Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91 + Р193.95

Рубрики:

Вакцини

Запобіжні щеплення

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91 пентаксим

Рубрики:

Вакцини

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано характеристику вакцин проти кору, паротиту та краснухи, що зареєстровані в Україні ("Пріорикс", "Тримовакс", "MMR"). Оскільки в Україні рівень реактогенності оцінюється за вимогами, встановленими для корового компонента комбінованих вакцин (не більше 4,00 % сильних загальних реакцій), всі досліджувані вакцини можна оцінити як слабкореактогенні.

Показано, что препарат бактериофага Clostridium perfringens in vivo и in vitro подавляет фагоцитарную способность макрофагов брюшной полости и селезенки и образование ими активных форм кислорода. Выраженность этих эффектов зависит от длительности приема препарата и его концентрации в среде инкубации. Эти изменения сопровождаются усилением синтеза фактора некроза опухолей <$E alpha> как в организме, так и в культуре макрофагов in vitro. Препарат не оказывает прямого токсического влияния на макрофаги.

Аналіз антигенної будови пролін-багатої області 536-566 пертактину (Р.69) Bordetella pertussis було проведено за допомогою поліклональних антитіл кролів до синтетичних пептидів: KAPPAPKPAPQPGPQPP (17P), QPPQPQPEAPAPQP (14P), GPQPPQPPQP (10P), PGPQPP(6P). Встановлено локалізацію 5 спільних для пептидів та пертактину лінійних епітопів: KAPPAPKPAPQ, QPPQPQPEA, GPQPPQPPQP, GPQPP, QPPQP. Обговорено перспективність використання пептидів 10P, 14P та 17P як потенційних компонентів синтетичних вакцин проти кашлюку. Продемонстровано можливість використання методу антиген-специфічного блотингу сироваткових антитіл, розділених ізоелектричним фокусуванням, для аналізу перехресних реакцій антипептидних сироваток. Вивчено особливості гуморальної імунної відповіді на пептид-білкові кон'югати. Запропоновано оригінальний підхід для визначення антитіл до пептидів у складі кон'югатів при наявності антитіл до залишку кон'югуючого агенту.

Досліджено кон'югації білків з модифікованими полісахаридами, їх комплексоутворення з поліаніонами за участю перехідних металів, фізико-хімічні властивості та імуногенність. З використанням розроблених нових сенсорних матриць вивчено кінетику утворення полімер-білкових кон'югатів за методом поверхневого плазмового резонансу. Показано залежність цієї реакції від хімічної структури матриці. Проведено порівняльний аналіз конформаційного стану білка (БСА) в потрійних комплексах за участю іонів Cu<^>2- з похідними поліакрилової кислоти та декстрансульфату, а також ковалентних кон'югатів - похідних декстрану з БСА за методом флуоресценції. Встановлено, що залежно від співвідношення гідрофільних і гідрофобних груп у полімері утворюється два типи комплексів - з відкритою поверхнею білкової глобули та з поверхнею, покритою полімерним ланцюгом. Вивчено імуногенні властивості одержаних комплексів і ковалентних кон'югатів з БСА та <$Egamma>-глобуліном у дослідах на мишах і встановлено зростання імуногенності білкових антигенів після їх включення до складу полімерних систем.

У дисертаційній роботі представлені результати досліджень по одержанню та вивченню властивостей гібридом, продуцентів моноклональних антитіл (МКАТ), здатних диференціювати вакцинні та вірулентні поліовіруси у межах всіх трьох типів. Одержано оригінальний набір МКАТ до чотирьох референс-штамів вірусів поліомієліту. Проведено поглиблене вивчення даних антитіл з використанням референс-штамів та 30-ти польових ізолятів поліовірусів, виділених на території України в останні роки. Вивчено специфічність одержаних МКАТ в РВН при порівнянні із специфічністю вже відомих наборів моноклональних антитіл (Ін-т ім. Пастера, Франція). Проведено порівняння результатів внутрішньотипової диференціації поліовірусів, одержаних у реакції віруснейтралізації із розробленим набором МКАТ, в ланцюговій полімеразній реакції та імуноферментному аналізі з крос-адсорбованими сироватками. Доведено можливість практичного використання одержаної панелі МКАТ при внутрішньотиповій диференціації польових ізолятів вірусів поліомієліту.

Вивчено вплив антиретикулярної цитотоксичної сироватки (АЦС) на розвиток вірусної інфекції in vivo та in vitro, а також зміни клітинних чинників імунітету під дією різних доз препарату. Показано виражену дозозалежну активність препарату антиретикулярної цитотоксичної сироватки відносно впливу на розвиток вірусної інфекції in vivo та in vitro, викликаної вірусами везикулярного стоматиту, імунодефіциту людини типу 1 та герпесу. Виявлено стимулювальну дію препарату на клітинні чинники, які мають значення для створення захисту проти вірусної інфекції. Доведено, що вплив АЦС на розвиток вірусної інфекції відбувається за рахунок безпосереднього впливу на клітини шляхом активації синтезу інтерферону, інтерлейкінів 1 та 2, а також нормалізації співвідношення рівня цитокінів у організмі, порушеного під впливом інфекції. Встановлено, що низькі дози введення препарату мають яскраво виражену цитотоксичну дію.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.92

Рубрики:

Сироватки

Шифр НБУВ: РА323694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що введення ембріональних курячих протеїнів (ЕКП) не чинило токсичного впливу на організм мишей лінії Balb/c та не викликало запальних процесів у дослідних тварин. Введення ЕКП не призводило до активації природних кілерних клітин та перитонеальних макрофагів, що визначали у МТТ та НСТ-тестах відповідно. Натомість, у імунізованих тварин реєстрували індукцію синтезу специфічних до ЕКП антитіл.

Проанализированы особенности применения датской и российской вакцин для иммунизации против туберкулеза. Многолетний мониторинг применения российской вакцины в Запорожье по развитию знака БЦЖ показал высокое качество вакцинации. С введением в практику вакцины производства Дании отмечено ускоренное развитие кожного знака, меньшая интенсивность аллергических реакций, выраженное реагирование лимфатической системы с формированием регионарных лимфаденитов как поствакцинальных осложнений.

Определено наличие трипсиноподобной протеиназы и ее ингибитора в вакцинах и препаратах крови. Выявлено, что противогриппозные вакцины (инфлувак, ваксигрипп, флюарикс), герпетическая и туляремийная вакцины содержали большое количество ингибитора трипсиноподобной протеиназы. Коммерческие препараты из донорской крови человека (иммуноглобулин, интерферон, фраксипарин и солкосерил) содержали как трипсиноподобную протеиназу, так и ее ингибитор. Иммуноглобулин содержал в четыре раза больше ингибитора, чем интерферон. Таким образом, современные вакцины являются недостаточно очищенными, и при их применении следует учитывать взаимодействие вируса с ферментами и ингибиторами.

Виділено й очищено полісахаридну фракцію з плодового тіла гриба Lentinus edades (ПСФLE). Виявлено протипухлинну дію ПСФ _LE в дозах 0,25 і 5,0 мг/кг у профілактичній та терапевтичній схемах введення на моделях пухлинного росту: карциномі Ерліха, саркомі 37, лімфоїдній лейкемії L1210, карциномі легені Льюїс, меланомі В16. Показано антимстастатичну дію ПСФ _LE у вищезазначених дозах і схемах введення у тварин з карциномою легені Льюїс і меланомою В16. Розроблено протипухлинні вакцини на основі глікопептидів аутологічних злоякісних клітин лімфолейкозу L1210, карциноми легені Льюїс, меланоми В16, саркоми 37 та карциноми Ерліха. Обгрунтовано дози та схеми введення глікопептидної вакцини (ГПВ). Встановлено найбільшу протипухлинну дію ГПВ в дозі 5 тис. еквівалентів пухлинних клітин на тварину (ЕПК/тв.) в терапевтичній схемі введення у тварин з карциномою легені Льюїс, лімфолейкозом L1210 та меланомою В16 і в дозі 100 тис. ЕПК/тв. - у тварин з саркомою 37. В профілактичній схемі введення максимальна протипухлинна активність виявлена в дозі 5 тис. ЕПК/тв. на моделях пухлинного росту саркомі 37 та карциномі легені Льюїс, а в дозі 100 тис. ЕПК/тв. - у тварин з лімфоїдною лейкемією L1210 та карциномою Ерліха. Встановлено, що ПСФ _LE та ГПВ збільшують цитолітичну активність лімфоцитів, метаболічну активність перитонеальних макрофагів, цитолітичну активність сироватки крові в присутності комплементу у інтактних тварин та тварин із саркомою 37.

На підставі даних післямаркетингових спостережень охарактеризовано реактогенність вакцинних препаратів дифтерійної групи на сучасному етапі в Україні. Проведено порівняльну характеристику показників післявакцинних реакцій та ускладнень серед вакцин АКДП, АДП, АДП-м, АКДП+гепВ та АКДП+ІПВ, які застосовувались в медичній практиці протягом 2000 - 2002 рр. Всі випадки післявакцинних ускладнень розділено за клінічними проявами та визначено причини їх виникнення. Вперше представлено дані щодо реактогенності АаКДП вакцини з ацелюлярним кашлюковим компонентом за широкого її застосування в Україні протягом 2002 р.

На основе данных послемаркетинговых наблюдений охарактеризована реактогенность вакцинных препаратов дифтерийной группы на современном этапе в Украине. Проведена сравнительная характеристика показателей поствакцинных реакций и осложнений между вакцинами АКДС, АДС, АДС-м, АКДС+гепВ (вакцина против гепатита В) и АКДС+ИПВ (инактивированная полиомиелитная вакцина), которые использовались в медицинской практике в течение 2000 - 2002 гг. Все случаи поствакцинных осложнений разделены по клиническим проявлениям, определены причины их возникновения. Впервые представлены данные о реактогенности АаКДС вакцины с ацеллюлярным коклюшевым компонентом при широком ее использовании в Украине в течение 2002 г.

This paper is dedicated to the memory of my brother Alfred who worked as a physician in the ghetto of Kolomyya. On September 1, 1942 my father was shipped with 8 000 Jews to be gassed in Belzec. Two weeks later my brother was arrested and his dead body returned to the ghetto a few hours later. On October 14 my mother was shipped to the Belzec extermination camp with the remaining 7 000 ghetto inhabitants. My wife and I survived the holocaust in refugee camps in Romania, but 138 closest relatives in Nazi occupied Europe perished in Treblinka, Belzec, and Auschwitz. In 1928, when I was 13 years old, my brother Alfred, who was a medical student in Lviv, told me that his biology professor, Rudolf Weigl, developed during World War I the first vaccine against exanthematic typhus. Weigl, who was a young officer in the Austrian army, got the brilliant idea how to prepare a vaccine to protect people from the deadly disease that killed thousands of soldiers and civilians. Weigl infected healthy body lice individually, giving them enemas containing typhus rickettsiae. The inoculated lice were maintained for 5 days in batches of 140, in cages carried on the bodies of Weigl's assistants, because they only fed on human blood. After 5 days the typhus-carrying lice were dissected and from 140 intestines, crushed in a glass micro mortar with a few drops of phenol solution, a single dose of the protective vaccine was produced. I listened fascinated to my brother's description of Weigl's procedure and I decided to study medicine, become a researcher, and do similar experiments when I grow up. Twenty years after hearing about Weigl I got the opportunity to follow his steps, not with human lice but with leafhoppers and plant pathogens. Daily contacts with scientists at Cold Spring Harbor, who years later became Wolf Price and Nobel Prize winners greatly influenced me and helped in my own scientific career.

Обобщены современные данные об основных методах вакцинотерапии злокачественных опухолей, их преимуществах и перспективах применения. Приведены сведения о противоопухолевом иммунитете и средствах его стимуляции, о различных видах противоопухолевых вакцин и способах их конструирования, об эффективности вакцинотерапии при различных видах опухолей. Проанализированы возможности рекомбинантных и генномодифицированных вакцин, созданных с помощью современных технологий. Представлены основные результаты клинических: испытаний противоопухолевых вакцин, разработанных в Институте экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р. Е. Кавецкого НАН Украины, изготовленных из аутологичных опухолевых клеток с помощью продуктов бактериального синтеза.