Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.67

Рубрики:

Інвагінація кишечнику у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано та з'ясовано причини незадовільних результатів загальноприйнятих методів лікування інвагінації кишечнику в дітей, сформульовано критерії об'єктивної оцінки стадій цього захворювання. Установлено роль ультразвукового обстеження у його діагностиці. Впроваджено спосіб функціональної діагностики парезу кишечнику у разі інвагінації. Визначено обсяг лікувальних заходів залежно від стадії інвагінації кишечнику.

Мета дослідження - вивчити методи діагностики та лікування інвагінації кишечнику в дітей за останні 10 років. В період з 1999 по 2009 рр. у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні перебувало на лікуванні 170 дітей з діагнозом "інвагінація кишечнику" віком від 3-х міс до 8 років. Основну групу складали діти віком до 12 міс - 121 (71,2 %), після року - 49 (28,8 %). Серед хворих було: хлопчиків - 101 (59,4 %), дівчаток - 69 (40,6 %). Час від появи перших симптомів захворювання до госпіталізації у відділення коливався від 2 год до 4 діб. До 12 год після початку захворювання госпіталізовано 49 (28,8 %) хворих, з 12 до 24 год - 68 (40,0 %). Разом - 117 (68,8 %) дітей госпіталізовані в хірургічний стаціонар до доби. 43 (25,3 %) хворих звернулись по медичну допомогу в період 24 - 48 год після появи перших симптомів. 10 (5,9 %) пацієнтів госпіталізовано з тривалістю захворювання більше 48 год. Ультразвукове дослідження застосовувалось у 170 (100 %) хворих, в комбінації з доплерографією - в 68 (40 %) пацієнтів. За неможливості верифікувати діагноз додатково застосовувались: рентгенографія - в 31 (18,2 %) випадку, лапароскопія - в 16 (9,4 %) випадках. Зі 170 хворих у 112 (65,9 %) проведено розправлення інвагінату за допомогою ретроградної пневмоколонопресії, в 58 (34,1 %) випадках проведено оперативні втручання. Висновки: застосування лапароскопії дозволило діагностувати та лікувати інвагінацію, виявляти можливу причину занурення в 20 (11,8 %) хворих, а у складних випадках в післяопераційному періоді надало можливість проводити візуальний контроль стану кишечнику (релапароскопія).

Мета роботи - дослідження типовості клініки інвагінації кишечнику (ІК) в дітей та ефективності її діагностики загальноприйнятими методиками за 10 років. Дослідження проводилось на основі ретроспективного аналізу лікування 170 пацієнтів із інвагінацією віком від 3 міс до 8 років у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні в період із 1999 до 2009 рр. Основну групу складали діти віком до 12 міс - 121 (71,18 %), після року - 49 (28,82 %). Серед хворих було: хлопчиків - 101 (59,41 %), дівчаток - 69 (40,59 %). Час від появи перших симптомів захворювання до госпіталізації у відділення коливався від 2 год до 4 діб. До 12 год після початку захворювання госпіталізовано 49 (28,82 %) хворих, із 12 до 24 год - 68 (40,0 %). Разом - 117 (68,82 %) дітей госпіталізовано в хірургічний стаціонар до доби. 43 (25,29 %) хворих звернулись по медичну допомогу в період 24 - 48 год після появи перших симптомів. 10 (5,89 %) пацієнтів госпіталізовано з тривалістю захворювання понад 48 год. У 100 % випадків пацієнтам із підозрою на ІК проводилось ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, однак відсутність чітких ехографічних симптомів помічено в 37 (21,76 %) випадках. Висновки: атиповість клініки ІК в 35 % випадків зумовлює необхідність розробки та впровадження в роботу нових досконаліших та достовірніших методів її діагностики. На сьогодні до них належать доплерографія та лапароскопія. Застосування ультразвукової доплерографії під час оцінки кровообігу в судинах петель кишок разом із ультразвуковим дослідженням дозволяє не лише диференціювати ІК від інших патологій, а й визначити ступінь гемодинамічних пор

ушень у стінках ураженої кишки. Застосування лапароскопії надає змогу діагностувати та лікувати інвагінацію, виявляти можливу причину вклинення, а у складних випадках у післяопераційному періоді проводити візуальний контроль стану кишечнику.

Цель работы - выработать на основании сравнительного анализа различных форм инвагинации кишечника (ИК) у детей показания к каждой из них для уменьшения количества осложнений и неблагоприятных исходов, а также применить рациональные принципы диагностики заболевания. Изучены истории заболевания 80 детей, находившихся на лечении в хирургическом отделении ДОКБ г. Херсон в 2000 - 2010 гг. с различными формами ИК. Дети до 1 года - 61 (75,4 %) пациент. Мальчиков - 54 (68 %), девочек - 26 (32 %). Всего прооперировано 25 (20 %) детей, среди них до 1 года - 18 (72 %). Этиопатогенетические факторы инвагинации функционального характера (дискинезии кишечника, пищевые погрешности) - 64 (80 %) случая, анатомического характера (дивертикул Меккеля, мезентериальный лимфаденит, аномалии развития кишечника - общая брыжейка, незавершенный поворот кишечника) - 16 (20 %) случаев. Выводы: сравнительный анализ различных клинических форм ИК у детей позволил разработать показания к консервативному и оперативному лечению в зависимости от сроков заболевания. Методы динамического ультразвукового контроля позволяют рассуждать об эффективности проводимого консервативного лечения. Увеличилось количество консервативно излеченных больных, сократились средние сроки пребывания больного в стационаре с 5,2 до 3,5 дня.

З усіх видів кишкової непрохідності інвагінація досі складає 70 - 80 %, а по даним деяких авторів займає друге місце серед хірургічної патології органів черевної порожнини у дітей. Мета дослідження - виробити оптимальну тактику в лікуванні інвагінації кишечнику у дітей із застосуванням малоінвазивної хірургії. Проаналізовано результати консервативного та хірургічного лікування 208 дітей з діагнозом гостра інвагінація кишечнику, які перебували на лікуванні в ОДКЛ м. Дніпропетровськ з 2008 по 2012 рр. Консервативна дезінвагінація була ефективна у 173 дітей (83,2 %). У 35 (16,8 %) дітей після безуспішного консервативного лікування проводилася лапароскопічно асистована дезінвагінація. У 8 (22,9 %) випадках після розправлення інвагінату та лапароскопічної оцінки кишечник визнаний нежиттєздатним. У 5 (14,3 %) випадках причиною інвагінації був дивертикул Меккеля. У всіх цих 13 випадках, що потребували резекції кишки, проводилася лапароскопічно асистована резекція дивертикула Меккеля або нежиттєздатної кишки з накладенням кишкового анастомозу шляхом мінілапаротомії. В 22 (57,1 %) випадках було проведене роздування інвагінату під ендотрахеальним наркозом з обов'язковим лапароскопічним контролем. Усі діти одужали. Висновки: застосування лапароскопічного контролю в поєднанні з накладанням пневмоколона за умов міорелаксації та ендотрахеального наркозу є оптимальним у випадках неефективності консервативної дезінвагінації і надає змогу зменшити не тільки травматичність оперативного лікування, а й кількість класичних лапаротомій.

Встановлено особливості перебігу інвагінації кишечника (ІК) у залежності від виду, локалізації та тривалості хвороби, які вказують, що атиповість клінічної симптоматики перебуває у зворотно-пропорційній залежності від клінічної стадії ІК. Наведено результати лікування 196-ти дітей з ІК у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні в період з 2006 до 2015 р. Пацієнтів розділено на групу дослідження (ГД) (89 пацієнтів) і групу порівняння (ГП) (107 пацієнтів). Атиповість клінічної картини у вигляді відсутності двох і більше симптомів інвагінації спостережено в 27,27 % за І стадії, у 14,81 % за II стадії, у 9,52 % за III стадії та в 8,33 % за IV стадії. Найбільшу діагностичну чутливість і прогностичну цінність серед консервативних методів дослідження за ІК має ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та дуплексне сканування із кольоровим доплерівським картуванням (92,31 %). З метою верифікації стадії ІК розроблено систему бальної оцінки її ступеня, за допомогою якої систематизовано основні прогностичні показники ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та дуплексного сканування із кольоровим доплерівським картуванням. Розроблено та впроваджено спосіб лікування ІК у дітей із застосуванням лапароскопії в комплексі з доплерографічним контролем. На основі проведеного дослідження встановлено покази до застосування консервативних та оперативних методів лікування ІК у дітей. Серед усіх хворих у 115-ти (58,67 %) проведено консервативну дезінвагінацію, у 21-го (10,71 %) пацієнта проведено лапароскопічну дезінвагінацію, у 60-ти (30,61 %) пацієнтів - лапаротомну. Визначення стадії ІК за допомогою бальної системи оцінки дозволило зменшити відсоток лапаротомних оперативних втручань з 48,60 % в ГП до 11,59 % в ГД, кількість післяопераційних ускладнень з 13,08 % до 4,49 %, знизити рівень післяопераційної летальності з 5-ти (4,67 %) хворих в ГП до 1-го (1,12 %) хворого в ГД.