Проаналізовано результати лікування 409-ти пацієнтів з ехінококозом печінки і легень. Визначено принципи вибору методу операційного втручання у залежності від локалізації кісти, стадії життєвості паразита, наявності ускладнень. Доведено високу ефективність відеоендоскопічних втручань у разі легеневої і печінкової локалізації паразита.

Проанализированы результаты лечения пациентов с эхинококкозом печени и легких. Доказана высокая эффективность видеоэндоскопических вмешательств при легочной и печеночной локализации паразита.

Обобщен опыт хирургического лечения эхинококкоза легких (ЭЛ) у 515 больных. Характер оперативного вмешательства по поводу ЭЛ зависит от локализации кист и наличия осложнений. Изложена методика выполнения эхинококкэктомии с капитонажем фиброзной капсулы, которая является наиболее эффективным методом хирургического лечения ЭЛ. Описаны способы антипаразитарной обработки фиброзной капсулы: химический (10-ти % раствор натрия хлорида, хлоргексидин, бетадин), физический (лазерное облучение, струя горячего воздуха) как наиболее эффективные, простые и доступные. Приведены методы осуществления видеоторакоскопической (ВТЭ) и видеоассистированной (ВАЭ) эхинококкэктомии, применение которых позволяет значительно сократить продолжительность реабилитационного периода у больных с ЭЛ. Частота послеоперационных осложнений при выполнении ВТЭ и ВАЭ составила 16,7 %, открытой эхинококкэктомии - 2,7 %. Летальность 0,2 % (умер один больной).

Проведено експериментальне дослідження, яке показало розходження у будові стінки неускладненої паразитарної кісти, а також кісти, що нагноїлась. Опрацьовано оптимальні параметри використання лазерного випромінювання з різноманітною довжиною хвилі та щільністю потужності для обробки залишкової порожнини після ехінококектомії, резекції легені, лазерної коагуляції бронхіальних нориць. Розроблено методики торакоскопічних операцій, а також втручань внаслідок сполученого ураження легень та печінки з використанням лазерного випромінювання. Встановлено, що використання лазерного випромінювання дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень у 2,6 рази, тривалість перебування хворих у стаціонарі у 1,4 рази, збільшити число задовільних результатів лікування з 35,1 до 81,3 %, а незадовільних - знизити з 22,3 до 7,6 %, зменшити частоту рецидивування ехінококозу у відділеному періоді у 3,4 рази (із 29,6 до 8,6 %) за рахунок повної ліквідації місцевих рецидивів, а також значного підвищення ефективності лікування ускладненого ехінококозу легень.

Запропоновано новий напрямок у лікуванні ехінококозу печінки та легень - використання малоінвазійних відеоендоскопічних оперативних втручань за умов проведення комплексної терапії ехінококозу. З'ясовано, що за хімічної обробки повідон-йодом стінок залишкової порожнини після ехінококектомії неускладненої кісти та термічної обробки ускладненої кісти не залишається життєздатних ехінококових комплексів, які є причиною місцевих рецидивів захворювання. Розроблено оригінальні методи термічної санації ехінококової порожнини після ехінококектомії з використанням вуглекислотного та неодимового АІГ-лазера, аргонової діатермокоагуляції. Розроблено нові методики лапаро- та торакоскопічних втручань у разі ехінококозу. Опрацьовано показання до їх застосування та заходи щодо запобігання ускладненням і дисемінації інвазійного матеріалу під час операції. Доведено, що використання малотравматичного оперативного втручання на фоні протирецидивної консервативної терапії сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ехікокоз печінки та легень за рахунок зниження частоти рецидивів і ускладнень після операції, скорочення тривалості періоду соціальної та трудової реабілітації, зниження рівня летальності. Розроблено алгоритм раціонального вибору методики оперативного лікування залежно від локалізації, розмірів кісти, фази життєдіяльності паразита, наявності ускладнень.

Розроблено оригінальну термічну методику обробки стінок залишкової порожнини після ехінококектомії з печінки та легень шляхом застосування гарячого (500 <$E symbol Р>C) повітря та розфокусованого випромінювання вуглекислотного та неодімового АІГ-лазерів. Доведено їх більшу ефективність, ніж у разі використання традиційних хімічних антисептиків, за рахунок зниження частоти рецидивування захворювання та розвитку гнійно-септичних ускладнень.