Проаналізовано результати лікування 409-ти пацієнтів з ехінококозом печінки і легень. Визначено принципи вибору методу операційного втручання у залежності від локалізації кісти, стадії життєвості паразита, наявності ускладнень. Доведено високу ефективність відеоендоскопічних втручань у разі легеневої і печінкової локалізації паразита.

Проанализированы результаты лечения пациентов с эхинококкозом печени и легких. Доказана высокая эффективность видеоэндоскопических вмешательств при легочной и печеночной локализации паразита.

На основании анализа результатов хирургического лечения 378 больных с эхинококкозом печени предложена хирургическая тактика при его осложненных формах. Разработан способ закрытия желчного свища с использованием лоскута, выкроенного из фиброзной капсулы эхинококковой кисты. После общепринятой эхинококкэктомии из фиброзной капсулы викраивали лоскут трапециевидной формы. На края свищевого отверстия по его окружности на расстоянии 2 - 3 мм один от другого накладывали швы, к которым пришивали верхушку лоскута. При затягивании швов свищевое отверстие закрывалось лоскутом в виде герметичной заплаты.

Цель исследования - обоснование оптимальной лечебной тактики при сочетании эхинококкоза печени с другими хирургическими заболеваниями. Проанализированы результаты обследования и лечения 47 пациентов. Хронический калькулезный холецистит диагностирован у 21 из них, грыжа передней брюшной стенки - у 14 (пупочная - у 8, белой линии живота - у 4, послеоперационная - у 2), заболевания женских половых органов - у 8 (киста яичника - у 5, пиосальпинкс - у 3), хронический аппендицит - у 4. У 39 пациентов одновременно обнаружено поражение эхинококком других органов (у 16 - кисты выявлены в брюшной полоста, у 12 - в селезенке, у 8 - в яичниках, у 3 - в толще мягких тканей передней брюшной стенки). При сочетании эхинококкоза печени с другими хирургическими заболеваниями органов брюшной полости необходимо стремиться выполнять симультанную операцию. Единственным аргументом для отказа хирурга от симультанного вмешательства может быть высокий операционный риск и тяжелое состояние пациента. Выполнение сочетанных операций необходимо начинать на наименее пораженном органе. Исключением является осложненное течение эхинококкоза печени (обтурационная желтуха, перфорация кисты в брюшную полость).

Запропоновано новий напрямок у лікуванні ехінококозу печінки та легень - використання малоінвазійних відеоендоскопічних оперативних втручань за умов проведення комплексної терапії ехінококозу. З'ясовано, що за хімічної обробки повідон-йодом стінок залишкової порожнини після ехінококектомії неускладненої кісти та термічної обробки ускладненої кісти не залишається життєздатних ехінококових комплексів, які є причиною місцевих рецидивів захворювання. Розроблено оригінальні методи термічної санації ехінококової порожнини після ехінококектомії з використанням вуглекислотного та неодимового АІГ-лазера, аргонової діатермокоагуляції. Розроблено нові методики лапаро- та торакоскопічних втручань у разі ехінококозу. Опрацьовано показання до їх застосування та заходи щодо запобігання ускладненням і дисемінації інвазійного матеріалу під час операції. Доведено, що використання малотравматичного оперативного втручання на фоні протирецидивної консервативної терапії сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ехікокоз печінки та легень за рахунок зниження частоти рецидивів і ускладнень після операції, скорочення тривалості періоду соціальної та трудової реабілітації, зниження рівня летальності. Розроблено алгоритм раціонального вибору методики оперативного лікування залежно від локалізації, розмірів кісти, фази життєдіяльності паразита, наявності ускладнень.

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування 122 хворих із первинним гидатидним ехінококозом печінки, серед яких було 88 (72,1 %) мешканців ендемічних регіонів. Діагностику здійснено за допомогою ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. Паліативні втручання (ехінококектомія) виконано у 68 (55,7 %), радикальні (перицистектомія та резекція печінки) - у 42 (34,5 %), метод пункційних аспірацій під контролем ультразвукового дослідження застосовано у 12 (9,8 %) пацієнтів. Специфічні післяопераційні ускладнення (17,6 %), летальні випадки (2,9 %) та рецидиви захворювання у віддалений час (7,3 %) спостережено лише після паліативних втручань.

Вивчено ультразвукові ознаки та розроблено критерії диференційної діагностики паразитарних однокамерних кіст (I - II типу за класифікацією Gharbi) та справжніх кіст у 35 пацієнтів з гідатидною хворобою печінки. Як метод радикального лікування використано черезшкірні втручання під контролем ультразвукового дослідження з попереднім проведенням курсової терапії з використанням вормілу. Вивчено патоморфоз залишкових порожнин в строки спостереження від 1 до 10 років. Доведено ефективність поєднаного застосування малотравматичного методу для радикального лікування хворих, що може бути альтернативою хірургічному втручанню і має деякі переваги у порівнянні з ним.

Розроблено оригінальну термічну методику обробки стінок залишкової порожнини після ехінококектомії з печінки та легень шляхом застосування гарячого (500 <$E symbol Р>C) повітря та розфокусованого випромінювання вуглекислотного та неодімового АІГ-лазерів. Доведено їх більшу ефективність, ніж у разі використання традиційних хімічних антисептиків, за рахунок зниження частоти рецидивування захворювання та розвитку гнійно-септичних ускладнень.

Запропоновано диференційний алгоритм обстеження хворих з ехінококовими кістами печінки в умовах миротворчої місії з використанням мінімально достатньої кількості досліджень. Розроблено нові тактичні та технічні підходи за хірургічного лікування ехінококових кіст печінки. Доведено, що застосування розроблених методик малотравматичних операцій в процесі хірургічного лікування ехінококових кіст печінки дозволяє зменшити ризик дисемінації змісту кісти, кількість рецидивів та ускладнень. Вперше в Україні проведено порівняльну комплексну оцінку результатів лікування хворих з ехінококовими кістами печінки з використанням мінідоступу та із застосуванням традиційних (лапаротомних) методик.

Показано можливості покращення результатів лікування хворих на рецидивний ехінококоз печінки (ЕКП) за рахунок раннього виявлення та профілактики захворювання, ефективних інтра- та післяопераційних малоінвазивних методів запобігання рецидивів ехінококозу та післяопераційних ускладнень. Проаналізовано результати обстеження та лікування 326-ти пацієнтів, яким виконано 449 хірургічних втручань з приводу ЕКП. У 123-х випадках діагностовано рецидив захворювання або реінвазію у віддалені терміни після первинного оперативного втручання, які були проліковані за допомогою лапароскопічного, лапаротомного або пункційного оперативного втручання. В 80-ти випадках оперативного лікування ЕКП використовували лапароскопічний доступ, в 261-му випадку - лапаротомний, у 108-ми випадках - пункційне лікування паразитарних кіст під УЗД контролем. Впровадження ефективних санітарно-епідеміологічних і просвітницьких заходів, використання сучасних методик інтраопераційної профілактики рецидивів ехінококозу, мінімалізація операційної травми за рахунок лапароскопічних і пункційних методик лікування як первинного, так і рецидивного ЕКП дозволили значно зменшити частоту доопераційного розриву кісти та дисемінованого ехінококозу до 2,6 %, частоту реінвазії до 2,0 %, істинних рецидивів захворювання до 1,3 %, при цьому місцеві рецидиви не зареєстровані зовсім, а летальність знизилася до нуля протягом останніх 8-ми років.