Проаналізовано результати розродження 365 жінок із рубцем на матці та ретроспективний аналіз розродження 2000 жінок (1000 вагітних із повноцінним і 1000 вагітних із неповноцінним рубцем на матці) шляхом операції кесарева розтину. Розроблено об'єктивні критерії оцінювання повноцінності післяопераційного рубця нижнього сегмента матки, впроваджено раціональні методи профілактики акушерсько-перинатальних ускладнень в післяпологовий і післяопераційний періоди.

Вивчено результати 250-ти операцій кесарева розтину. Встановлено залежність частоти післяопераційних ускладнень від преморбідного фону й акушерських факторів.

На клінічному матеріалі проведено морфологічний аналіз умовно повноцінного рубця після гістерорафії. Одержані дані відтворюють процеси морфогенезу заживання маткової рани. Результати досліджень слугуватимуть розробці ефективних заходів для відновлення морфофункціональних властивостей матки, покращання репродуктивного майбутнього оперованих жінок.

У 250-ти жінок проаналізовано результати операцій першого та повторного кесаревого розтину. Розроблена акушерська технологія керованого розрізу матки та комбінованого інтраопераційного витягнення плода сприяє профілактиці материнської і перинатальної захворюваності та смертності.

Зазначено, що актуальним завданням сучасного акушерства є розродження природним шляхом жінок з оперованою маткою. Проведено клінічний аналіз 100-а пологів у вагітних з повноцінним рубцем на матці, яких було відібрано для консервативного розродження. У 17 % пацієнток пологи завершилися самостійно. У 83 % породіль у процесі пологів виникли непередбачені акушерські ускладнення, які стали показаннями до кесаревого розтину. Всі пологи велися під динамічним клінічним, кардіотокографічним і ультразвуковим контролем. За показаннями застосовували адекватне знеболення і пологопосилення. Показано, що у разі задовільного стану матері та плода та повноцінного гістеротомного рубця мимовільні пологи мають позитивні клінічні переваги перед повторним абдомінальним розродженням.

Клініко-статистично проаналізовано 2 000 історій пологів у жінок, розроджених шляхом повторного кесаревого розтину, з них: 1 000 жінок прооперовано за показаннями неповноцінного рубця на матці; 1 000 вагітних з повноцінним рубцем, розроджені абдомінальним шляхом за поєднаними показаннями з боку матері або плода. За результатами клініко-статистичного та ступеневого математичного аналізів виділено провідні чинники ризику в прогнозуванні утворення неповноцінного гістеротомного рубця.

Проаналізовано результати лапаротомії в разі проведення першого та повторного кесаревого розтину у 250-ти жінок. Запропонована модифікація й удосконалення череворозтину у вагітних покращує клінічні результати операції, дозволяє скоротити кількість післяродових ліжкоднів.

На клінічному матеріалі проведено ультраструктурний аналіз лейоміоцитів матки. Встановлено, що гладком'язова тканина стінки матки після кесаревого розтину в нижньому сегменті має високі регенеративні властивості. З морфо- функціональних позицій в разі повноцінного рубця пологи природнім шляхом не протипоказані.

Проаналізовано результати зашивання матки під час проведення кесаревого розтину. Розроблену хірургічну методологію накладання другого ряду швів на матку запропоновано для застосування в акушерській практиці.

Проведено ретроспективний аналіз 2 000 історій пологів у жінок, розроджених повторним кесаревим розтином. Результати багагофакторного та кореляційно-регресійного аналізу одержаних даних дозволили обгрунтувати концепцію прогнозу формування повноцінності рубця на матці.

Проведено ретроспективний аналіз 1 000 історій пологів у жінок з неповноцінним рубцем на матці, розроджених повторним кесаревим розтином. Результати багагофакторного математично-статистичного аналізу одержаних даних дозволили розвинути концепцію прогнозу ускладнень під час операції.

Ведення вагітності та пологів після кесаревого розтину є однією з актуальних проблем сучасного акушерства. Проведено клінічний аналіз 17 пологів у вагітних із повноцінним рубцем на матці. Пологи велись за протоколом нормальних та мали успішні результати як для матері, так і для плоду.

На клінічному матеріалі проведено комплексний клініко-морфологічний аналіз рубців на матці після кесарева розтину (КР). Одержані результати відображають морфогенез загоєння гістеротомної рани з утворенням морфофункціонально та клінічно виділених трьох типів рубця: повноцінний, умовно повноцінний і неповноцінний. Результати дослідження сприятимуть розробленню комплексу загальноклінічних і хірургічних заходів для вдосконалення гістероррафії, загалом нададуть можливість покращити здоров'я та репродуктивне майбуття жінок, розроджених КР.

За клініко-статистичним аналізом операцій кесарева розтину вивчено дітородну функцію 250 жінок. Оперовані пацієнтки складають групу високого перинатального ризику, підлягають особливому диспансерному спостереженню на амбулаторному та клінічному етапі акушерсько-гінекологічної служби, формують резерв поліпшення демографічної ситуації. Оптимізація репродуктивного здоров'я жінок, розроджених кесаревим розтином, вимагає організації спеціалізованих прийомів (кабінетів) для матерів, розроджених хірургічним шляхом.

Проаналізовано основи прогнозування, раціонального клінічного ведення, вибору оптимальних методів розродження та проведення операції кесаревого розтину у жінок з рубцем на матці. Досліджено вплив інфекційної, соматичної і акушерсько-гінекологічної патології, паритету, клінічної акушерської та інтраопераційної ситуації на формування морфофункціональної повноцінності матки. Розкрито інформативні клініко-інструментальні ознаки, діагностичні і прогностичні критерії, що дозволяють прогнозувати утворення повноцінного гістеротомного рубця. На підставі морфологічного аналізу виділено контури васкуляризації матки, особливості регенерації гладких м'язових клітин міометрія в залежності від морфофункціональної повноцінності ділянки гістерорафії та їх взаємовідношення із компонентами мікроциркуляторного русла у ділянках різних рубців. За патоморфологічною структурою охарактеризовано три типи рубців на матці - повноцінний, умовно повноцінний і неповноцінний. Наведено тактику і алгоритми клінічного ведення вагітності та пологів у жінок з рубцем на матці, обгрунтовано окремі хірургічні методики проведення повторного кесаревого розтину і атравматичного інтраопераційного вилучення плода із матки. Доведено, що запропоновані клінічні заходи забезпечують зниження показників материнської і перинатальної захворюваності та смертності, зменшують кількість інтра- та післяопераційних ускладнень і пуерперальних захворювань у породіль.

Проведено аналіз 250 операцій кесарева розтину. Установлено, що у вагітних з рубцем на матці діагностують підвищену кількість екстрагенітальних захворювань. Акушерська патологія, яка виникає на обтяженому соматичному фоні, негативно позначається на загальноклінічних і перинатальних наслідках.

Одним із найбільш поширених доброякісних гіперпроліферативних захворювань жіночих статевих органів є лейоміома матки, частота якої за даними різноманітних літературних джерел у жінок репродуктивного віку складає від 20 % до 40 %, а у разі проведення морфологічних досліджень макропрепаратів після гістерекгомій, виявляється значно частіше - до 75 - 85 %. В останні роки відмічено зростання частки молодих пацієнток із даною патологією. Тривалий час основним методом лікування даного захворювання була радикальна гістеректомія. В останні десятиліття досягненнями сучасної фармацевтичної промисловості та впровадженням нових технологій значимо розширилися можливості органозберігаючої терапії даного захворювання. Це призвело до зміни структури втручань та зростання питомої ваги таких операцій як консервативна міомектомія, емболізація маткових артерій, гістероскогочнарезекція субмукозного вузла. Дані втручання створили можливість усунути симптоми лейоміоми матки, зберігаючи при цьому шанси багатьом пацієнткам реалізувати свою фертильну функцію, але не виключили ризик та імовірність рецидиву та росту пухлини. Частота рецидивів після органозберігаючих операцій продовжує залишатися високою та складає, згідно даних різних досліджень від 2 % до 50 % випадків. Враховуючи вищевказане, залишаються актуальними питання профілактики виникнення рецидиву пухлини. Діагностичною програмою із використанням ендокринологічних, імунологічних, морфологічних досліджень встановлено, що у жінок із ізольованою лейоміомою матки значно частіше виявляється локальна дисгормонемія, запальні процеси геніталій, хронічний ендометрит, патологія рецепторного апарату тканин матки, а у разі поєднання лейоміоми матки із дисгормональною патологією молочної та щитовидної залози - центральна гіперпролактинемія, відносна або абсолютна гіперестрогенемія та підвищений рівень антитілоутворення. За данини літературних джерел, у разі наявності ізольованої лейоміоми матки рекомендована терапія, спрямована на корекцію локальних факторів: протизапальна терапія, локальна гормонотерапія, або емболізація маткових судин. У випадку поєднаної патології в першу чергу має проводитися корекція системних метаболічних порушень, а саме - антистресова терапія, системна гормонотерапія, імунокорекція, лікування супутньої соматичної патології, на фоні якої також допускається локальне застосування гормонів та органозберігаючих оперативних втручань. Таким чином, сучасна медицина володіє значимим арсеналом органозберігаючих, консервативних, оперативних, в тому числі малоінвазивних методик, широке впровадження яких надає змогу не тільки покращити "якість життя" таких пацієнтів, але і покращити показники фертильності та репродуктивного здоров'я жінки.

Мета дослідження - оцінювання причин порушення становлення менструальної функції (МФ) і визначення основних чинників зниження репродуктивного потенціалу у жінок із гіпоменструальним синдромом (ГМС) у пубертатний період. Проведено медико-соціальний аудит шляхом інтерв'ю, анкетування та вивчення медичної документації (клінічні симптоми екстрагенітальної патології, тривалість захворювання, стан МФ, спадковість, спосіб життя та шкідливі звички) 264 жінок із ГМС для оцінювання ймовірних чинників розвитку порушення МФ. Антенатальний період супроводжувався високим відсотком гестаційних ускладнень у матерів: загроза переривання вагітності, прееклампсія різного ступеня тяжкості, перинатальні інфекції, передчасні пологи, народження дітей із низькою масою тіла, шкідливі звички батьків, дистрес плода під час пологів. Індекс соматичних захворювань був високим: більше двох третин пацієнток відзначили в анамнезі хронічні захворювання внутрішніх органів, у 24,2 % - виявлено коморбідність гінекологічної патології та екстрагенітальних захворювань. У структурі переважає клініка передменструального синдрому та альгодисменореї. Запальні процеси статевих органів виявлено у 46,2 % випадків, що, без сумніву, збільшує частку пацієнток із абсолютним або відносним ризиком безплідності. Дисгормональні захворювання грудної залози фіксували у 16,7 %, за наявності гінекологічної патології - у 2 рази частіше. Порівняльний аналіз продемонстрував найбільш виражений негативний вплив на стан репродуктивного потенціалу та оваріального резерву оперативних втручань на яєчниках і спадкову схильність до порушення репродуктивної функції. Отримані результати надають можливість класифікувати фактори ризику зниженого репродуктивного потенціалу для жінок із ГМС, що надає можливість оптимізувати формування груп ризику, прогнозувати та моніторувати зниження оваріального резерву та розробляти профілактичні заходи для покращання репродуктивного потенціалу. Найбільш значущими факторами, що знижують репродуктивний потенціал, є ускладнений перебіг вагітності їх матерів (тяжкі гестози, ускладнені пологи та перинатальні інфекції), особливо на ранніх термінах, оперативні втручання на яєчниках у підлітковому віці, гіпотиреоз і шкідливі звички (куріння). Вагомий вплив здійснюють психоемоційні розлади та стрес-індуковані фактори.