Проаналізовано 5-річний досвід надання допомоги дітям з множинною та сполученною травмою. Подані власні принципи діагнотики та лікування даної групи хворих, наведено напрямки розвитку проблеми.

Досліджено вплив важких металів (іонів Cu<^>2+ і Zn<^>2+), інгібіторів карбоангідрази, на мембранну систему ізольованих хлоропластів шпината. Виявлено, що за умов обробки препаратів хлоропластів іонами Zn<^>2+ знижується вміст бікарбонату на 20 %, збільшується товщина тилакоїдів гран на 35 % і міжтилакоїдних проміжків на 34 % у порівнянні з контролем. Під дією іонів Cu<^>2+ у порівнянні з контролем неістотно знижується рівень бікарбонату, тоді як товщина тилакоїдів гран збільшується на 15 %, а товщина міжтилакоїдних проміжків - на 10 %. Відмічено, що вплив іонів Zn<^>2+ на структуру гранальної системи та рівень бікарбонату є більш значущим, ніж іонів Cu<^>2+. Одержані дані можуть вказувати на зниження активності тилакоїдної карбоангідрази, інгібування електронного транспорту та процесу фотосинтезу в цілому за присутності інгібіторів карбоангідрази.

Исследовано влияние тяжелых металлов (ионов Cu<^>2+ и Zn<^>2+) на структуру и функциональные показатели фотосинтетического аппарата листьев гороха. После обработки листьев гороха 80 мкМ Cu<^>2+ или 200 мкМ Zn<^>2+ наблюдалось изменение строения гран, неоднородность упаковки тилакоидов в гранах, что проявлялось в увеличении межтилакоидных промежутков и толщины гранальных тилакоидов по сравнению с контролем. В то же время скорость электронного транспорта от воды к метилвиологену, максимальный квантовый выход и фотохимическое тушение флуоресценции хлорофилла (Fv/Fm, qP), в листьях и хлоропластах гороха, обработанных Cu<^>2+, изменялись лишь незначительно. Подобные эффекты зарегистрированы также после обработки листьев и хлоропластов 200 мкМ Zn<^>2+ за исключением того, что параметр qP в этом случае снижался по сравнению с контролем на 20 %. Данные работы позволяют предполагать, что структурные изменения в системе тилакоидных мембран вызваны снижением уровня связанного бикарбоната, количество которого в присутствии ионов меди и цинка уменьшалось на 16 и 20 %, соответственно. В условиях экспериментов 80 мкМ Cu<^>2+ и 200 мкМ Zn<^>2+ подавляли активность хлоропластной карбоангидразы на 70 %, что, возможно, и приводило к частичной потере мембраносвязанного бикарбоната.

Зазначено, що швидкість фотохімічних реакцій у хлоропластах вищих рослин залежить від наявності в середовищі неорганічного вуглецю і вуглекислого газу та/або аніонів вугільної кислоти. Цю залежність, відому як "бікарбонатний ефект", досліджено на рівні інтактних листків, ізольованих тилакоїдів, фотосистем і реакційних центрів, вона пов'язана з наявністю у фотосистемі II міцно зв'язаного HCO^-₃. Загальна кількість зв'язаного бікарбонату становить близько 1 мкмоль на мг хлорофілу, але тільки одна - дві міцно зв'язані з реакційним центром молекули контролюють активність ФСII. У тилакоїдних мембранах хлоропластів є також пул слабше зв'язаного бікарбонату (з концентрацією, близькою до концентрації хлорофілу), який можна видалити без помітних наслідків для активності ФСII. Узагальнено відомості про кофакторну роль міцнозв'язаного бікарбонату, вилучення якого цілковито інгібує фотохімічні реакції у хлоропластах. Передбачається, що слабозв'язаний бікарбонат бере участь у протонному транспорті та регуляції фотофосфорилювання. Взаємна трансформація форм C_н відбувається в хлоропласті з участю кількох карбоангідраз. Пригнічення їх активності призводить до сповільнення фотохімічних реакцій і зумовлює помітні зміни ультраструктурної організації системи тилакоїдних мембран. Наведені дані свідчать про структурну роль C_н у хлоропластах.

Методом трансмісійної електронної мікроскопії вивчали вплив 15 хв інкубації в атмосфері з різним вмістом CO2 або N2 на ультраструктуру ізольованих хлоропластів шпинату. Спостережено зміни у будові гран, неоднорідність упаковки тилакоїдів в гранах, що виявлялося у збільшенні люмінальних проміжків і товщини гранальних тилакоїдів порівняно з контролем. Найбільші зміни ультраструктурної будови були зареєстровані при продуванні суспензії ізольованих хлоропластів повітрям з підвищеним вмістом CO2 (950 ppm). Дані свідчать про те, що підвищені концентрації CO2 негативно впливають на фотосинтетичний апарат, порушуючи мембранну систему хлоропластів та можуть вказувати на структурну роль карбоангідразозалежної рівноваги <$E roman {CO sub 2 "/" HCO sub 3 sup -}> у динамічних змінах мембранної системи хлоропласта.

Інтенсивна селекція, спрямована на підвищення урожайності, спричинила значне збіднення генофонду пшениці, що спонукало науковців до пошуку природних джерел господарсько - цінних ознак для її поліпшення. Останнім часом наукові розробки все частіше зосереджують на вивченні одного з стародавніх видів роду Triticum L. - тетраплоїдній пшениці Triticum dicoccum (Schrank) Schuebl. - полби звичайної. Зростання попиту на цю культуру зумовлено комплексом господарсько-цінних ознак, успадкованих від диких предків. Проаналізовано та узагальнено відомості про походження полби, наведені біологічні характеристики, обговорені перспективи використання виду в селекційній роботі при здійсненні міжвидової гібридизації та порівнянні будови й еволюції геномів. Обговорено досягнення з відродження полби як самостійної культури та використання як джерела господарсько-цінних ознак у селекційних програмах схрещувань з м'якою та твердою пшеницями. Наведено приклади успішного використання господарсько-цінних ознак полби для покращення сучасних високопродуктивних сортів пшениці. Представлено відомості про переваги зерна цієї культури над генетично близькими видами пшениці. Висвітлено такі важливі показники полби, як скоростиглість, стійкість до біотичних та абіотичних стресорів, якісний склад зерна, урожайність.

Проанализированы эффекты высокой (40 <^>oC, 2 ч) и положительной низкой (4 <^>oC, 2 ч) температур на ультраструктуру митохондрий клеток мезофилла листьев Triticum spelta L. Показано, что у контрольных астений митохондрии имели округлую форму, характеризовались электронноплотным матриксом и наличием многочисленных развитых крист пластинчатого типа. При гипертермии митохондрии "разбухали", мембраны крист становились менее контрастными, снижалась электронная плотность матрикса, количество митохондрий возрастало. При гипотермии до 40 % митохондрий сохраняли округлую форму, появлялись органеллы "линзо-", "гантеле-" и "чашевидной" формы. Количество митохондрий на диаметральном срезе клетки не изменялось. Изменение формы органелл приводило к увеличению площади их поверхности, что, вероятно, способствовало усилению обмена метаболитами с цитоплазмой и, таким образом, повышению стрессоустойчивости.