Для знезаражування басейну з морською водою створено електрохімічний апарат, анодна і катодна камери якого розділені керамічною мембраною. Вода плавального басейну проходить через анодну камеру, в якій утворюється активний хлор із хлориду натрію, що міститься в морській воді. У катодну камеру подається водопровідна вода. Досліджено порівняльну характеристику анодних матеріалів з титану, покритого діоксідом кобальту (ОКТА), і платинованого титану (ПТА). ОКТА одержано шляхом плазменого напилювання активного шару - <$E roman {Co sub 3 O sub 4}> на титанову основу, ПТА одержано електрохімічним нанесенням шару платини на поверхню титанової основи. У разі збільшення солоності води від 5 до 20 <$E roman {г "/" дм sup 3}> вихід за струмом активного хлору збільшується і досягає на ОКТА 80, на ПТА - 60 %.

Вивчено особливості та закономірності утворення та видалення хлорорганічних сполук (ХОС) на водопровідних станціях та їх поведінку у водопровідних мережах. Проведено порівняльну гігієнічну оцінку різних хлорвмісних агентів щодо спроможності до утворення ХОС. Визначено умови та фактори, що вливають на цей процес. Обгрунтовано можливість використання для доочищення питної води від ХОС нових сорбентів. Проведено моніторинг хлорованої питної води в Україні щодо вмісту ХОС. Розроблено шкали визначення канцерогенного ризику для здоров'я людей від споживання хлорованої питної води з різним умістом хлороформу, трихлоретилену, чотирьоххлористого вуглецю та дибромхлорметану. Запропоновано заходи щодо запобігання або мінімізації забруднення питної води ХОС.

Проведено інтегральні еколого-гігієнічні дослідження з метою обгрунтування епідемічної безпечності та хімічної нешкідливості питної води, знезараженої діоксидом хлору (ДОХ). Установлено недостатню ефективність водопідготовки стосовно вірусів і високий ризик вторинної контамінації води вірусами у водорозподільних мережах. Обгрунтовано значущість ДОХ як засобу знезаражування питної води, що забезпечує її епідемічну безпечність і не впливає на неінфекційну захворюваність. Установлено, що ДОХ за доз <$E1,0~-~1,5~ roman {мг/дм sup 3 }> є ефективним і надійним засобом інактивації вірусів і збудників нозокоміальних інфекцій. Обгрунтовано нешкідливісь ДОХ і його похідних (хлоритів і хлоратів) за концентрацій 1,35; 1,35; <$E1,67~ roman {мг"/"дм sup 3 }> за тривалого (100 днів) вживання лабораторними тваринами питної води. Встановлено ефективність ДОХ за доз <$Esymbol Г ~2~ roman {мг"/"дм sup 3 }> у разі знезаражування вторинно очищених стічних вод. Визначено безпечні рівні хлоритів як похідних ДОХ стосовно різноциклічних гідробіонтів на рівні <$E1,0~ roman {мг"/"дм sup 3 }>. Обгрунтовано необхідність застосування ДОХ як засобу, що мінімізує персистувально-мультиваріантний ризик водних патогенів для людини за умов знезаражування питних і стічних вод.

Усовершенствована методика фотометрического определения аммонийного азота в питьевой воде, содержащей неорганические хлорамины. Для предварительного восстановления хлораминов при рН 4 - 9 использован сульфит натрия с фиксированной концентрацией в интервале 0,1 - 0,2 мМ. После этого вводили смесь растворов K2HgI4 (1 - 2 мМ) и NaOH (80 - 100 мМ) и измеряли оптическую плотность окрашенного раствора при 440 и 600 нм.

Рассмотрена актуальная проблема обеззараживания питьевой воды как основы обеспечения ее эпидемической безопасности. Представлены основные гигиенические и медико-экологические аспекты применения диоксида хлора и химизм реакций, подробные характеристики биоцидного действия, побочных продуктов дезинфекции. Дана токсикологическая оценка влияния диоксида хлора и его производных на организм, раскрыты гигиенические аспекты применения диоксида хлора в технологиях водоподгтовки, в том числе при обеззараживании сточных вод. Приведена эколого-гигиеническая оценка влияния хлоритов и хлоратов на планктонные и бентосные формы гидробионтов, в частности, на морфофункциональные свойства многоклеточной зеленой водоросли Ulva rigida Ag, коротко-цикличных планктонных гидробионтов Daphnia magna Straus и Nitocra spinipes Boeck, а также пресноводных и морских беспозвоночных Dapnia magna Straus и Artemia salina L. Представлены результаты авторских аналитических и экспериментальных исследований.

Проаналізовано дані літератури щодо механізмів адаптивності мікроорганізмів до окисного стресу. Показано взаємозв'язок адаптивності й резистентності мікроорганізмів під час їх інактивації гуанідинами та деякими окисниками. Обгрунтовано значущість цього явища для формування стратегії знезараження води.

Визначено, що під час хлорування води річок дніпровського басейну утворюються одночасно леткі ТГМ (тригалогенметани) і нелеткі ГОК (галогеноцтові кислоти) токсичні хлорорганічні сполуки (ХОС). При цьому пріоритетним є хлороформ (ХФ), а для ГОК - монохлороцтова кислота (МХОК). Зміст ХФ і МХОК у воді водопровідних станцій, де в технології водопідготовки використовується хлорування з преамонізацією, не перевищує встановлені нормативи. Використання в технології водопідготовки хлор-газу призводить до утворення в воді ХФ і МХОК (в окремих пробах) в концентраціях вище допустимих рівнів.

Определено, что при хлорировании воды рек днепровского бассейна образуются одновременно летучие ТГМ (тригалогенметаны) и нелетучие ГУК (галогенуксусные кислоты) токсичные хлорорганические соединения (ХОС). При этом приоритетным из числа образованных в воде ТГМ является хлороформ (ХФ), а для ГУК – монохлоруксусная кислота (МХУК). Содержание ХФ и МХУК в воде водопроводных станций, где в технологии водоподготовки используется хлорирование с преаммонизацией, не превышает установленные нормативы. Использование в водоподготовке хлор-газа приводит к образованию в воде ХФ и МХУК (в отдельных пробах) в концентрациях выше допустимых уровней.