На сучасному рівні розглянуто етіологію, патогенез, діагностику та принципи лікування хворих, які перебувають у невідкладних станах, що найчастіше зустрічаються у клініці внутрішніх хвороб, зокрема, у випадках кровохаркання і легеневої кровотечі, бронхіальної астми, гострої дихальної недостатності, пневмотораксу, наявності сторонніх тіл у дихальних шляхах, тромбоемболії легеневої артерії. Основну увагу приділено діагностиці та невідкладній допомозі в кардіології, гастроентерології, нефрології, алергології, ендокринології, у випадках гострого отруєння.

Досліджено анатомо-фізіологічні особливості органів дихання, проблеми диференціальної діагностики, дієтотерапії, санаторно-курортного лікування, догляду за хворими, перебіг гострого бронхіту, легеневих еозинофілій, паразитарних і грибкових захворювань органів дихання, гемотораксу, анафілактичного шоку тощо. Наведено класифікацію захворювань та патологічних станів бронхолегеневої системи, принципи діагностики, лікування та профілактики захворювань органів дихання. Значну увагу приділено розгляду захворювань (пневмонії, хронічного бронхіту, бронхіальної астми, емфіземи легень, туберкульозу, плевритів, пневмосклерозу,) які найчастіше зустрічаються у пульмонологічній клініці. Окремий розділ присвячено ураженням легень внаслідок різних захворювань внутрішніх органів.

Описано основні реанімаційні заходи, які використовуються у невідкладній кардіології. Розглянуто особливості запальних захворювань перикарда та міокарда, аневризму аорти. Наведено нові методи лікування гіпертонічного кризу, ішемічної хвороби серця, кардіогенного шоку, гострої серцевої недостатності, серцевої аритмії, гострої судинної недостатності. Висвітлено основні принципи серцево-легеневої реанімації у педіатричній практиці. Вміщено правила розрахунку доз препаратів, що використовуються для невідкладної кардіологічної допомоги.

Розглянуто проблеми етіології, патогенезу, клінічної картини, діагностики, лікування та профілактики екзогенного алергічного альвеоліту (ЕАА). Охарактеризовано функціональний стан печінки, особливості дослідження легенів і бронхоальвеолярних змивів у хворих на ЕАА. Розкрито особливості діагностики ЕАА за реакціями нейтрофілів крові та шкірними алергічними пробами.

Рассмотрены проблемы этиологии, патогенеза, клинической картины, диагностики, лечения и профилактики экзогенного аллергического альвеолита (ЭАА). Охарактеризованы функциональное состояние печени, особенности исследования легких и бронхоальвеолярных смывов у больных с ЭАА. Раскрыты особенности диагностики ЭАА по реакциям нейтрофилов крови и кожным аллергическим пробам.

Висвітлено основні питання з емфіземи легень (ЕЛ), зокрема, етіопатогенетичні механізми формування захворювання, класифікацію, клінічну картину, методи обстеження та лікування хворих на ЕЛ. Розкрито клініко-рентгенологічні та функціональні ознаки первинної ЕЛ і бронхіту. Описано особливості рентгенологічного дослідження легень і серця, газового складу крові, функцій зовнішнього дихання.

Освещены основные вопросы по эмфиземе легких (ЭЛ), в частности, этиопатогенетические механизмы формирования заболевания, классификация, клиническая картина, методы обследования и лечения больных ЭЛ. Раскрыты клинико-рентгенологические и функциональные признаки первичной ЭЛ и бронхита. Описаны особенности рентгенологического исследования легких и сердца, газового состава крови, функций внешнего дыхания.

Описано невідкладні стани в терапії, хірургії, педіатрії, акушерстві, гінекології, стоматології, оториноларингології, офтальмології. Охарактеризовано основні реанімаційні заходи, що застосовуються в клініці внутрішніх хвороб, гострих запальних захворювань органів грудної клитини, перикарда та міокарда, аневризм аорти, гострого гломерулонефриту, алергії на укуси комах. Наведено інформацію про інфекції, травми нервової системи, епілепсію, судинні захворювання та набряк головного мозку, церебральну гіпертензію, отруєння, панкреатит, холецистит, перитоніт, гострий зубний біль, періодонтит. Висвітлено анатомо-фізіологічні особливості організму дітей, невідкладні стани та фармакотерапію у клінічній педіатрії.

Описаны неотложные состояния в терапии, хирургии, педиатрии, акушерстве, гинекологии, стоматологии, оториноларингологии, офтальмологии. Охарактеризованы основные реанимационные мероприятия, применяемые в клинике внутренних болезней, острых воспалительных заболеваний органов грудной клетки, перикарда и миокарда, аневризм аорты, острого гломерулонефрита, аллергии на укусы насекомых. Приведена информация об инфекциях, травмах нервной системы, эпилепсии, сосудистых заболеваниях и отеках головного мозга, церебральной гипертензии, отравлении, панкреатите, холецистите, перитоните, острой зубной боли, периодонтите. Освещены анатомо-физиологические особенности организма детей, неотложные состояния и фармакотерапия в клинической педиатрии.

Наведено визначення, класифікацію, етіологію та патогенез пневмосклерозу. Особливу увагу приділено лабораторним і інструментальним методам діагностики дифузного, вогнищевого (локального), дрібно- та великовогнищевого пневмосклерозу, пневмофіброзу, цирозу легень і компенсованого легеневого серця.

Приведены определения, классификация, этиология и патогенез пневмосклероза. Особое внимание уделено лабораторным и инструментальным методам диагностики диффузного, очагового (локального), мелко- и крупноочагового пневмосклероза, пневмофиброза и цирроза легких, компенсированного легочного сердца.

Висвітлено проблему етіопатогенетичних механізмів розвитку алергічних захворювань, наведено класифікацію алергічних реакцій. Розглянуто основні методи лікування та профілактики хворих на алергію. Описано окремі групи лікарських препаратів, які використовуються у невідкладній алергології.

Освещена проблема этиопатогенетических механизмов развития аллергических заболеваний, приведена классификация аллергических реакций. Рассмотрены основные методы лечения и профилактики больных аллергией. Описаны отдельные группы лекарственных препаратов, используемых в неотложной аллергологии.

Розглянуто етіологію, патогенез, класифікацію та клінічні прояви гострих отруєнь, наведено методи їх діагностики, лікування та профілактики. Описано симптоматику найпоширеніших медикаментозних, побутових і невиробничих отруєнь, визначено принципи їх лікування та запропоновано методи надання невідкладної допомоги. Наведено матеріали про основні антидоти та фармакологічні антагоністи, що застосовуються у разі гострих отруєнь різними хімічними агентами. Проаналізовано особливості клінічної картини та лікування гострих отруєнь у дітей.

Рассмотрена этиология, патогенез, классификация и клинические проявления острых отравлений, приведены методы их диагностики, лечения и профилактики. Описана симптоматика наиболее распространенных медикаментозных, бытовых и непроизводственных отравлений, определены принципы их лечения и предложены методы оказания неотложной помощи. Приведены материалы об основных антидотах и фармакологических антагонистах, применяемых при острых отравлениях различными химическими агентами. Проанализированы особенности клинической картины и лечения острых отравлений у детей.

Наведено відомості про деякі невідкладні стани в пульмонології, кардіології, гастроентерології, нефрології, алергології, ендокринології, зокрема, про такі, як пневмоторакс, бронхіальна астма, гостра дихальна недостатність, гіпертонічна криза, стенокардія, набряк легень, синусова тахікардія, екстрасистологія, колапас, кровотечі зі стравоходу, шлунка та кишечника, ниркова колька, анафілактичний шок, гіперглікемічна кома та гіпоглікемія. Розглянуто етіологію, патогенез, класифікацію, загальні принципи діагностики та лікування гострих отруєнь, зокрема, адреналіном, алкоголями, аміназином, атропіном, барбітуратами, дімедролом, кислотами, серцевими глікозидами, ртуттю та її сполуками, чадним газом, бензином і грибами. Розглянуто способи надання невідкладної допомоги та лікування термальних станів, а також у разі укусів змій і комах.

Приведены сведения о некоторых неотложных состояниях в пульмонологии, кардиологии, гастроэнтерологии, нефрологии, алергологии, эндокринологии, в частности, о таких, как пневмоторакс, бронхиальная астма, острая дыхательная недостаточность, гипертонический кризис, стенокардия, отек легких, синусовая тахикардия, экстрасистология, колапс, кровотечения из пищевода, желудка и кишечника, почечная колика, анафилактический шок, гипергликемическая кома и гипогликемия. Рассмотрены этиология, патогенез, классификация, общие принципы диагностики и лечения острых отравлений, в частности, адреналином, алкоголями, аминазином, атропином, барбитуратами, димедролом, кислотами, сердечными гликозидами, ртутью и ее соединениями, угарным газом, бензином и грибами. Рассмотрены способы оказания первой помощи и лечения термальных состояний, а также при укусах змей и насекомых.

Мета - вивчення зв'язку між виявленням ДНК збудників Chlamydia pneumoniae і Cytomegalovirus в моноцитах, специфічних антитіл (АТ) до хламідійної та цитомегаловірусної інфекцій в сироватці крові та наявністю кальцинуючої хвороби клапанів серця (КХКС). Обстежено 46 хворих на КХКС, у тому числі 21 хворий на "ізольовану" КХКС без помітного порушення функції клапанів (мітральна регургітація, не вище мінімальної, градієнт систолічного тиску на аортальному клапані не більший 10 мм рт. ст.) та серцевою недостатністю (СН) I стадії без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС) та супутньої артеріальної гіпертензії (АГ) віком (<$E 63,1~symbol С~4,7>) роки і 25 хворих на КХКС без значного порушення функції клапанів та СН I стадії, яка поєднувалася з післяінфарктним кардіосклерозом (ПІК) та АГ віком (<$E 66,8~symbol С~6,2>) років. Контрольні групи склали 28 пацієнтів із ІХС (ПІК) та СН I стадії віком (<$E 64,9~symbol С~4,1>) роки, які перенесли інфаркт міокарда, і 18 практично здорових осіб віком (<$E 60,1~symbol С~3,8>) років без клінічних ознак патології серцево-судинної системи. Ізольоване пошкодження аортального клапана спостерігалося у 41,3 % хворих на КХКС, мітрального клапана - у 6,5 % і поєднане пошкодження обох клапанів - у 52,2 %. Для визначення специфічних ДНК Chlamydia pneumoniae і Cytomegalovirus в моноцитах використовували ланцюгову реакцію з полімеразою. AT класів М і G до комбінованого хламідійного антигену (АТк), C. pneumoniae (АТп) і Cytomegalovirus (ATCMV) визначали за допомогою імуноферментного аналізу. Під час молекулярно-генетичних досліджень специфічну ДНК

Chlamydia pneumoniae в моноцитах виявлено у п'яти з 14 хворих на "ізольовану" КХКС (35,7 %) і в одного з 9 здорових осіб (11,1 %), який місяць тому хворів на гострий бронхіт (<$E p~<<~0,05>). Специфічну ДНК Cytomegalovirus виявлено у двох з 14 обстежених хворих на "ізольовану" КХКС (14,3 %) і в жодної особи контрольної групи. Встановлено достовірне збільшення середніх рівнів АТк IgG у хворих з "ізольованою" КХКС - (<$E 0,56~symbol С~0,07>) cov, та КХКС у поєднанні з ПІК та АГ - (<$E 0,59~symbol С~0,11>) cov, у порівнянні з такими у здорових - (<$E 0,26~symbol С~0,04>) cov (<$E p~<<~0,01>) та хворих з ІХС (ПІК) - (<$E 0,38~symbol С~0,06>) cov (<$E p~<<~0,05>). Аналогічну закономірність спостережено щодо середніх рівнів АТп IgG: відповідно (<$E 0,82~symbol С~0,08>) і (<$E 0,81~symbol С~0,12>) cov у порівнянні з (<$E 0,30~symbol С~0,05>) cov (<$E p~<<~0,01~-~0,001>) і (<$E 0,46~symbol С~0,06>) cov (<$E p~<<~0,01>). Підвищений рівень АТп IgG (понад 0,30 cov) був відповідно 71,4 і 64,1 % у хворих на КХКС, що було частіше, ніж у здорових (44,4 %; <$E p~<<~0,001> і <$E p~<<~0,01>, відповідно) і хворих на ІХС (ПІК) (57,1 %, <$E p~<<~0,01> і <$E p~<<~0,05> відповідно). Під час динамічного спостереження протягом 18 - 24 міс. зафіксовано прогресуюче підвищення середніх величин АТп IgG у 12-ти хворих на "ізольовану" КХКС на 27 % (<$E p~<<~0,05>). Середній титр антитіл до Cytomegalovirus класу IgG у хворих на КХКС обох груп значно не змінювався у порівнянні з таким у обох контрольних групах. Під час молекулярно-генетичного дослідження моноцитів ДНК С. pneumoniae виявлено у 35,7 % хворих на

"ізольовану" КХКС без ПІК та АГ, що в 3,2 рази перевищує таку в здорових осіб. Підвищення середніх рівнів AT класу IgG до комбінованого хламідійного антигену та до С. pneumoniae у пацієнтів з "ізольованою" КХКС без ПІК та АГ і зростання останнього показника у процесі динамічного спостереження можуть свідчити про певну роль персистувальної хламідійної інфекції у виникненні цього ураження клапанів серця. Середній титр антицитомегаловірусних AT класу IgG у пацієнтів з КХКС не змінюється.

З'ясовано особливості змін NO-залежної активності нейрофілів і моноцитів крові щурів на формування у них фагоцитарного імунодефіциту за наявності глибоких структурних змін цих клітин у разі експериментального хронічного гіперімунокомплексного синдрому. Досліджено хворих на цей синдром за наявності хламідійної інфекції на фоні проявів імунодефіциту за кількісним і функціональним типом. Оцінено прояви імунодефіциту у хворих на хламідійну інфекцію на підставі адаптаційної гуморальної імунної відповіді, взаємопов'язаної з інтенсивністю синтезу специфічних антитіл та їх авідністю. Охарактеризовано внутрішньоклітинні цитокіно-регуляторні механізми T-хелперів I та II типів у хворих на зазначену інфекцію за наявності гіперімунокомплексного синдрому й імунодефіциту.

Наведено відомості щодо основних професійних хвороб за наступним алгоритмом: визначення нозології, класифікації, клінічні ознаки, лабораторно-інструментальні показники, хвороби диференційної діагностики, ускладнення, формулювання діагнозів, диференційоване комплексне лікування. Подано рецепти лікарських засобів, використаних у лікувальних комплексах, а також словник-довідник симптомів, синдромів і хвороб та епонімних назв.

Викладено механізми біологічної дії природних і преформованих фізичних факторів, зазначено шляхи розвитку фізіотерапії як галузі медичної науки. Розкрито фізіологічні основи дії процедур, вказано на їх лікувальні можливості, наведено медико-санітарні правила влаштування фізіотерапевтичних відділів (кабінетів). Наведено показання та протипоказання для призначення фізіотерапії та курортного лікування. Подано детальну інформацію про основні види електролікування (електрофорез з ліками, електростимуляцію, діадинамотерапію, електросон, ампліпульстерапію, флюктооризацію, дарсонвалізацію, франклінізацію, аероіонотерапію, індуктотермію, індуктофорез, УВЧ-терапію, УВЧ-індуктотермію, магнітотерапію та ін.), аерозоль- і електроаерозольтерапію, лікування ультразвуком, лазерним випромінюванням, світлолікування, гідро- та термотерапію. Значну увагу приділено кліматології та кліматотерапії, описано кліматопатичні реакції та десинхронози, біологічні ритми, акцентовано на методах кліматопрофілактики.

Надано відомості про епідеміологію, етіологію, патогенез, клінічні прояви, диференціальну діагностику, перебіг, лікування та профілактику хвороб легенів і бронхів. Розглянуто бронхіти, пневмонії, легеневі нагноєння, бронхоектатичну хворобу, бронхіальну астму, хронічні обструктивні захворювання легенів. Увагу приділено емфіземі легенів, муковісцидозу, гострій дихальній недостатності, а також легеневим гіпертензії, серцю, емболії. Описано хвороби плеври, пухлини легенів, патологію грудної стінки тощо.