Запропоновано огляд літератури з проблеми визначення поняття "антибіотик-асоційовані діареї" (ААД), етіології та патогенезу захворювання. Висвітлено роль Clostridium difficile у виникненні ААД.

Розглянуто проблему лікування гастродуоденальної патології у дітей із застосуванням препарату із групи інгібіторів протонної помпи - омепразолу. Висока поширеність гастродуоденальних захворювань у дітей різного віку спонукає до пошуку ефективних та безпечних лікувальних підходів. Омепразол застосовується у дітей віком від 1 року, виявляє високу ефективність та безпечність у лікуванні ерозивних та запальних захворювань стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, в складі антихелікобактерної терапії.

Увагу зосереджено на оптимізації лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей на основі дослідження особливостей перебігу, гастропротективних властивостей, характеру морфологічних змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки, стану обміну цинку. Досліджено особливості клінічного перебігу ХГД, ендоскопічні, гістологічні зміни слизової оболонки шлунка та слизової оболонки дванадцятипалої кишки, стан цитопротективних властивостей шлункового слизу залежно від забезпечення цинком дитячого організму. Доведено, що недостатнє забезпечення дитячого організму цинком відіграє важливе значення у клінічному перебігу ХГД, впливає на стан цитопротективних властивостей слизової оболонки шлунку, що проявляється достовірно низьким рівнем у слизовому бар'єрі фукози та глікозаміногліканів. Обгрунтовано доцільність застосування препарату цинку у комплексній терапії ХГД у дітей зі зниженим забезпеченням цинком. Доведено, що комплексна терапія ХГД у дітей з урахуванням вмісту цинку шляхом призначення препаратів цинку покращує клінічну картину, достовірно зменшує частоту загострень ХГД та відновлює гастропротективний потенціал.

Мета роботи - дослідити особливості клінічного перебігу хронічного гастродуоденіту (ХГД) і стану гастропротекції у разі дефіциту цинку в організмі дітей для обгрунтування лікувально-реабілітаційних заходів. Обстежено 189 дітей (віком 6 - 17 років) із ХГД у період загострення згідно з протоколом діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей. Проведено дослідження вмісту цинку у волоссі за методом рентген-флюоресцентної спектрометрії. Залежно від рівня цинку у волоссі дітей з ХГД було розподілено на 2 групи спостереження: I група (основна) - 86 дітей з ХГД, що мали дефіцит цинку у волоссі, II група - 100 дітей з ХГД із нормальним вмістом цинку у волоссі. Встановлено рівень цинку у сироватці крові 72 дітей за допомогою спектрального атомно-абсорбційного методу. Оцінено цитопротективні властивості слизового бар'єру шлунка шляхом визначення рівня фукози шлункового слизу та рівня білка надепітеліального слизового шару шлунка в 44 дітей. Виявлено, що випадки загострення ХГД достовірно частіше (p << 0,05) спостерігалися у групі пацієнтів із дефіцитом цинку (<$E2,52~symbol С~0,10>), ніж у дітей групи порівняння (<$E1,64~symbol С~0,07>). В основній групі достовірно частіше виявлявся синдром хронічної неспецифічної інтоксикації (86,05 %), ніж у пацієнтів групи порівняння (70,0 %; p << 0,05). У дітей зі зниженим вмістом цинку достовірно більш виражено зменшилася концентрація фукози шлункового слизу (<$E2,68~symbol С~0,17>), ніж у групі порівняння (<$E3,56~symbol С~0,15>; p << 0,05). Таким чином, одержані дані про особливість перебігу ХГД в дітей на фоні дефіциту цинку слід враховувати під час розробки лікувальних і профілактичних заходів цим дітям. Висновки: перебіг ХГД у дітей у разі зменшення вмісту цинку у волоссі характеризується частішими загостреннями та вираженими симптомами інтоксикації. У дітей зі зниженим вмістом цинку у волоссі спостерігається більш виражене зменшення вмісту фукози слизового бар'єру шлунка.

Однією з актуальних проблем сучасної педіатрії є захворювання травного тракту. За останні роки доведено негативну роль дефіциту цинку, у формуванні захворювань органів травлення. Мета роботи - дослідження стану гастропротекції, особливостей клінічного перебігу хронічного гастродуоденіту (ХГ) у дітей залежно від вмісту цинку. Обстежено 189 дітей віком від 6 до 17 років з діагнозом ХГ в періоді загострення згідно протоколу діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей. Проведено дослідження вмісту цинку у волоссі за допомогою методу рентген-флюоресцентної спектрометрії, а також вмісту цинку в сироватці крові 72 дітей з використанням спектрального атомно-абсорбційного методу. Оцінка цитопротективних властивостей слизового бар'єру шлунку проводилась шляхом визначення рівня глікозаміногліканів та фукози шлункового слизу, рівню білку у 105 дітей. Залежно від рівня цинку у волоссі дітей з гастродуоденітом було розподілено на 2 групи спостереження: I група(основна) - 86 дітей з ХГ, що мали дефіцит цинку у волоссі, II група - 100 дітей з ХГ з нормальним вмістом цинку у волоссі. У основній групі достовірно частіше спостерігається синдром хронічної неспецифічної інтоксикації, ніж у пацієнтів групи порівняння. У дітей зі зниженим вмістом цинку спостерігається достовірно більш виражене зниження концентрації фукози шлункового слизу та вмісту глікозаміногліканів, ніж в групі порівняння. Висновки: одержані дані вказують на можливість удосконалення лікування дітей, хворих на ХГ з урахуванням обміну цинку.

Актуальною проблемою сучасної педіатрії є захворювання травного тракту. Доведено негативну роль дефіциту цинку у формуванні захворювань органів травлення. Мета роботи - оптимізація лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД), асоційованого з H. pylori у дітей на фоні дефіциту цинку за рахунок підвищення гастропротективного потенціалу шляхом призначення препаратів цинку. У дослідження було включено 62 дитини з ХГД асоційованим з Helicobacter pylori в стадії загострення та зниженим вмістом цинку у волоссі віком 6 - 17 років. Проведено дослідження вмісту цинку у волоссі за допомогою методу рентген-флюоресцентної спектрометрії, дослідження вмісту цинку в сироватці крові 23-х дітей спектральним за атомно-абсорбційним методом, оцінка цитопротективних властивостей слизового бар'єру шлунку шляхом визначення рівня фукози, глікозаміногліканів та білку шлункового слизу 15-х дітей. Для проведення диференційованої терапії на другому етапі пацієнтів було розподілено на 2 групи: I група (основна) і 32 дитини з ХГД асоційованим з Helicobacter pylori, що окрім терапії гастродуоденіту на другому етапі лікування, додатково одержували 45,0 мг елементарного цинку у вигляді цинку сульфату протягом 1-го міс; II група (контрольна) - 30 дітей, на першому етапі проходила терапію як і пацієнти першої групи, а на другому етапі препарати цинку не застосовувалися. У дітей основної групи середній рівень цинку сироватки крові достовірно підвищувався та не відрізнявся від нормальних показників (<$E12,28~symbol С~0,53> мкмоль/л), тоді як у дітей II групи, які не одержували препаратів цинку цей показник залишався зниженим - <$E9,85~symbol С~0,53> мкмоль/л (p << 0,05). Середній рівень фукози шлункового слизу у пацієнтів I групи (<$E10,09~symbol С~0,68> ммоль/л) був вірогідно (p << 0,05) вищим, ніж у дітей II лікувальної групи (<$E8,67~symbol С~0,51> ммоль/л). Середній рівень глікозаміногліканів шлункового слизу після проведеного лікування був достовірно (p << 0,05) вищим у I групі - <$E6,01~symbol С~0,28> ммоль/л, ніж у пацієнтів II лікувальної групи (<$E5,02~symbol С~0,30> ммоль/л). Висновки: застосування цинку сульфату у комплексному лікуванні хронічного гастродуоденіту в дітей з дефіцитом цинку сприяє відновленню гастро-протективного потенціалу, підвищує рівень цинку сироватки крові.

Однією з актуальних проблем сучасної педіатрії є захворювання травного тракту. Мета дослідження - розробка діагностичної таблиці дефіциту цинку в дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт за комплексом клініко-інструментальних методів обстеження для обгрунтування лікувальних заходів. Обстежено 189 дітей з ХГД віком від 6-ти до 17-ти років. Проведено визначення вмісту цинку у сироватці крові за спектральним атомно-абсорбційним методом та у волоссі за методом рентген-флюоресцентної спектрометрії. Дітей з ХГД було розподілено на групи спостереження: основна група - 86 дітей, що мали дефіцит цинку у волоссі; група порівняння - 100 дітей з нормальним забезпеченням цинком. В основній групі тривалість ХГД була довшою, статистично достовірно частіше спостерігаються випадки загострення ХГД, ендоскопічні зміни у вигляді ерозій СОШ та СО ДПК, хронічний холецистит, ніж у дітей групи порівняння. Розроблено діагностичну таблицю дефіциту цинку у дітей з ХГД, яка із 95 % ступенем надійності надає змогу визначити дефіцит цинку. Висновки: хронічний гастродуоденіт у дітей з дефіцитом цинку характеризується довготривалим гастроентерологічним анамнезом, більшою частотою загострень ХГД, високим інфекційним індексом, більшою кількістю ерозивних змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки. Розроблена діагностична таблиця дефіциту цинку у дітей з ХГД за комплексом клініко-інструментальних методів обстеження із 95 % ступенем надійності надає змогу визначити дефіцит цинку.

Проблема остеопенічних станів у дітей, їх поширенісь та профілактика є досить актуальною в наш час за умов погіршення екологічної ситуації та з огляду на зниження основних показників здоров'я дитячого населення. Мета роботи - дослідити щільність кісткової тканини у дітей з метою обгрунтування лікувально-реабілітаційних заходів. На кафедрі педіатрії № 3 НМУ ім. О. О. Богомольця було проведено комплексне обстеження 143-х дітей віком від 6-ти до 16-ти років, включаючи ультразвукову денситометрію на апараті Sunlight MiniOmni. Оцінка кісткової щільності проводилась шляхом визначення кісткової швидкості звуку дистального відділу променевої кістки. За результатами ультразвукової денситометрії було встановлено, що у групі дітей з хронічним гастродуодненітом (ХГ) в стадії загострення остеопенія спостерігалась у 13-ти (43,3 %) із 30-ти паціентів. У групі дітей з функціональними порушеннями біліарного тракту остеопенічний синдром виявлявся у 4-х (11,4 %) з 35-ти дітей, тобто у першій групі дітей остеопенія спостерігалась статистично достовірно (<$Eroman p~<<~0,05>) частіше, ніж у другій групі. Серед умовно здорових дітей зниження кісткової щільності встановлено у 12-ти (17,9 %) з 67-ми дітей. Результати обстеження вказують на необхідність подальшого обстеження дітей з ХГ для розробки методів корекції остеопенічних станів. Висновки: зниження щільності кісткової тканини частіше спостерігається у дітей з ХГ, що вказує на необхідність подальшого обстеження дітей з ХГ для розробки методів корекції остеопенічних станів.

Мета роботи - визначення частоти остеопенічного синдрому за допомогою ультразвукової денситометрії (аксіальне вимірювання) у дітей із різною соматичною патологією для розробки методів корекції остеопенічних станів. Обстежено 625 дітей віком від 2 до 17років із різних областей України за амбулаторно-поліклінічних умов. Комплексне обстеження включало анкетування з метою вивчення анамнезу захворювання та життя, фізикальне обстеження, ультразвукову денситометрію на апараті Sunlight MiniOmniTM. Проведено комплексне обстеження 89 дітей із гастродуоденальною патологією віком від 6 до 16 років, що перебували на стаціонарному лікуванні. У ході комплексного клініко-анамнестичного обстеження 179 дітей виявлено хронічну соматичну патологію (ХСП), а 535 дітей були умовно здоровими. Серед пацієнтів із ХСП остеопенічний синдром за допомогою ультразвукової денситометрії діагностовано у 41,3 % дітей, а серед умовно здорових - у 20,9 %. Зниження щільності кісткової тканини найчастіше спостерігалося у дітей із хронічним гастродуоденітом. Одержані дані вказують на необхідність профілактики остеопенії у дітей із ХСП для запобігання розвитку остеопоротичних змін у кістках, у тому числі застосування комбінованих препаратів кальцію та вітаміну D.

Мета роботи - визначити частоту остеопенічного синдрому у дітей із хронічним гастродуоденітом (ХГД) для розробки методів корекції остеопенічних станів. Обстежено 149 дітей із патологією шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у періоді загострення віком від 7 до 17 років за протоколом діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей. Проведено дослідження щільності кісткової тканини методом ультразвукової денситометрії на апараті Sunlight MiniOmni ТМ. Дослідження вмісту кальцію у волоссі методом рентген-флюоресцентної спектрометрії проведено 32 дітям із ХГД. У дітей із ХГД остеопенічний синдром виявлявся достовірно частіше (34,1 %) у порівнянні з дітьми з іншими патологіями ШКТ. Залежно від кісткової щільності променевої кістки діти з ХГД були розподілені на дві групи спостереження: основна група - 28 дітей з остеопенією, група порівняння - 54 дитини з ХГД і нормальною кістковою щільністю. В основній групі болі та парестезії в кінцівках спостерігалися достовірно частіше (67,8 %), ніж у групі порівняння (14,8 %). Дефіцит кальцію у волоссі достовірно частіше спостерігався у дітей основної групи (77,8 %), ніж у групі порівняння (42,8 %). Отримані дані вказують на необхідність додаткового обстеження хворих на ХГЖ на предмет дефіциту кальцію та наявності остеопенії.

Однією з актуальних проблем сучасної педіатрії є захворювання травного тракту. За останні роки доведено негативну роль дефіциту цинку у формуванні захворювань органів травлення. Мета роботи - дослідити особливості клінічного перебігу хронічного гастродуоденіту (ХГ) та стану гастропротекції за дефіциту цинку в організмі дітей для обгрунтування лікувально-реабілітаційних заходів. Згідно з протоколом діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей обстежено 189 дітей віком від 6-ти до 17-ти років із діагнозом ХГ в періоді загострення. Проведено дослідження вмісту цинку у волоссі за допомогою методу рентген-флюоресцентної спектрометрії, вмісту цинку в сироватці крові 72-х дітей - спектрального атомно-абсорбційного методу. Оцінка цитопротективних властивостей слизового бар'єра шлунка проводилась шляхом визначення рівня фукози шлункового слизу 44-х пацієнтів. Залежно від рівня цинку у волоссі дітей з гастродуоденітом було розподілено на 2 групи спостереження: I група (основна) - 86 дітей із хронічним гастродуоденітом, які мали дефіцит цинку у волоссі, II група - 100 дітей із ХГ із нормальним умістом цинку у волоссі. В основній групі вірогідно частіше спостерігався синдром хронічної неспецифічної інтоксикації (у 86,1 %), ніж у пацієнтів групи порівняння (70,0 %; <$Eroman p~<<~0,05>). За результатами морфологічного дослідження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки в дітей зі зниженим вмістом цинку у волоссі та ХГ частіше спостерігається хронічний атрофічний гастрит (у 44,4 %) та хронічний атрофічний гастродуоденіт (у 44,4 %), ніж у дітей із нормальним умістом даного мікроелемента (11,8 та 11,8 % відповідно; <$Eroman p~<<~0,05>). У дітей із зниженим умістом цинку спостерігається вірогідно більш виражене зниження концентрації фукози шлункового слизу (<$E2,68~symbol С~0,17> ммоль/л) у порівнянні з групою пацієнтів із нормальним умістом даного мікроелемента (<$E3,56~symbol С~0,15> ммоль/л; <$Eroman p~<<~0,05>). Висновки: одержані дані вказують на можливість удосконалення лікування дітей, хворих на ХГ з урахуванням обміну цинку.

Основним потенційно загрозливим ефектом антибактеріальної терапії є діарея, яку прийнято називати антибіотикоасоційованою. Застосування комплексного пробіотика, який містить у своєму складі Saccharomyces boulardii, лакто- та біфідобактерії, є ефективним методом профілактики та лікування антибіотикоасоційованої діареї та інших запальних уражень кишечника у дітей.

Використання антибактеріальних препаратів для лікування гострої респіраторної патології спричиняє розвиток у частини пацієнтів дисбіозів, негативно впливає на стан кишечника. Застосування мультипробіотичного комплексу "Пробіз", що містить у своєму складі Saccharomyces boulardii, лакто- та біфідобактерії, з перших днів терапії антибактеріальними препаратами значно зменшує прояви антибіотикоасоційованої діареї у дітей і позитивно впливає на стан кишкової мікробіоти.

Актуальність проблеми раціональної фармакотерапії запальних захворювань глотки у дітей обумовлена значною поширеністю даної патології. Діагностика гострого тонзилофарингіту у дітей передбачає диференціацію на ймовірно вірусну та бактеріальну (у тому числі <$E beta>-гемолітичний стрептокок групи А) етіологію з відповідним алгоритмом антимікробної терапії. На даний час в оториноларингології превалюють тенденції до використання топічної терапії, особливо у дитячому віці. Лізоцимвмісний препарат лісобакт є ефективним і безпечним засобом місцевої терапії гострих запальних захворювань ротоглотки різної етіології у дітей.