Вивчено взаємодію невербальних і вербальних компонентів комунікації, що використовуються у ситуаціях комунікативного домінування, яке має соціальні або ситуативні передумови. Досліджено функціонально-прагматичні особливості невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивидів та особливості номінації невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування засобами сучасної англійської мови. Невербальними компонентами комунікації (НВК) є просодичні, кінесичні та проксемічні комунікативні компоненти. Запропоновано засоби їх номінації розподілити на групи номінацій просодичного, кінесичного та проксемічного компонентів відповідно. Визначено лексичний каркас номінацій НВК та встановлено основні засоби та принципи номінації невербальних компонентів комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивидів. Досліджено функціонування НВК у взаємодії з вербальними засобами, що дозволило упровадити понятття комплементарності невербальних і вербальних компонентів комунікації, у межах якої виділено два типи: квалітативну та кватитативну. Установлено основні чинники звернення соціально- та ситуативно-домінантних комунікантів до автономного використання НВК. Визначено принципи застосування НВК у комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивидів, виявлено соціально-дейктичну та образостворюючу функції невербальних компонентів.

Досліджено роль автономно використаних невербальних компонентів у комунікативній ситуації соціально та ситуативно зумовленого комунікативного домінування, визначено чинники, що зумовлюють використання цих компонентів соціально- та ситуативно-домінантними комунікантами. Соціально-домінантні комуніканти застосовують мінімально експресивні засоби та звертаються до автономного їх використання, виходячи з міркувань нерелевантності та надлишковості вербальних висловлювань, що зумовлено їхньою зверхньою соціально-рольовою позицією. Ситуативно-домінантні індивіди досягають домінування за допомогою заниження комунікативного статусу співрозмовника шляхом навмисного порушення правил комунікації та комунікативного узгодження, використання ситуативних факторів, спроможних наділити їх домінантною роллю, а також застосування широкого спектра експресивних невербальних компонентів, здатних спричинити психоемоційний тиск.

Статья посвящена исследованию роли автономно функционирующих невербальных компонентов в коммуникативной ситуации социально и ситуативно обусловленного коммуникативного доминирования, определению факторов, обусловливающих использование этих компонентовсоциально- и ситуативно-доминантными коммуникантами. Социально-доминантные коммуниканты задействуют минимально экспрессивные невербальные средства и обращаются к автономному их использованию исходя из соображений нерелевантности и избыточности вербальныхвысказываний, что обусловлено их более высокой социально-ролевой позицией. Ситуативно-доминантные индивиды достигают доминирования посредством занижения коммуникативного статуса собеседника использованием широкого спектра максимально экспрессивизированных НВК, намеренным нарушением правил коммуникации и коммуникативного согласования, осуществлением психоэмоционального давления, а также использованием ситуативных факторов, способных наделить их доминантной ролью.

The article deals with the research of the role of autonomously functioning nonverbal components in the communicative situation of dominance. The factors that stipulate the usage of these components by socially- and situationally-dominant communicators are established. Socially-dominant communicators tend to use minimally expressive nonverbal means and turn to their autonomous usage out of nonrelevance and excessiveness of verbal expressions, which is stipulated by their higher social and role positions. Situationally-dominant individuals tend to use a wide spectrum of maximally expressive nonverbal components in order to occupy the dominant position. They become dominant by means of lowering the communicative status of their conversation partner with the intentional breaking of rules of communication and communicative coordination, exertion of emotional pressure, and usage of situational factors.