Цель работы - оценка клинической картины "нисходящего" медиастинита (НМ), выявление факторов, обусловливающих запоздалую диагностику данной патологии и определение комплекса лечебных мероприятий, способствующих снижению летальности. Исследование основано на ретроспективном анализе историй болезни 120-ти пациентов с флегмонами глубоких клетчаточных пространств головы и шеи (ФГКПГШ), осложненными медиастинитами, находившихся на лечении в клинике факультетной хирургии Донецкого медуниверситета и в лечебных учреждениях Донецкой области с 1994 по 2004 гг. Клиническая картина медиастинита характеризуется сочетанием выраженных общих и местных симптомов. Особенность диагностики НМ заключается в раннем выявлении флегмоны шеи (ФШ) как источника проникновения инфекционного агента из вышележащих анатомических областей в средостение. При верифицированном диагнозе пациент с НМ должен быть оперирован в срочном порядке. К трахеостомии у данной категории больных следует прибегать в исключительных случаях. При наличии ФШ предпочтение отдается колярной медиастинотомии по В. И. Разумовскому с последующим открытым ведением раны. Тотальный и тотальный задний медиастинит являются показанием к торакотомии. Операция заключается в широком вскрытии медиастинальной плевры, удалении некротических тканей, адекватном дренировании гнойных полостей для последующей перманентной санации с активной аспирацией. Общая летальность больных с ФШ составила 27,7 %, при осложнении их медиастинитом - 43,1 %. Выводы. Единственным методом лечения ФГКПГШ,

осложненных НМ, является хирургический. Улучшению результатов хирургического лечения способствуют: ранняя диагностика, основанная как на клинических признаках, так и на лучевых методах исследования, полноценная коррекция гомеостаза - адекватная инфузионная терапия, интенсивное парентеральное и энтеральное питание, рациональная антибиотикотерапия, открытое ведение раны на шее, наложение трахеостомы только в случае невозможности интубации, постоянная санация средостения, плевральной полости, трахеобронхиального дерева.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.201.1

Рубрики:

Хірургічне лікування медіастинітів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів проведених досліджень встановлено важливу роль неклострідіальних анаеробних бактерій у розвитку гострого гнійного медіастеніту (ГГМ). Доведено, що перебіг ГГМ у більшості хворих супроводжується значними порушеннями імунологічної реактивності організму, особливо в Т-клітинній ланці, та вираженою токсемією, що негативно позначається на результатах захворювання. Вперше застосовано лабораторний індекс ваги як критерій ефективності проведеної терапії, що об'єктивно відображає ступінь активності запального процесу у середостінні та дозволяє прогнозувати перебіг медіастеніту. Встановлено, що більш важким і розповсюдженим ускладненим формам ГГМ відповідає підвищена величина лабораторного індексу ваги. Визначено показання та оптимальні терміни проведення різних видів хірургічних втручань у разі ГГМ у поєднанні з детоксикацією та використанням методів депонування лікарських речовин за допомогою аутолейкоцитарної суспензії, що дозволяє поліпшити результати лікування хворих з ГГМ.

Розглянуто етіопатогенетичні та клініко-діагностичні аспекти гострого медіастиніту, його хірургічне та медикаментозне лікування залежно від причин виникнення. Проаналізовано результати лікування 49-ти пацієнтів із низхідним та перфоративним медіаститіном. Летальність склала 20,4 %. Успішне лікування гострого медіастиніту можливе тільки за умови дотримання активної тактики, що включає розкриття середостіння, його наскрізне полідренування та раціональне ведення пацієнта.

Рассмотрены этиопатогенетические и клинико-диагностические аспекты острого медиастинита, его хирургическое и медикаментозное лечение в зависимости от причин возникновения. Проанализированы результаты лечения 49-ти пациентов с нисходящим и перфоративным медиастинитом. Летальность составила 20,4 %. Успешное лечение острого медиастинита возможно только при условии придерживания активной тактики, что включает раскрытие средостения, его сквозное полидренирование и рациональное ведение пациента.

Проаналізовано результати лікування 54 хворих із гострим медіастинітом. Серед інструментальних методів обстеження найбільш інформативним є комп'ютерна томографія. Доказано, що застосування раннього хірургічного втручання супроводжується найменшою кількістю ускладнень і створює сприятливі умови для швидкої ліквідації сепсису та виздоровлення хворих.

Зазначено, що на лікуванні в торакальному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні впродовж 2000 - 2013 рр. перебували 60 хворих із гнійним медіастинітом (ГМ). Кількість діагностичних помилок на І ланці медичної допомоги становила 96,6 %, на ІІ ланці - 73,4 %, на ІІІ - 13,4 %. Всі хворі були прооперовані у першу добу після госпіталізації у спеціалізованому торакальному відділенні. У ході проведення операційного лікування в першу добу від початку захворювання післяопераційна летальність склала 0 %, на другу добу - 13,6 %, на третю добу - 29 %, на четверту добу - 100 %.

Отмечено, что на лечении в торакальном отделении Ивано-Франковской областной клинической больницы на протяжении 2000 - 2013 гг. находились 60 больных с гнойным медиастинитом (ГМ). Количество диагностических ошибок на I этапе медицинской помощи - 96,6 %, на ІІ этапе - 73,4 % , на ІІІ - 13,4 %. Все больные были прооперированы в первые сутки после госпитализации в специализированном торакальном отделениии. При проведении операционного лечения в первые сутки от начала заболевания послеоперационная летальность составила 0 %, на вторые сутки - 13,6 %, на третьи сутки - 29 %, на четвертые сутки - 100 % .

Зазначено, що ефективність хірургічного лікування гнійного низхідного медіастиніту, ускладненого сепсисом, залежить від своєчасної діагностики, застосування раціональної хірургічної тактики й інтенсивної дезінтоксикаційної та антибактеріальної терапії.

В повідомленні, заснованому на клінічній практиці, розглянуто випадок заглоточного абсцесу, ускладненого медіастинітом у хворої 74-х років, якій було проведено хірургічне лікування в поєднанні з післяопераційним лікуванням: тієнамом, фіз. розчином, контролоком, розчином Рингера, метрогілом, анальгіном, кетановом, левофлоксацином. Зазначений випадок має для лікарів практичний інтерес, оскільки демонструє атипічний та бурхливий перебіг гортанної ангіни у пацієнтки похилого віку з множинною супровідною патологією.

В сообщении, основанном на клинической практике, рассмотрен случай заглоточного абсцесса, осложненного медиастинитом у больной 74 лет, которой было проведено хирургическое лечение в сочетании с послеоперационным лечением: тиенамом, физ. раствором, контролоком, раствором Рингера, метрогилом, анальгином, кетановом, левофлоксацином. Данный случай имеет для врачей практический интерес, поскольку демонстрирует атипичное и бурное течение при гортанной ангине у пациентки пожилого возраста с множественной сопутствующей патологией.

Зауважено, що проблема діагностики та лікування гострого медіастиніту зберігає свою актуальність в зв'язку з тяжкістю захворювання та незадовільними результатами лікування. Висвітлено 10-річний досвід лікування 73-х хворих на гострий медіастиніт різної етіології. Основними причинами смерті стали гостра серцево-судинна недостатність і системна поліорганна недостатність.

Отмечено, что проблема диагностики и лечения острого медиастинита сохраняет свою актуальность в связи с тяжестью заболевания и неудовлетворительными результатами лечения. Освещен 10-летний опыт лечения 73-х больных острым медиастинитом различной этиологии. Умерли 9 больных (12,33 %). Основными причинами смерти стали острая сердечно-сосудистая недостаточность и системная полиорганная недостаточность.