На основі ретро- й проспективного клініко-статистичного аналізу 3 437-ми циклів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та методу математичного моделювання встановлено частоту розвитку тяжкої форми синдрому стимуляції яєчників (СГЯ) під час лікування безплідності методом ЕКЗ в Україні, визначено основні чинники розвитку, розроблено діагностичні критерії прогнозу розвитку тяжкої форми СГЯ. Запропоновано алгоритм проведення контрольованої гіперстимуляції яєчників, модифіковано метод контрольованого дрейфу (МКД). Проведено порівняльний аналіз методів періоперативного введення альбуміну та препаратів гідроксиетилкрохмалю з МКД. Встановлено ефективність застосування методу МКД, що дозволяє не лише уникнути розвитку тяжкої форми СГЯ, але й зберегти високу частоту вагітності в циклах екстракорпорального запліднення (41,7 %). Створено та впроваджено в практику охорони здоров'я комплекс прогностичних та профілактичних заходів, що дозволив знизити частоту розвитку тяжкої форми СГЯ під час лікування методом ЕКЗ в п'ять разів - від 2 % до 0,4 %, а у групі високого ризику СГЯ - більше, ніж у 7 разів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.1

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Мета роботи - дослідити асоціацію поліморфних варіантів генів ферментів першої CYP1A1 (T6235C) і другої GSTM1 ("0"), GSTT1 ("0") і GSTP1 (A313G) фаз системи детоксикації, а також поліморфних варіантів генів білків системи коагуляції крові F2 (G20210A), F5 (G1691A) і системи обміну фолатів MTHFR (C677T) із патогенезом, що обумовлює втрату вагітності. Поліморфні варіанти вивчено за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та аналізу поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів у 86 здорових індивідів і 109 пацієнток із втратою вагітності. "Несприятливі" поліморфні варіанти генів GSTP1 (313G) і CYP1A1 (6235C) частіше спостережено серед пацієнток із втратою вагітності у порівнянні з контрольною групою. Передбачено, що поліморфний варіант 313G гена GSTP1 може бути фактором спадкової схильності до втрати вагітності.

Досліджено черепи дорослих людей чоловічої та жіночої статі віком 20 - 30 років з музею кафедри анатомії людини Одеського державного медичного університету. За допомогою відомих краніометричних методик вивчено розміри, форми мозкового черепа, а також окремих його відділів: твердого піднебіння, великого потиличного отвору, різцевого каналу, нижньої щелепи, грушоподібного отвору, зовнішнього сонного отвору. Знайдено причини, що впливають на форму мозкового черепа, визначено наявність нестійкої кореляційної залежності між розмірами черепа, твердого піднебіння та грушоподібного отвору. Сильна кореляційна залежність є в чоловічих черепах між довжиною черепа, сонного каналу та великого потиличного отвору.