Проведены экспериментальные исследования по изучению влияния интервальной гипоксической тренировки (ИГТ) и масла семян амаранта на ультраструктуру и окислительный метаболизм клеток и тканей печени крыс при совместном воздействии хронической фтористой интоксикации и малых доз радиации (суммарная доза 1 Гр). В исходном состоянии зафиксировано упорядочение и уплотнение размещения митохондрий, пероксисом, електронно-светлых липопротеиновых капель, гранул гликогена, а также сети агранулярного эндоплазматического ретикулума, что может быть связано с перестройкой метаболических потоков энергообеспечения путем глюконеогенеза из жирных кислот. Одновременно установлено снижение накопления ТБК-активных продуктов и значительное повышение активности антиоксидантных ферментов (каталазы, глутатионпероксидазы) и общей антиоксидантной активности. Гипоксическая тренировка и масло амаранта обуславливают адекватное протекание свободно-радикальных реакций и обеспечивают эффективную адаптацию организма при фтористой интоксикации и ионизирующем излучении посредством восстановления гомеостаза на ультраструктурном и метаболическом уровнях. Полученные результаты свидетельствуют о целесообразности включения ИГТ и масла амаранта в комплексную коррекцию патологических изменений, вызванных фтористой интоксикацией и ионизирующим излучением.

Эксперимент проведен на 35 белых крысах-самцах, из которых 10 были контрольными. Экспериментальный сахарный диабет вызывали внутрибрюшинным введением стрептозотоцина в дозе 7 мг на 100 г массы тела. На 14-й день после декапитации животных под эфирным наркозом забирали кусочки печени, фиксировали в 4 % нейтральном формалине, срезы толщиной 5 - 7 мкм красили гематоксилином и эозином для общей морфологии. Для электронной микроскопии материал фиксировали в 0,5 % глутаровом альдегиде с последующей обработкой материала для электронно-микроскопического исследования. Исследования показали, что на фоне гипергликемии, вызванной введением стрептозотоцина, выявляются изменения морфологии структурных компонентов синусоидных гемокапилляров, неравномерность ширины пространства Диссе, отсутствие углеводных включений, накопление липопротеиновых включений, деструктивный характер мембранных компонентов, белкового, углеводного, липидного синтеза, что свидетельствует об изменении синтетических и метаболических процессов. Вариабельность морфологии митохондрий свидетельствует об изменениях митохондриального потенциала и может быть одним из механизмов запуска апоптоза гепатоцитов.

Наведено результати дослідження вікових особливостей обміну ліпідів і стану зовнішньосекреторної функції печінки щурів лінії Вістар, а також корекції вікових і експериментальних змін функціонального стану печінки за допомогою флавоноїдів. Установлено підвищення рівня холестеролу та церамідів, а також зниження вмісту фосфатидилхоліну у печінці 24-місячних щурів лінії Вістар у порівнянні з 3-місячними. Флавоноїди модулюють змінений з віком рівень ліпідів у печінці старих тварин і підсилюють жовчовиділення та біліарну екскрецію жовчних кислот у молодих і старих щурів. За умов моделювання стеатозу під впливом флавоноїдів відбувається суттєве поліпшення функціонального стану печінки тварин і нормалізація обміну сфінголіпідів шляхом інгібування сфінгомієліназної активності та запобігання накопиченню церамідів.

За результатами комплексних молекулярних, біохімічних і морфологічних досліджень встановлено, що гострий обтураційний холестаз супроводжується різким посиленням процесів перекисного окиснення ліпідів та поступовим зниженням активності антиоксидантних ферментів, змінами вмісту циклічних нуклеотидів, сульфгідрильних та дисульфідних груп у тканинах печінки та в еритроцитах і сироватці крові. Визначено, що істотних змін у динаміці розвитку обтураційного холестазу зазнає активність реакцій посттрансляційної модифікації білків хроматину ядер клітин печінки, виразність та глибина яких знаходиться у прямій залежності від тривалості холестазу. Доведено, що глибина деструктивних зрушень у паренхімі печінки за умов холестазу залежить від ступеня дезорганізації процесів посттрансляційних модифікацій білків. З'ясовано, що введення гептралу після окклюзії жовчних шляхів значною мірою послаблює негативні зрушення на молекулярному та морфологічному рівні. Визначено, що провідну роль у регенеративних процесах паренхіми печінки після операції декомпресії обтураційного холестазу відіграють реакції посттрансляційної модифікації білків хроматину ядер клітин печінки, а введення гептралу сприяє посиленню цих процесів. Встановлено, що ефективність гептралу є найбільш виразною у разі холестазів тривалістю до 24 год до та після операції.

Проаналізовано, що за умов гемічної гіпоксії функція нирок характеризується зниженням діурезу, зростанням екскреції білка з сечею, гальмуванням абсолютної, проксимальної та дистальної реабсорбції іонів натрію та зростанням концентації іонів калію в сечі. Встановлено, що у тканині нирок і печінки посилюються процеси вільнорадикального окиснення та виснажується антиоксидантний захист. Розкрито зростання лізису азоколагену в кірковій ділянці нирок, лізису азоказеїну в мозковій речовині та лізису азоальбуміну в сосочку, а також сумарної та неферментативної фібринолітичної активності та лізису азоколагену в печінці. Гістологічно відмічено збільшення просвіту капсули Шумлянського - Боумена, дистрофію канальців нефрона та дистрофію гепатоцитів. Встановлено, що препарат GA-40 у дозі 2 мгк/кг маси тіла за гемічної гіпоксії середнього ступеня тяжкості проявляє захисний вплив на збалансованість регуляторних процесів у кірковій речовині нирок і печінки за рахунок відновлення активності лужної фосфатази в кірковій речовині нирок і сукцинатдегідрогенази - в третій функціональній ділянці печінкової часточки, антиоксидантної дії, гальмування активності протеолізу, зниження вмісту фактора некрозу пехлин-альфа в плазмі крові. Визначено, що антиоксидант іонол в дозі 120 мг/кг маси тіла зменшує ступінь гідропічної дистрофії нефроцитів і гепатоцитів за умов розвитку гемічної гіпоксії.

Вперше виконано комплексне морфофункціональне дослідження змін в печінці щурів, що виникають під впливом хронічної екзогенної гіпертермії різної інтенсивності. Вперше встановлено, що після завершення дії екзогенної гіпертермії спостерігаються зміни в структурі печінки щурів, а також зміни біохімічних показників сироватки крові. Має місце збільшення кількості гепатоцитів і двоядерних гепатоцитів у 1 мм² печінки, збільшення ядерно-цитоплазматичного індексу, зменшення площі мітохондрій і збільшення площі гетерохроматину та його співвідношення до площі ядер гепатоцитів щурів, а також зменшення концентрації загального білка, глюкози, зростання концентрації загального білірубіну в сироватці крові. Спостерігається збільшення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, гамаглутамілтрансферази та лужної фосфатази в сироватці крові щурів. Вперше вивчено морфофункціональні зміни в печінці щурів, що виникають під впливом використання інозину протягом шістдесяти діб. Показано збільшення кількості гепатоцитів і двоядерних гепатоцитів у 1 мм² печінки щурів, площі ядер гепатоцитів та ядерно-цитоплазматичного індексу гепатоцитів. При цьому площа гетерохроматину та співвідношення його площі до площі ядер гепатоцитів зменшуються. У сироватці крові щурів спостерігається зростання концентрації загального білка, зменшення концентрації глюкози, сечовини та загального білірубіну. Вперше доведено доцільність використання інозину як фармакологічного коректора змін, що виникають в печінці щурів під дією хронічної екзогенної гіпертермії. Вперше показано, що введення інозину перешкоджає виникненню наслідків дії хронічної гіпертермії.

Наведено дані щодо тривалого холодового зберігання ізольованих гепатоцитів щурів за температури 4 <$E symbol Р >C. Використання консервуючих розчинів, які містять непроникливі у клітину компоненти (розчин із сахарозою та розчин, запропонований в університеті Вісконсин), дозволяє однаково успішно зберігати життєздатність та енергетичний статус клітин практично без змін протягом 48 год. Після цього спостерігається різке зниження вмісту АТР у клітинах печінки на фоні практично незмінної їх життєздатності: причиною цих змін є вичерпання запасів ендогенних субстратів окиснення гепатоцитів.

За умов експериментальної краніоскелетної травми відбуваються виражені структурні зміни в тканині печінки, які виявляються порушеннями структури часточки і балкової організації гепатоцитів, розвитком дистрофічних змін, що переважають у ранні періоди експерименту. Введення суспензії кріоконсервованих фетальних нервових клітин потенціює адаптаційні механізми і частково покращує структурну організацію гепатоцитів, підсилює регенерацію і потенціює відновлення часткової структури.

Вивчено прооксидантно-антиоксидантний баланс в тканині печінки в динаміці експериментальної політравми. Показано, що для антиоксидантної системи характерні коливальні відхилення, які відображають компенсаторно-адаптаційні процеси у тканині печінки, спрямовані на зниження прооксидантних патогенних чинників.

У період пізніх проявів травматичної хвороби через 14 - 28 діб посттравматичного періоду сповільнюється виділення бромсульфалеїну із жовчю. Через 21-ну добу настає фаза підвищення тривалості виділення вказаного барвника. Застосування тіотриазоліну значно покращує поглинально-видільну функцію печінки у періоді пізніх проявів травматичної хвороби, що статистично достовірно за терміном початку виділення бромсульфалеїну через 28 діб посттравматичного періоду, а за терміном закінчення виділення цього барвника - у всі строки спостереження.

В период поздних проявлений травматической болезни через 14 - 28-е сутки посттравматического периода замедляется выделение бромсульфалеина с желчью. Через 21-е сутки наступает фаза повышения длительности выделения указанного красителя. Применение тиотриазолина значительно улучшает поглощающе-выделительную функцию печени в периоде поздних проявлений травматической болезни, что статистически достоверно по сроку начала выделения бромсульфалеина через 28 сутки посттравматического периода, а по срокам окончания выделения этого красителя - во все сроки наблюдения.

Досліджено біохімічні та імунні механізми ураження тканини печінки у тварин із множинною травмою та патогенетично обгрунтувано застосування інгібітора продукції прозапальних цитокінів, інгібітора індуцибельної форми NO-синтази та антиоксиданта й їх комплексу. Встановлено, що у патогенезі уражень печінки за умов множинної травми важлива роль належить гіперпродукції оксиду азоту та активації окиснювальних процесів, прозапальних цитокінів інтерлейкіну-1β та туморнекротичного фактоpa-α у всі терміни спостереження та достовірне зниження рівня протизапального цитокіна інтерлейкіну-10, порушення гуморальної ланки імунітету, що характеризується достовірним збільшенням в плазмі крові імуноглобулінів класів M та G та циркулюючих імунних комплексів. Визначено наявність прямого кореляційного зв'язку між вмістом прозапального цитокіну туморнекротичного фактора-α та рівнем аланінамінотрансферази та лужної фосфатази в крові; між вмістом метаболітів оксиду азоту та рівнем аланінамінотрансферази та лужної фосфатази, між рівнем малонового диальдегіду та активністю апанінаміно-трансферази та лужної фосфатази. Обгрунтовано тісний зворотній взаємозв'язок між активністю каталази та супероксиддисмутази в печінці та досліджуваними маркерами цитолізу аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази за умов змодельованої множинної травми. Застосування комбінації Пентоксифілін-1400W-Ліпофлавон у щурів з множинною травмою достовірно запобігає розвитку оксидативного і нітрооксидативного стресу у печінці, зменшує продукцію прозапальних цитокінів і ефективно запобігає розвитку цитолітичного і холестатичного синдромів у травмованих щурів.

Встановлено, що включення сульфатної магнієво-натрієвої мінеральної води в комплекс лікування хворих цукровим діабетом 2 типу сприяло частішому зникненню клінічних симптомів захворювання, зниженню рівня глікованого гемоглобіну, зменшенню клінічних симптомів захворювання, зменшенню міри інсулінорезистентності. Показано, що сульфатна магнієво-натрієва мінеральна вода у цієї категорії хворих робить стимулювальний вплив на функціональний стан бета-клітин підшлункової залози, про що свідчать істотне підвищення концентрації С-пептида, покращання ліпідного спектру крові та функціонального стану печінки.

Установлено, что включение сульфатной магниево-натриевой минеральной воды в комплекс лечения больных сахарным диабетом типа 2 способствовало более частому исчезновению клинических симптомов заболевания, снижению уровня гликированного гемоглобина, уменьшению клинических симптомов заболевания, уменьшению степени инсулинорезистентности. Показано, что сульфатная магниево-натриевая минеральная вода у данной категории больных оказывает стимулирующее влияние на функциональное состояние бета-клеток поджелудочной железы, о чем свидетельствуют существенное повышение концентрации С-пептида, улучшение липидного спектра крови и функционального состояния печени.

Зазначено, що тривале застосування максимальних терапевтичних доз Лоратадину супроводжується змінами ультраструктури печінки, які свідчать про посилену інактивацію препарату з одного боку та розвиток супутніх деструктивних процесів з іншого. Такі зміни, в основному, носять транзиторний характер, але можуть бути визначальними у розвитку глибоких незворотних уражень печінки на тлі дії на неї інших гепатотоксичних чинників (вірусів, наркотичних, психотропних речовин тощо).

Отмечено, что длительное применение максимальных терапевтических доз Лоратадина сопровождается изменениями ультраструктуры печени, которые свидетельствуют об усиленной инактивации препарата с одной стороны и развитии сопутствующих деструктивных процессов с другой. Такие изменения, в основном, носят преходящий характер, но могут быть определяющими в развитии глубоких необратимых поражений печени на фоне воздействия на нее других гепатотоксических факторов (вирусов, наркотических, психотропных веществ и др.).

Проаналізовано морфологічні зміни у печінці, зокрема, виявлено зміни об'єму двоядерних гепатоцитів у динаміці тритижневого експерименту. Спостережено динаміку зміни об'єму двоядерних гепатоцитів на всіх термінах, при цьому найбільшого розміру гепатоцити набувають на другому тижні експерименту, а найменшого - на третьому.

Проанализированы морфологические изменения в печени, в частности, выявлены изменения объема двухъядерных гепатоцитов в динамике трехнедельного эксперимента. Наблюдали динамику изменения объема двухъядерных гепатоцитов на всех сроках, при этом наибольшего размера гепатоциты приобретали на второй неделе эксперимента, а наименьшего - на третьей.

Обстежено 156 чоловіків з алкогольним абстинентним синдромом віком від 20-ти до 50-ти років. Установлено, що в обстежених хворих формується цитолітичний та імунозапальний синдром ураження печінки, який виявляється збільшенням активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази й гама-глутамілтранспептидази, зниженням коефіцієнта де Рітіса. На тлі озонотерапії визначали вираженішу та швидшу регресію клінічних симптомів порівняно з контрольною групою. Водночас не поглиблювалися порушення функціонального стану печінки. Це дає змогу рекомендувати застосування озонованої оливкової олії в комплексній терапії для купірування алкогольного абстинентного синдрому.

Обследованы 156 мужчин с алкогольным абстинентным синдромом в возрасте от 20-ти до 50-ти лет. Установлено, что у обследованных больных формируется цитолитический и иммуновоспалительный синдром поражения печени, который проявляется увеличением активности аспартатаминотрансферазы, аланинаминотрансферазы и гамма-глутамилтранспептидазы, снижением коэффициента де Ритиса. На фоне озонотерапии отмечалась более выраженная и быстрая регрессия клинических симптомов по сравнению с контрольной группой. При этом нарушения функционального состояния печени не усугублялись. Это позволяет рекомендовать применение озонированного оливкового масла в комплексной терапии при купировании алкогольного абстинентного синдрома.

Вивчено взаємозв'язок порушень метаболізму головного мозку за черепно-мозкової травми (ЧМТ) легкого і середнього ступенів тяжкості у вояків антитерористичної операції (АТО) зі змінами функції печінки шляхом визначення вмісту міді у сироватці крові, активності амінотрансфераз та ферменту церулоплазміну. Після травми головного мозку в початковому періоді в ньому відбувається інтенсифікація обмінних процесів, яка викликає зміни метаболізму всього організму. Особливістю реакції мозку на травму є гостра запальна відповідь, за якої змінюється рівень нейромедіаторів, гормонів, вітамінів, мінералів та ферментів. Розлади функції печінки відбуваються внаслідок припинення регулюючого впливу центральної нервової системи (ЦНС) на її трофіку. Це призводить до розвитку циркуляторної гіпоксії та окисного стресу, у разі яких уражаються гепатоцити, порушується їх бар'єрна функція, підсилюється ацидоз, що супроводжується нагромадженням метаболітів, зниженням кровотоку в мезентеріальних судинах, розвитком ендогенної інтоксикації з відкриттям шляхів для поступлення в мозок токсичних речовин. Паралельно в мозку ці патологічні процеси призводять до набряку-набубнявіння та порушення білкового, вуглеводного, жирового, мінерального й енергетичного обмінів. Згідно зрезультатами експериментальних досліджень доведено, що без нормалізації балансу мікроелементів терапевтичні дії недостатні й безуспішні, бо деформований мінеральний обмін вносить свій вклад у патогенез захворювань та змінює фармакокінетику та фармакодинаміку ліків. Отже, оцінка стану мінерального гомеостазу має бути в основі диференціального діагнозу та лікування.

В останні роки провідна роль у порушеннях розвитку плаценти відводиться судинним факторам, дисбаланс яких призводить до плацентарної недостатності. Було досліджено 20 плацент від жінок після використання допоміжних репродуктивних технологій з неалкогольною жировою хворобою печінки та 20 плацент від жінок після застосування допоміжних репродуктивних технологій без патології печінки (контрольна група). Органометричний, макроскопічний, загальногістологічний та імуногістохімічний - непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення рівня експресії е-NOS (ендотеліальна нітрооксидсинтаза), антитіла фірми Thermo Scientific (Велика Британія) за протоколом виробника. Розповсюдженість та інтенсивність реакції оцінювали напівкількісним методом в балах від 0 до 3. Згідно з результатами дослідження, в жінок з патологією печінки після застосування допоміжних репродуктивних технологій спостерігається збільшення маси плаценти. У 50 % плацент відзначено вогнища відносної незрілості за типом дисоційованого розвитку катиледонів, порушення кровобігу на фоні компенсаторних реакцій середнього ступеня виразності. Морфометрично відмічено домінування ворсин із поодинокими капілярами, які розташовані центрально, що призводить до достовірного зменшення кількості синцитіокапілярних мембран і сприяє зменшенню кількості спеціалізованих термінальних ворсин та порушенню проникності в плацентарному бар'єрі. Суттєво збільшена кількість міжворсинчатого та плодового фібриноїду, склеєних фібриноїдом ворсин, синцитіальних вузликів, інфарктів, зменшений міжворсинчастий простір та судинне русло, спостерігається потоншення епітелію ворсин, підвищений компенсаторний ангіоматоз судин. Такі зміни відображають порушення кровообігу та проникності плаценти, погіршують її функціональні спроможності та є тим патологічним фоном, на якому розвиваються акушерські і перинатальні порушення. Автори дослідження доходять висновку, що відсутність або зниження експресії е-NOS в найбільш функціонально значущих структурах більшості (60 %) плацент жінок із гепатобіліарними порушеннями при індукованій вагітності свідчить про недостатність компенсаторної реакції, ендотеліальну дисфункцію, порушення процесів макро- і мікроциркуляції, і як результат - про зниження функціональних можливостей плаценти.

Порушення гормонального фону не тільки пов'язано з репродуктивною патологією, але й впливає на функції багатьох органів і систем. Найчастіше порушуються метаболічні функції печінки. Патологічною основою для цього є існування в організмі функціональної метаболічної системи гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-печінка. Так, у жінок із безпліддям з одного боку часто виявляються захворювання печінки і жовчовивідних шляхів, що сприяє розвитку порушень метаболізму естрогенів, з іншого - надлишок у крові деяких статевих стероїдів несприятливо впливає на різні функції печінки. Тісні функціональні взаємозв'язки стану печінки та рівня жіночих статевих гормонів, поєднання їх порушень, а також застосування при лікуванні безпліддя гормональної терапії, яка негативно впливає на діяльність печінки, пояснюють необхідність вивчення стану гормонального гомеостазу в жінок із безпліддям і захворюваннями гепатобіліарної системи. Досліджено 120 жінок з безпліддям, серед яких 60 жінок із функціональними порушеннями гепатобіліарної системи (I група) та 60 жінок без ознак таких порушень (II група). Вміст лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, пролактину, вільного тестостерону, естрадіолу та прогестерону в сироватці крові визначали радіоімунологічними методами в динаміці менструального циклу. Гормональні кольпоцитологічні дослідження проводили за загальноприйнятою методикою (тест за Папаніколау в модифікації А. В. Руденко на 7-й, 14-й і 21-й день менструального циклу). При дослідженні гормонального статусу за рівнем гормонів у сироватці крові жінок із безпліддям та захворюваннями гепатобіліарної системи встановлено дисбаланс гонадотропних та статевих гормонів, який вказує на певну прогестеронову недостатність, ознаки гіперестрогенемії, гіперандрогенемії та гіперпролактинемії. Виявлені гормональні зміни підтверджено кольпоцитологічними дослідженнями виділень піхви, за якими ановуляторний менструальний цикл за гіперестрогенним типом діагностовано у 56,7 % жінок із безпліддям та гепатобіліарною патологією проти 41,7 % жінок без ознак функціональних порушень гепатобіліарної системи (<$E p~<<~0,05>). Отримані результати є теоретичним підгрунтям для включення до комплексної терапії жінок із безпліддям та гепатобіліарними порушеннями препаратів, які покращують функцію печінки.

Вивчено питання перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН) у 126 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) на тлі неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) та оптимізації лікування з урахуванням функціонального стану печінки. Встановлено взаємозв'язок порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки, зменшення скоротливої здатності міокарда зі змінами функціонального стану печінки з розвитком системної імунозапальної активації та метаболічної інтоксикації, активацією процесу апоптозу, зниженням активності різних етапів експресії генів, які наростають зі збільшенням стадії ХСН. Науково обгрунтовано включення аргініну глутамату й аргініл-альфа-аспартил-лізил-валіл-тирозил-аргініну в комплексне лікування хворих на ГХ, на тлі НАСГ, залежно від стадії ХСН.

З метою аналізу клініки та встановлення маркерів перебігу доброякісних функціональних гіпербілірубінемій обстежено 63 чоловіків віком 29,08 +- 1,65 років, які проходили стаціонарне лікування. Встановлено, що доброякісні функціональні гіпербілірубінемії у 93,6 % молодих чоловіків перебігали без типових скарг, супроводжувалися внутрішньопечінковим холестазом та ураженнями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. За кореляційним аналізом, на перебіг впливає не стільки рівень білірубіну, скільки маркери цитолізу, холестазу, запалення та коагуляції. Лейкопенія периферійної крові може вважатись простим інформативним маркером найбільш несприятливого перебігу, оскільки асоціюється з цитолізом, холестазом, гіперглікемією, гіпокоагуляцією. Контроль за перебігом доброякісних функціональних гіпербілірубінемій вимагає не лише визначення рівня білірубіну в динаміці, а й лужної фосфатази та лейкограми периферійної крові. Лікування уражень стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки за стандартними схемами може провокувати клінічні прояви та прогресування доброякісних функціональних гіпербілірубінемій, оскільки сторонніми ефектами цих медикаментів є лейкопенія, холестаз та цитоліз. Пацієнтам з доброякісними функціональними гіпербілірубінеміями слід уникати багатьох медикаментів.