри, спостережені під час ультрарелятивістських зіткнень важких ядер, за умов великої множинності вторинних частинок (800 - 4000 вторинних пі-мезонів). Дослідження проблеми складається з декількох етапів, зокрема, дослідження кінетики багаточастинкової системи після фріз-ауту (закінчення стадії еволюції, яка визначалася сильною взаємодією частинок системи). На основі аналізу розв'язків кінетичного рівняння запропоновано квазістатичну модель пост фріз-аут середовища, в якій контрольовано завищується щільність частинок системи. В межах цієї моделі розв'язано рівняння Максвелла та знайдено двочастинкову потенціальну енергію з урахуванням впливу середовища. Показано, що завдяки швидкому просторовому розширенню системи вторинних частинок, потенціал взаємодії двох пі-мезонів у такому плазмоподібному середовищі не екранований, як це важалось, а є показниковою функцією кулонівського типу. На другому етапі числово розв'язано двочастинкове рівняння Шредінгера з використанням знайденного потенціалу. За допомогою хвильової функції, яка є розв'язком цього рівняння, визначено фактор Гамова. Ця величина є індикатором кулонівської взаємодії частинок у кінцевому стані. Установлено, що навіть для умов фріз-ауту, які характерні для експериментів на прискорювачах RHIC та LHC, одержаний фактор Гамова відрізняється всього на декілька процентів

від стандартного, визначеного для чисто кулонівської взаємодії. Передбачено, що висока вторинна множинність частинок практично не змінює характер двочастинкової кулонівської взаємодії у кінцевому стані, а це, в цілому, має дуже важливе значення для інтерферометрії, де взаємодія у кінцевому стані суттєво впливає на двочастинкові спектри.

Запропоновано метод опису спостережуваних величин у реакціях зарядового обміну нуклонів на ядрах за умов проміжних енергій, який в явному вигляді містить обмін піоном і <$E rho>-мезоном, а також збудження проміжної <$E DELTA (1232)>-ізобари. Реакцію <$E roman {A(p,n)B}> можна уявити як реакцію <$E roman {A(p,n)A}~+~pi> з чотири-імпульсом, який дорівнює (<$E m sub pi ,~0>). Це дозволяє використати розробки теорії народження/поглинання піонів у комбінації з стандартним формалізмом збурених хвиль для опису спостережуваних величин реакції. Включено поправки на ядерне середовище та короткодійні кореляції. Обчислення порівняно з експериментальним значенням перерізу реакції <$E nothing sup 7 roman {Li(p,n) sup 7 Be}> за умови <$E T sub p~=~200> МеВ, досягнуто задовільне узгодження.

На базі рівняння Дірака з прямою потенціальною взаємодією досліджено розсіяння двох нуклонів в синглетному спіновому стані в борновому та високоенергетичному квазікласичному наближеннях. На прикладі потенціалу Юкави показано незастосовність розкладання повної амплітуди розсіяння в ряд теорії збурень за ефективним потенціалом. Установлено, що борнова синглетна S-фаза розсіяння для скінченних в нулі потенціалів у разі великих енергій має ненульову асимптотику. Для потенціалів з кулоновою особливістю на малих відстанях одержано зростання борнової фази за логарифмічним законом зі збільшенням енергії. Для потенціалу Юкави та низки інших потенціалів взаємодії знайдено аналітичні вирази поправок другого порядку теорії збурень до борнової S-фази. Проведено якісний аналіз точності опису синглетного S-розсіяння нуклонів у борновому та ейкональному наближеннях у разі високих енергій.

Детально досліджено потенціали взаємодії ядер, обчислені з використанням сил Скірма в межах модифікованого наближення Томаса - Фермі та теорії Хартрі - Фока - БКШ. Показано, що величина ядерної частини потенціалу взаємодії між ядрами росте зі збільшенням кількості нейтронів в ізотопах, що зіштовхуються, і величини параметра дифузності розподілу густини взаємодіючих ядер (ПДРГВЯ). Із ростом ПДРГВЯ відбувається зменшення висоти бар'єра між ядрами, збільшення глибини ями захоплення та поперечного перерізу злиття. Показано, що величина параметра дифузності (ПД) ядерної частини потенціалу на великих відстанях між ядрами, обчислена із силами Скірма, перевищує величину ПД розподілу густини нуклонів у ядрах, що взаємодіють, приблизно у 1,5 рази. Реалістичні значення ПД ядерної взаємодії між середніми та важкими ядрами лежать в інтервалі <$E a~symbol Ы~0,75~symbol Ш~0,90> фм.

Дисертація присвячена дослідженню поляризаційних і динамічних ефектів в глибоко непружних і дифракційних процесах розсіяння на нуклонах та ядрах, а також вивченню часової еволюції метастабільних станів. В рамках моделей обміну двома пертурбативними і непертурбативними глюонами здобуто вирази для спінзалежної структурної функції нуклона g₁ в області малих значень змінної Бьоркена х, які вказують на її логарифмічне спадання із зменшенням х. Знайдено, що поляризаційні ефекти в процесах народження векторних мезонів на поляризованих нуклонах є незначними при високих енергіях. В рамках U-матричного підходу розраховано ядерну структурну функцію нуклона F_2A в області малих значень змінної Бьоркена. Показано, що процес перерозсіяння кварк-антикваркової пари в ядрі відіграє значну роль у встановленні асимптотичної поведінки, яка визначається умовою унітарності. Пояснюється явище екранування ядерної структурної функції в області малих х. Здобуто закони розпаду резонансного стану для різних залежностей його ширини від енергії. Знайдено закон розпаду резонанса при наявності найближчого зв'язаного або віртуального стану. У розглянутих випадках знайдено відхилення закону розпаду від експонентного, які мають вигляд осиляцій.

Досліджено представлення компактних груп Лі, квантових алгебр, їх застосування в фізиці адронів і квантовій гравітації; вивчено ренормгруповані властивості нелінійних сигма-моделей на несиметричних однорідних просторах і нових струнних компактифікацій. Розглянуто представлення некомпактних груп Лі, пов'язаних з N=6 супергравітацією. Представлення псевдоунітарних груп застосовано в описі мас адронів, аналізі мас-формул. Введено нові q-деформації алгебр Лі ортогональних і евклідових груп, наведено аналіз їх представлень, ролі у квантовій гравітації. Квантові псевдоунітарні групи застосовано у новому підході до ароматових симетрій адронів, отримано нові мезонні та баріонні мас-формули, знайдено топологічний опис кваркових ароматів, зв'язок параметра деформації з кутом Кабібо. Описано нові струнні компактифікації, скейлінгову поведінку штіфелевих нелінійних сигма-моделей.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: В152.57,022 + В315.8,022 + В382.51,022

Рубрики:

Зображення кілець і алгебр

Квантова теорія гравітації

Сильна взаємодія елементарних частинок

Шифр НБУВ: РА319219 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Удосконоалено теорію електромагнітних процесів на нуклоні та малонуклонних системах. Розроблено унітарний К-матричний підхід для опису розсіяння піонів, їх фотонародження та комптонівського розсіяння на нуклоні. Розвинуто теорію віртуального комптонівського розсіяння на нуклоні в реакції <$Ee sup - ~ symbol О ~e sup - N gamma> за низьких енергій. Доведено, що реакція <$Egamma p~ symbol О ~pe sup + e sup -> дає змогу досліджувати баріонні резонанси в часово-подібній області. Створено теорію віртуального NN-бремштралунга <$ENN~ symbol О ~ NNe sup + e sup -> і протон-дейтронного захоплення <$Epd~ symbol О ~ nothing sup 3 roman He~e sup + e sup ->. Розроблено теоретичні підходи для процесів слабкого бремштралунга та народження двох фотонів у протон-протонному розсіянні. Запропоновано нелокальну версію лінійної <$Esigma>-моделі. Досліджено та узагальнено ефективну теорію взаємодіючих адронів - кіральну квантову адродинаміку (КАД-III). На базі рівняння Бете - Солпітера розроблено коваріантний формалізм для опису електромагнітної взаємодії системи двох нуклонів.

Запропоновано новий рекурсивний метод для забезпечення алгебрі комутаційних співвідношень між генераторами групи Пуанкаре. Побудовано оператори взаємодій в моделі псевдоскалярного зв'язку типу Юкави в другому та третьому порядку за константою зв'язку. Розраховано поправку третього порядку за константою зв'язку до πNN - вершини в локальній моделі взаємодіючих мезонів і нуклонів. Розраховано квазіпотенціал трьохнуклонних сил. В нелокальній моделі Вентцеля побудовано оператор бозон-бозонного розсіяння й оператор народження бозон-антібозонної пари двома мезонами у другому порядку за константою взаємодії в гамільтоніані й операторі бустів. Одержано аналітичні вирази, які визначають поправку до мас в нелокальній моделі Вентцеля у другому порядку за константою взаємодії та досліджено їх залежність від імпульсу одягненої частинки.