Рассмотрены закономерности распределения и миграций китов Южного полушария. Обосновано наличие в Антарктике нового вида косаток - Orcinus nana. Даны уникальные сведения о китах Аравийского моря. На основе фенопризнаков выявлены отдельные популяции и установлены закономерности пренатального роста китов. Предложены способы получения графической записи регистрирующих структур и оригинальный метод их дешифровки с целью определения возраста животных. Описаны неизвестные ранее "парные образования" на нижней челюсти усатых китов и кашалотов. Рассмотрено влияние истребления китов на состояние экосистемы Антарктики. Даны рекомендации по контролю над текущим состоянием численности стад, оценены перспективы восстановления популяций. Указаны районы, которые могут быть использованы как полигоны для изучения биологии и разработки методов учета китов.

Описан анализ формы спинного плавника трех видов черноморских дельфинов с помощью аэродинамических параметров крыла. Установлено, что у всех исследованных видов сечения плавника имеют симметричный профиль, близкий к известным аэродинамическим профилям крыла. Показано, что изменчивость формы плавников, обусловленная видовыми, половыми и возрастными особенностями не превышает морфологических ограничений, обеспечивающих эффективные гидродинамические свойства плавников.

Рассмотрено взаимодействие матери и детеныша черноморской афалины (Tursiops truncates ponticus Barabasch, 1940) в процессе его развития от рождения до 18 месяцев. Выделены элементы совместного поведения дельфинов в процессе локомоции, кормления, отдыха, контакта, ориентировочно-исследовательского поведения, совместных игр, а также поведение матери при уходе за детенышем и его защите. Показана важная роль взаимодействия матери и детеныша в процессе его роста и развития.

Рассмотрен алгоритм оценивания биологических популяций на основе методов автоматической классификации, позволяющий учесть зависимость численности популяции от факторов среды ее обитания. Разработанная методика дает возможность, принимая во внимание территориальную неравномерность проводимых исследований, распространить эмпирические данные о численности китообразных в некоторых оцененных областях на весь класс областей с аналогичным набором условий.

Рассмотрены гидрологические, гидрохимические и токсикологические условия содержания дельфинов в сезонном дельфинарии на акватории, входящей в систему береговых гидротехнических сооружений с высоким уровнем антропогенной нагрузки.

Проанализированы материалы авиаучета (и, частично, учета с надводных судов) черноморских D. delphis Barabasch, 1935 в период с марта по ноябрь 1976 - 1987 гг. Приведены карты распределения по месяцам. Показано, что белобочки встречаются на всей акватории Черного моря, как в прибрежных, так и в открытых водах, в местах скопления их основных объектов питания - хамсы и шпрота. Заметна тенденция к снижению индекса встречаемости белобочек от мая к сентябрю, при увеличении средних размеров групп от 6,6 особей в мае до 8,3 - в сентябре. Плотность распределения белобочек в прибрежной (24,6) и в открытой зоне (26,5) практически одинакова. В западной части моря встречаемость дельфинов оказалась на 25 % ниже, чем в среднем по морю, и на 45 % ниже, чем в восточной части.

Уперше складено карти розподілу китів Південної півкулі з урахуванням даних великомасштабного браконьєрського промислу. Розроблено метод визначення швидкості обростання китів діатомовими водоростями, з використанням якого виявлено закономірності міграцій різних біологічних груп. Установлено функціональну залежність між довжиною і вагою китів, окремих органів і частин тіла. Вивчено закономірності росту китів у період усього онтогенезу та показано їх подібність до наземних ссавців. Удосконалено способи графічного запису шаруватості "реєструючих структур". Запропоновано оригінальний метод їх дешифрування. Визначено тривалість життя, час настання статевої та фізичної зрілості китів. Вивчено закономірності біології розмноження та розраховано відтворювальну здатність китів. Описано раніше невідомі "парні утворення" на щелепах китоподібних. Показано ізольованість популяцій китів Аравійського моря та їх відмінність від китів Антарктики. Запропоновано надати цьому регіону особливий статус науково-господарського китового полігона. Доведено наявність в Антарктиці іншого виду косаток - Orcinus nana (Mikhalev, 19181 р.). Розраховано терміни мораторіїв, необхідні для відновлення запасів китів.

Розглянуто особливості постембріонального росту морської свині (азовки), а саме: закономірності лінійного та вагового росту тіла, росту скелета та його частин. Вивчено біологічні показники, взаємозв'язані з віком особин. Проведено порівняння розмірів і росту тіла та скелета з популяціями в інших регіонах світу. Досліджено підвидові ознаки азовки. Виявлено відмінності між особами в Азовському та Чорному морях, зміни розмірів особин у XX ст., описано статевий диморфізм. Дентин і кісткову тканину досліджено як реєструвальні структури. Запропоновано нові й удосконалено існуючі критерії визначення віку особин.

Вперше розроблено технологію створення багатофункціональної підводної біотехнічної системи (БПБТС), яка діє у трьох режимах (системи моніторингу водолазних робіт, підводних біотехнічних систем з залученням навчених дельфінів, системи моніторингу підводних робіт за спільних дій водолаза та дельфіна у стаціонарному, мобільному, позиційно-маневровому варіантах). Визначено функції системи та розроблено алгоритм її дії для виконання підводних робіт окремо та спільно водолазами і навченими дельфінами. Вперше розроблено інформаційну технологію контролю й управління діяльністю водолаза та навченого дельфіна (з трьома модифікаціями), які працюють окремо та спільно у складі БПБТС, що функціонує у різних режимах. Систематизовано інформативні показники, розроблено інформаційні моделі функціонального стану водолаза та навченого дельфіна, а також засоби його оперативного контролю з метою оптимізації підводної діяльності. Вперше розроблено засоби профілактики стомлення людини-оператора та водолаза від фізичних навантажень. Удосконалено інформаційну методику формування команд управління діями дельфіна на базі його природних акустичних сигналів, яка підвищує ефективність навчання та виконання дельфіном поставлених задач, збільшує дальність виявлення не озвучених підводних біооб'єктів до 800 м.

Вперше розроблено інформаційну методику й алгоритм виявлення навченим дельфіном з вольєри підводних біооб'єктів і визначення напряму їх знаходження, устрій контролю акустичної активності дельфіна, метод і засоби управління його підводними діями у відкритій акваторії, автономний пристрій з акустичною системою орієнтування для вивчення великих китоподібних. Розроблено метод та алгорим корекції рухливості дельфіна на поверхні з використанням видихуваного ним повітря, на основі якого вперше розроблено пристрій корекції рухливості дельфіна на поверхні, а також пристрої для забору проб видихуваного дельфіном повітря, передачі інформації з дельфіна, позначення за допомогою дельфіна місцезнаходження не озвученихмалорухомих і нерухомих підводних об'єктів. Вивчено особливості інформаційних процесів взаємодії водолазів та навчених дельфінів з операторами БПБТС за їх окремих і спільних дій. Розроблено телекомунікаційні методи й алгоритми дії засобів для підвищення ефективності дій водолазів і навчених дельфінів, запропоновано засоби забезпечення безпеки підводних робіт.

Вперше за допомогою лінійно-трансектного методу проведено авіа- і суднові обліки розповсюдження і чисельності китоподібних в акваторіях Азовського і Чорного морів. Визначено щільність і мінімальну абсолютну чисельність морських свиней, білобочок і афалін у територіальних, внутрішніх водах і в окремих районах особливої економічної зони України. Вивчено динаміку динамічного явища і причини смертності, вперше розраховано межу місячної норми викидів на узбережжі Криму. Одержано нові відомості про влучання дельфінів у знаряддя рибальства. Вперше на матеріалі від викинутих на берег і приловленних тварин вивчено спектр харчування чорноморських дельфінів за вмістом їх шлунків. Розширено список харчових об'єктів. Одержано нові для науки відомості про гельмінтофауну дельфінів Чорного моря, про видовий склад паразитів, екстенсивність і інтенсивість глистової інвазії різних органів, а також про можливі шляхи передачі гельмінтів.

Вперше проведено комплексний аналіз зв'язку форми, будови шкірного покриву та гідродинаміки плавців дельфінів. Зазначено, що будова шкіри дельфінів досліджувалася за допомогою методів гістології, обробки зображень, морфометрії і статистики. Проведено комплексний аналіз зв'язку форми, будови шкірного покриву та гідродинаміки плавців дельфінів. Доведено зв'язок між будовою шкіряного покриву дельфінів і режимом потоку в межовій ділянці плавців дельфінів. Встановлено, що тривимірна структура шкіри дельфіна може взаємодіяти з обтічним потоком подібно демпфірувальному покриттю, знижуючи опір тертя. Обгрунтовано положення про існування комплексу адаптацій, спрямованих на загальне зниження опору плавців дельфінів, що включає поєднаний ефект обтічної форми і демпфірувальних властивостей поверхні плавців дельфіна.

Рассмотрены вопросы управления поведением морских млекопитающих (ММ) в биотехнических системах (БТС), использования сенсорных и двигательной систем ММ, формирования сложных программ поведения ММ при непосредственном контроле их действий, сложных навыков при дистанционном контроле. Освещены основные этапы подготовки ММ к работе в составе БТС. Изложена методология дрессировки ММ, описаны методики выработки элементов демонстрационной программы с использованием дельфинов и сивучей.

Изучен дыхательный ритм у родившихся в Океанариуме четырех детенышей дельфина афалины (Tursiops truncatus) в процессе раннего постнатального развития путем визуальных наблюдений, регистрации этограмм и видеосъемки. Установлено резкое учащение дыхания детеныша при первых отходах от матери и активном передвижении по отсеку. По мере развития детенышей (возраст более четырех месяцев) различия по частоты дыхания в ситуации синхронного плавания с матерью и одиночном передвижении по отсеку снижались. Возможно, что учащение дыхания у детенышей при первых отходах от матери связано как с увеличением физической нагрузки, так и эмоциональным возбуждением в ответ на раздражители окружающей обстановки.

Пороги виявлення коротких широкосмугових акустичних імпульсів з максимумом енергії на частотах 8, 16, 30 і 100 кГц були виміряні в поведінковому експерименті у дельфіна афаліна (Tursiops truncatus p.) у закритому басейні. Показано, що під час акустичного екранування підборідних каналів пороги погіршуються на 30, 34, 40 і 50 дБ відповідно. Одержані в роботі нові оригінальні результати вказують на те, що підборідні канали являють собою унікальний звукопровідний шлях, по якому звуки в смузі частот приблизно від 6 кГц і до 160 кГц (з огляду на широкосмуговість стимулів) проходять у жировий тяж мандибулярного каналу. У зв'язку з цим припущення про те, що морфологічні структури нижньої щелепи являють собою спеціалізований периферичний відділ слуху дельфіна, що було засновано на вивченні морфології і результатах моделювання, у світлі одержаних результатів має додаткове експериментальне підтвердження. Підборідні канали відіграють роль зовнішніх слухових проходів і проводять весь діапазон звуків слуху дельфіна в жировий тяж мандибулярного каналу. По жировому тяжу звуки передаються на латеральну стінку барабанної кісти і на завиток. Виходячи з морфології, можна припустити наявність подібного механізму звукопроведения в Odontoceti.