Висвітлено методику селекції томату для відкритого грунту. Наведено вимоги до сортів і схему селекційного процесу.

Визначено морфологічні й апробаційні ознаки помідора. Викладено питання методики створення сортів і гетерозисних гібридів першого покоління помідора для умов відкритого та захищеного грунту. Висвітлено технології вирощування сортового та гібридного насіння, а також помідора за умов відкритого та захищеного грунту. Описано шкідників овочу, хвороби та методи боротьби з ними. Наведено характеристику сортів і гібридів помідора, створених дослідниками протягом 35-річної селекційної праці.

Определены морфологические и апробационные признаки томата. Изложены вопросы методики создания сортов и гетерозисных гибридов первого поколения томата в условиях открытого и защищенного грунта. Освещены технологии выращивания сортовых и гибридных семян, а также томатов в условиях открытого и защищенного грунта. Описаны вредители овоща, болезни и методы борьбы с ними. Приведены характеристики сортов и гибридов томата, созданные исследователями на протяжении 35-летней работы селекционного труда.

Досліджено рослини томата (Lycopersicon esculentum Mill.) сортів Гібрид Тарасенка і Де Барао, вирощені під лампами з різним спектральним складом випромінювання: дзеркальними лампами розжарювання з кольоровими колбами типу R63, натрієвими лампами високого тиску типу ДНаТ 400 і ртутними лампами високого тиску з люмінофорним покриттям на колбі типу ДРЛФ 400. У листках визначено вміст хлорофілу та каротиноїдів. Показано, що сумарний вміст хлорофілу та каротиноїдів у листках томата вивчених сортів під час вирощування під лампою ДРЛФ 400 вищий, ніж під лампою ДНаТ 400. Під лампами R63 на 22-гу добу сумарний вміст хлорофілу у рослин сорту Де Барао на червоному світлі вищий, ніж на жовтому, синьому, зеленому, а у рослин сорту Гібрид Тарасенка на жовтому світлі вищий, ніж на червоному, зеленому, синьому, що може свідчити про більшу чутливість пігментного апарату томата до випромінювання в ділянках 380 - 480 та 570 - 720 нм (у синьо-фіолетовій та жовто-червоній ділянках спектра).

Наведено результати досліджень неалельної взаємодії мутантних генів томата. Встановлено, що мутантні за ознакою форми листка гени c і e взаємодіють у F2 за типом рецесивного епістазу з перевагою гомозиготи cc над ee. На проявлення генотипу ee можуть також впливати гени-супресори. Встановлено, що мутанти ful, l-2, au, lg в F1 взаємодіють за типом домінантної, а в F2 - за типом рецесивної комплементарності.

Наведено дані щодо нітратредуктазної та ацидофікуючої активності клітин коренів томатів, а також інтенсивності виділення етилену у зв'язку зі зміною концентрації <$E roman NO sub 3 sup - > і редокс-потенціалу під час вирощування рослин гідропонним методом за різних норм поживної суміші (0,5; 1 і 2). Установлено, що зменшення вмісту <$E roman NO sub 3 sup - > у процесі адаптації рослин до 0,5 дози поживної суміші супроводжується пригніченням редокс-системи але збільшенням маси коренів, їх нітратредуктазної та ацидофікуючої активності і виділенням ними етилену. Переведення рослин на подвійну норму поживної суміші зумовило різке зростання вмісту <$E roman NO sub 3 sup - > в коренях, підвищення їх нітратредуктазної та ацидофікуючої активності, пригнічувало редокс-систему, наростання маси коренів і виділення ними етилену.

Наведено результати дослідження інтенсивності поглинання, акумуляції та ефективності використання азоту рослинами томатів, вирощених модифікованим гідропонним методом за різної забезпеченості їх елементами живлення (0,5, 1, 2 норми поживної суміші). Установлено, що за умов пониженої забезпеченості елементами живлення (0,5 норми) кількість акумульованого азоту в органах рослин перевищує кількість винесення його з поживної суміші. Одержані дані розглянуто, зважаючи на можливе збагачення поживної суміші азотом за рахунок діяльності азотфіксуючих асоціативних мікроорганізмів. Показано, що підвищення ефективності використання азоту на утворення плодів удвоє та більше за цих умов супроводжується зростанням маси коренів і плодів зі зменшенням вегетативної маси надземних органів.

На підставі літературних джерел розглянуто аспекти еволюційно-генетичного формування штамбового різновиду томата. Показано переваги зазначених форм перед звичайними нештамбовими сортами томата. Виділено найцінніші зразки, придатні для подальшої селекційної роботи. У процесі селекційних досліджень створено нові штамбові детермінантні форми томата, сорт Чайка та селекційну лінію Фунтик, які рекомендовано для умов відкритого грунту.

Показано особливості прояву загальної врожайності та її компонентів (маси плоду та кількості плодів на рослині) у гібридів F1 від схрещування мутантних форм між собою та культурними сортами томата. Встановлено, що найбільший гетерозисний ефект виявляють "міжмутантні" гібриди, що пов'язано з ефектом відновлення фенотипу внаслідок комплементарної взаємодії генотипів.

Показано особливості прояву "товарності" та "дружності достигання плодів" у гібридів <$E roman F sub 1> від схрещування мутантних форм між собою та культурними сортами томату.

Наведено дані стосовно впливу позакореневого живлення на масу органів, активність редокс-системи і <$E roman H sup +> - виділення клітинами коренів, вміст хлорофілу в листках, урожай плодів томатів і чисельність грунтових мікроорганізмів. Показано, що позакореневе підживлення рослин томатів новим рідким комплексним добривом сприяє підвищенню родючості грунту завдяки зростанню чисельності азотобактера та мікроміцетів. Установлено, що поліпшення умов азотного живлення у разі позакореневих підкормок за рахунок збільшення чисельності азотобактера та мікроміцетів сприяє ефективнішому використанню азоту рослинами, підвищенню маси органів, виділенню протонів і зростанню активності редокс-системи плазмолеми клітин коренів, збільшенню вмісту пігментів у листках та урожаю плодів і концентрації в них аскорбінової кислоти та цукрів.

Вивчено закономірності фенотипічної мінливості ознак "загальна врожайність", "товарність" та "одночасність дозрівання плодів" у мутантних форм томата, серед яких виділено перспективні для селекційних програм зразки, що мають високу популяційну гомеостатичність та агрономічну стабільність генотипу.

Узагальнено літературні дані, що підтверджують важливу роль мутаційного процесу в антропогенній еволюції культивованих форм томата. Показано, що саме присутність мутантних ознак є основою для існуючих ботанічних класифікацій культурного томата. Обговорено доцільність та альтернативу існуючих таксономічних концепцій культурного томата.

Представлен обзор мутантных генов, влияющих на окраску, вкус и консистенцию плода томата. На основании литературных данных и собственных исследований рассмотрены особенности их биохимического проявления и возможности практического использования в селекции для повышения качества плодов.

Розглянуто особливостi використання рiзних типiв джерел штучного освiтлення для свiтлокультури рослин. Наведено результати дослiджень дiї випромiнювання натрiєвих ламп високого тиску з домішками цезiю у порiвняннi з iншими джерелами свiтла. Встановлено вiдмiнностi в реакцiях рослин томатiв сортiв Де Барао та Гiбрид Тарасенка на накопичення пiгментiв та їх спiввiдношення.

Выявлено, что при взаимодействии гена повышенной пигментации hp-1 с мутантным геном В, который приводит к замещению ликопина <$E beta>-каротином, в двойной гомозиготе B/B//hp-1/hp-1 формируется аддитивный фактор, существенно активизирующий биогенез <$E beta>-каротина в плодах томата.

Определена величина индуцированной элиситорами хитиназной активности в клетках томата. Показана зависимость величины ферментативной активности клеток от размера и концентрации биотических элиситоров.