Мета - визначити здатність препаратів імуноглобулінів G, одержаних із плазми крові дітей, хворих на розсіяний склероз, руйнувати структуру ДНК імунокомпетентних клітин. Імуноглобуліни G виділили з плазми крові 16 дітей, хворих на розсіяний склероз, за допомогою афінної хроматографії на протеїн А-агарозі. Імуноглобуліни G із плазми крові 9 хворих дітей переважно мали проапоптичну активність щодо Т-клітин, тоді як імуноглобуліни G із плазми крові 2 дітей здебільшого мали пронекротичну дію щодо Т-клітин. У препаратах імуноглобулінів G ще 2 хворих виявлено ознаки індукції обох процесів загибелі Т-клітин - апоптозу і некрозу. Висновки. Комплексний підхід із урахуванням клінічного стану, даних анамнезу та показників імунного апоптозу хворих на розсіяний склероз дасть змогу краще зрозуміти причини виникнення захворювання, оцінити перспективи його розвитку та намітити адекватний курс його лікування.

Вивчено особливості клінічного перебігу розсіяного склерозу (PC) у дітей у Львівській області за даними регіонального реєстру. Оглянуто 82 дорослих та 16 дітей із достовірно підтвердженим діагнозом PC. Вивчено такі показники: анамнез життя та соціально-побутовий статус хворих, неврологічний статус, клінічну форму PC, тип перебігу, ступінь тяжкості захворювання, фактори його ризику. Висновки. Тривалість першої ремісії зумовлює у подальшому тяжкість перебігу захворювання, в тому числі наростання неврологічного дефіциту. Останній проявляється зазвичай руховими та чутливими порушеннями, а також розладами координації.

Описано основні підходи до використання імуномодуляторів (Бетаферон, Копаксон, Ребіф, Авонекс) у дітей, хворих на розсіяний склероз. Уперше в повному обсязі перераховано педіатричні клінічні дослідження застосування імуномодулювальних препаратів у разі розсіяного склерозу. Обговорено методи лікування дорослих та дітей, хворих на розсіяний склероз на Львівщині.

Вивчено особливості діагностики, перебігу та прогнозу розсіяного склерозу (РС) та енцефаломієліту в дітей. Обстежено 119 дітей віком від 1 року 6 місяців до 16 років. Хворих було розподілено на групи за нозологією: РС - 31 особа, ретробульбарний неврит зорового нерва - 12, гострий розсіяний енцефаломієліт - 30, дифузний енцефаліт із синдромом РС - 11, інші захворювання, при яких РС був виключений, - 35. Проводили магнітно-резонансну томографію (МРТ) головного та спинного мозку, дослідження зорових викликаних потенціалів (ЗВП), вірусологічну та серологічну діагностику - визначали антитіла до вірусів грипу та ентеровірусів. Висновки. РС можна клінічно виявляти та діагностувати в дитячому віці, переважно після 4 років, з піком у 12 - 13 років. У дітей моносимптомний початок переважає над полісимптомним, переважно має місце ремітуючий перебіг захворювання. ЗВП мають важливе значення для діагностики дебютних та ранніх форм РС у дітей, але їх не можна використовувати для диференційної діагностики РС з іншими захворюваннями нервової системи. МРТ є найінформативнішим та доказовим дослідженням для діагностики ранніх форм РС у дітей. У разі довготривалого спостереження доброякісний перебіг РС спостерігається у 2/3 дітей, у 1/3 дітей РС має агресивний перебіг.

Дисертація присвячена розсіяному склерозу та енцефаломієліту у дітей. Вивчені особливості дебюту, ранні прояви, перебіг і прогноз розсіяного склерозу у дітей, його зв'язок з ретробульбарним невритом зорового нерва. Описані сучасні клінічні форми розсіяного енцефаломієліту у дітей. Приведені дані додаткових методів дослідження при розсіяному склерозі та енцефаломієліті: комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, зорових викликаних потенціалів, а також імунологічних та імуногенетичних досліджень. Відображені особливості імунологічного стану в залежності від стадії розсіяного склерозу, порівняні з хворими на енцефаломієліт, відображена динаміка імунологічних показників у процесі перебігу розсіяного склерозу. Виявлені імуногенетичні особливості розсіяного склерозу з початком в дитячому віці і особливості його перебігу в залежності від сполучення HLA-антигенів у фенотипі. Запропоновано алгоритм обстеження при підозрі на розсіяний склероз у дітей. Визначено коло захворювань, з якими необхідно диференціювати розсіяний склероз. Обгрунтовані підходи до терапії і показані особливості лікування розсіяного склерозу та енцефаломієліту у дітей. Приведені дані вивчення катамнезу хворих на розсіяний склероз та енцефаломієліт.

Вивчено нові патогенетичні механізми розвитку розсіяного склерозу (РС) у дітей, розроблено ефективні діагностичні та прогностичні маркери даного захворювання й оптимізовано підходи до лікувальної тактики. Визначено особливості клінічного перебігу РС залежно від віку пацієнтів. Доведено провідну роль ІФН-<$Egamma> в процесах пошкодження нервової тканини у дітей з РС, особливо у дівчаток, встановлено взаємозв'язок даного показника з клінічними проявами захворювання. Вперше виявлено, що препарати Ig плазми крові хворих на РС дітей відзначаються підвищеною цитотоксичною активністю щодо імунних людських лейкемічних Т-лімфоцитів у порівнянні з дорослими хворими, що є прогностично сприятливою ознакою. Розкрито важливе значення каталітичної властивості щодо ДНК абзимів плазми крові хворих на РС дітей, доведено їх залежність від клінічних особливостей даного захворювання. Доведено ефективність лікування хворих на РС солу-медролом.

Освещены современные аспекты этиологии и патогенеза рассеянного склероза у детей. Акцентировано внимание на особенностях дебюта, клинических признаках, формах течения заболевания. Рассмотрены современные инструментальные методы его диагностики (магнитно-резонансная томография (МРТ) с применением контрастных веществ, исследования вызванных зрительных, когнитивных, слуховых потенциалов, стабилометрия, транскраниальная магнитная стимуляция). Обобщен мировой и отечественный опыт лечения детей с рассеянным склерозом с использованием современных иммуномодулирующих средств. Определены клинические и МРТ-прогностические критерии рассеянного склероза, показана эфективность иммуномодулирующей терапии, предупреждающей развитие обострений и прогрессирование патологического процесса.