Розглянуто теоретичні та практичні проблеми, які виникають у зв'язку із захистом прав та інтересів осіб законними представниками. Проведено аналіз чинного цивільного процесуального законодавства України, яке відноситься до інституту законного преставництва в цивільному процесі щодо відповідності його інтересам осіб, які позбавлені можливості самостійно здійснювати цивільні процесуальні права та обов'язки під час розгляду та вирішення цивільної справи. З метою недопущення зловживання законним представником наданими йому повноваженнями обгрунтовано необхідність формування контрольно-процесуального механізму обмеження повноважень законного представника, під яким слід розуміти систему правових (матеріальних і процесуальних) та організаційних заходів, направлених на перевірку судом відповідності процесуальних дій законних представників імперативним положенням матеріального та цивільного процесуального законодавства, а також інтересам осіб, яких вони представляють.

Проведено теоретично-прикладне дослідження законного представництва в цивільному процесі. Вперше проаналізовано еволюцію законного представництва в цивільних справах на українських землях. Сутність законного представництва розглядається через концепцію правовідносин та визначені ознаки, що відрізняють його від інших видів судового представництва та наведено авторську класифікацію видів законного представництва. Визначено процесуальне місце законного представника серед учасників цивільного процесу та аналізується коло осіб, які можуть виконувати функції законного представника в цивільній справі. Повноваження законного представника розглянуто через концепцію сукупності прав та обов'язків, де проводиться авторська класифікація таких повноважень. Розроблено контрольно-процесуальний механізм обмеження повноважень законного представника та охарактеризовано правові форми його прояву в цивільному судочинстві.