Визначено частоту гіпоксично-ішемічного ураження (ГІУ) центральної нервової системи (ЦНС) у новонароджених з вродженою хірургічною патологією. Розроблено метод визначення ступеня операційно-анестезіологічного ризику (ОАР) у новонароджених з хірургічною патологією та ГІУ ЦНС. Обгрунтовано недоцільність нейровегетативного захисту для анестезії у новонароджених з ГІУ ЦНС, яким проводились оперативні втручання з приводу екстреної хірургічної патології. Обгрунтовано можливість використання комбінованого внутрішньовенного кетамін-фентанілового наркозу з ШВЛ у новонароджених з екстреною хірургічною патологією і ГІУ ЦНС. Розроблено комплекс інтенсивної терапії для лікування ГІУ ЦНС у таких новонароджених на всіх етапах лікування.

Визначено критерії готовності новонародженої дитини до оперативного втручання й анестезії. Доведено, що лідокаїн, який вводився у епідуральний простір як аналгетичний чинник, має менший знеболювальний ефект і забезпечує більш низьку стабільність гемодинаміки у порівнянні з бупівакаїном. Установлено, що проведення передопераційної інфузії сольових або колоїдних розчинів у дозі 10 мг/кг забезпечує стабільні показники гемодинаміки під час проведення регіонарного блоку. Наведений обсяг є максимальним для недоношених і оптимальним для доношених новонароджених. У порівняльному аспекті проаналізовано динаміку основних показників кровообігу, газового складу крові, кислотно-лужного та водно-електролітного обмінів у новонароджених у процесі проведення їм внутрішньовенної (тотальної) та/або регіонарної (епідуральної) анестезії/аналгезії. Показано перевагу останнього виду знеболювання в інтра- та післяопераційному періоді. Вивчено вплив місцевих анестетиків (лідокаїну, бупівакаїну) на біоелектричну активність серця. Установлено, що лише на фоні застосування амідних анестетиків відбувається збільшення інтервалів QRS та Q - T, однак цей вплив має здебільшого терапевтичний, ніж токсичний характер. Визначено особливості післяопераційного знеболення опіоїдами та переваги у порівнянні з ними локальних анестетиків для лікування болю у новонароджених дітей, а також їх вплив на характер респіраторної підтримки у цих дітей.

Вперше проведено дослідження можливості виникнення небажаних ефектів і синдрому інфузії пропофолу за сумісного застосування пропофолу й анальгетиків з різним механізмом дії: кеторолаком, диклофенаком, трамадолом, буторфанолом за анестезіологічного забезпечення у дітей. Розроблено експериментальну модель синдрому інфузії пропофолу, яка дозволяє підтвердити токсичну дію тривалого введення пропофолу. Вперше встановлено, що попереднє введення наркотичних і ненаркотичних анальгетиків суттєво впливає на перебіг анестезії та підсилює токсичні негативні ефекти пропофолу за проведення анестезіологічного забезпечення у дітей. Доведено, що попереднє введення наркотичних анальгетиків гальмує метаболізм пропофолу та підсилює його гепатотоксичність. Вперше на підставі вивчення фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії розроблено раціональні та безпечні поєднання анальгетиків і пропофолу у дітей та виявлено негативний вплив пропофолу на біотрансформацію диклофенаку. В експерименті доведено вибірковість впливу інгібіторів цитохрому P450 на метаболізм, фармакокінетику та фармакологічний ефект анестетиків та анальгетиків, яка визначається спорідненістю інгібіторів до тих ізоформ цитохрому P-450, які беруть участь у метаболізмі даних лікарських речовин, що підтверджують клінічні дослідження.

Визначено показники рівня напруженості і тривоги дітей різних шкільних вікових груп перед оперативним втручанням, встановлено рівень їх адаптації до факторів стресу. Уточнено вплив медикаментозної підготовки (премедикації) та психоемоційного стану на рівень психофізіологічних порушень у дітей залежно від їх віку. Доведено, що психологічна підготовка до анестезії й операції у дітей старшого шкільного віку має заспокійливий характер і позитивно впливає на перебіг самої анестезії та стан дитини у післяопераційному періоді. Встановлено, що у процесі підготовки до операції дітей молодшого шкільного віку необхідно комбінувати психологічну та медикаментозну терапію, що дозволить знизити їх передопераційну психологічну напругу та менш емоційно провести післяопераційний період. Досліджено вплив на вищі психічні функції дітей шкільного віку тотальної внутнішньовенної (пропофол/фентаніл) і комбінованої (галотан/тіопентал натрію/фентаніл) анестезії.

В експериментах на щурах з використанням гістологічних, морфометричних та імуногістохімічних методів досліджено нейротоксичність неінгаляційних загальних анестетиків та оцінено церебропротекторні властивості пірацетаму та сульфату натрію. Доведено ефективність пірацетаму в профілактиці нейротоксичної дії неінгаляційних аненстетиків в експерименті та післяопераційних когнітивних дисфункцій в клініці. Когнітивні функції у 223-х дітей, яким вводили пірацетам наприкінці операції за умов неінгаляційного наркозу, відновлювались протягом 5 - 7-ми діб. В контрольній групі (143 дитини) без пірацетаму довготривала пам'ять не відновлялася протягом місяця після операції. Провідникова анестезія з седацією у 65-ти дітей викликала незначні порушення когнітивних показників протягом 2-х діб після операції. Провідникова анестезія без седації (71 дитина) та консервативне лікування (50 дітей) не впливали на когнітивний стан дітей. Досліджено залежність когнітивних показників дітей 7 - 17-ти років від різних факторів у періопераційному періоді: компонентів і методик анестезій, інтенсивності болю, віку, статі дітей, кількості перенесених наркозів, рівня передопераційного страху, плазмового рівня стресс-гормонів. Проаналізовано частоту, причини складних інтубацій трахеї у дітей з щелепно-лицьовою патологією. Наведено результати статистичного аналізу інформативності тестів-предикторів складної інтубації трахеї у дітей.

Проаналізовано стан забезпеченості служби анестезіології та інтенсивної терапії дитячих лікарень України моніторинговою апаратурою, надано характеристику її технічного стану. Показано низький рівень оснащення операційних і палат інтенсивної терапії поліфункціональними моніторами, пульсоксиметрами та повну відсутність капнографів.

Проаналізовано кадрове забезпечення служби дитячої анестезіології та інтенсивної терапії України. Оцінено укомплектованість відділень анестезіології та інтенсивної терапії дитячих лікарень України лікарським і середнім медичним персоналом, досліджено розподіл лікарів за кваліфікаційними категоріями. Показано низький рівень укомплектованості відділень анестезіології та інтенсивної терапії дитячих лікарень лікарями. Обгрунтовано необхідність удосконалення післядипломного підвищення кваліфікації лікарів, які працюють у відділеннях дитячої анестезіології та інтенсивної терапії України.

Исследования маркеров стресса и показателей центральной гемодинамики проведены у 45 новорожденных. Общую анестезию комбинировали с каудально-эпидуральным введением местных анестетиков у 15 новорожденных. У 15 новорожденных к местному анестетику добавляли адъюванты - клофелин и промедол. Традиционную атаралгезию применяли у 15 новорожденных. Самый лучший и пролонгированный эффект получен при анестезии с адъювантами.

Досліджено вплив імпульсивності дитини на ефект мідазоламу. Порівняно рівень анестезії після премедикації мідазоламом у дітей із високим та низьким рівнем імпульсивності. Визначення рівня імпульсивності проведено в 93-х хлопчиків за день до оперативного втручання, для цього використано три методики: шкалу самооцінки, шкалу лікарської оцінки та комп'ютерний тест. У подальшому відібрано 36 пацієнтів: до групи з високою імпульсивністю віднесені діти з високими показниками за кожною з методик (n = 6), контрольну групу склали діти з низькими показниками (n = 30). Критерії рівня седації: самооцінка за візуальною аналоговою шкалою, лікарська оцінка та біспектральний індекс. Рівень седації після уведення "Мідазолам" визначався у день операції через 25 хвилин після уведення препарату. Після премедикації біспектральний індекс вказував на однаковий рівень церебральної активності в обох групах. Оцінка за двома шкалами вказувала на менший ступінь седації у групі дітей з високою імпульсивністю в порівнянні з контрольною. Слід вважати, що седативний ефект мідазоламу у премедикації залежить від рівня імпульсивності і це треба враховувати в переднаркозній підготовці.

Проаналізовано можливості поширеного застосування центральних нейроаксіальних анестезій та їх модифікацій для підвищення якості анестезіологічного забезпечення об'ємних операцій у новонароджених і немовлят. Патоморфологічним дослідженням на 20-ти трупах було доведено дуже високий рівень розповсюдження барвника по епідуральному просторі, введеному через каудальний доступ. Досліджено центральну гемодинаміку, транспорт кисню, легеневу гідратацію, токсемію, маркери гуморального стресу й клітинного захисту у 160 новонароджених та дітей грудного віку, яким було застосовано центральні нейроаксіальні анестезії і пацієнтів, яким було проведено традиційні методи багатокомпонентної анестезії. Обгрунтовано більш поширене використання каудально-спинальних анестезій в інтра- та післяопераційному періодах у випадку абдомінальних і торакальних операцій у новонароджених та немовлят, доведена їх безпечність і значно більша антистресова дія, ніж у разі традиційних методах багатокомпонентної анестезії. Розроблено алгоритми періопераційної інтенсивної терпії з застосуванням центральних нейроаксіальних блокад. Це дозволяє зменшувати дози наркотичних анальгетиків у 6±1,1 разів, скоротити строки перебування дітей на штучній вентиляції легень на 1 добу й відновлювати моторно-евакуаторну функцію кишковика до 24 годин післяопераційного періоду.

Мета дослідження - покращення результатів анестезіологічного забезпечення у дітей під час проведення операцій зі штучним кровообігом шляхом обгрунтування використання методу ультрафільтрації крові. Обгрунтовано та доведено переваги використання ультрафільтрації крові як методу профілактики набрякового синдрому, надмірної гемодилюції та загальної запальної відповіді організму. Одержані результати досліджень дозволяють рекомендувати для використання розроблені засоби профілактики набрякового синдрому, надмірної гемодилюції та загальної запальної відповіді організму, що дозволяє поліпшити результати анестезіологічного забезпечення при проведенні операцій зі штучним кровообігом у дітей.