Висвітлено традиційну культуру і побут поліщуків радіоактивно забрудненої Овруччини та північної частини Народицького району Житомирщини. Розглянуто релікти архаїчного поліського житла, технологію зведення зрубу, особливості системи опалення народного житла поліщуків. Наведено матеріали з народної медицини Житомирського Полісся, скотарські замовляння поліщуків. Визначено календарно-обрядовий фольклор Овруччини, аграрні мотиви в календарній обрядовості поліщуків, народне декоративне мистецтво тощо.

Наведено етнографічні відомості про народи Західної Європи й Азії українських авторів XII - XVII ст. Проаналізовано засади діяльності Музею Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Розглянуто проблему типології опалювальних пристроїв стародавнього житла в Україні, описано конструктивно-функціональні особливості печі. Розкрито основні аспекти проблеми фольклору у системі нової української культури. Особливу увагу приділено українській народній творчості у поняттях міжнародної термінології. Висвітлено історію українського костюма.

Приведены этнографические сведения о народах Западной Европы и Азии украинских авторов ХІІ - XVII веков. Проанализирована деятельность Музея Научного товарищества им. Шевченко во Львове. Рассмотрена проблема типологии отопительных приборов древнего жилья в Украине, описаны конструктивно-функциональные особенности печи. Раскрыты основные аспекты проблемы фольклора в системе новосовременной украинской культуры. Особое внимание уделено украинскому народному творчеству в понятиях международной терминологии. Освещена история украинского костюма.

На підставі узагальнення значного масиву першоджерел (етнографічних, археологічних, писемних, лінгвістичних) уперше в етнологічній науці розглянуто особливості застосування вола та коня як тяглової сили в Україні. Проаналізовано етапи розвитку парного, одинарного та інших видів їх запрягу в сухопутних засобах пересування та орних знаряддях праці у період з доби енеоліту до ХХ ст., а також походження пов'язаних з ними невід'ємних компонентів - різних моделей тяглових приладів, волової та кінної упряжі. Наведено дохристиянські уявлення про вола і коня. Охарактеризовано запряг робочої худоби як складний аспект культуро- та етногенезу українців.

На основе обобщения значительного массива первоисточников (этнографических, археологических, письменных, лингвистических) впервые в этнологической науке рассмотрены особенности применения вола и коня как тягловой силы в Украине. Проанализированы этапы развития парного, одинарного и других видов их запряжки в сухопутных средствах передвижения и пахотных орудиях труда в период с эпохи энеолита - ХХ ст. Рассмотрены вопросы происхождения связанных с ними неотъемлемых компонентов - различных моделей тяговых приспособлений, воловой и конной упряжки. Приведены дохристианские представления о воле и коне, охарактеризована запряжка рабочего скота как сложный аспект культуро- та этногенеза украинцев.

Розглянуто характерний звичай традиційної зимової календарної обрядовості українців - "полазник" - перший відвідувач оселі. Висвітлено етимологію терміна "полазник", витоки досліджуваного явища та причини, що зумовили його появу в далекому минулому, в обрядовості українців та інших слов'янських етносів. Доведено, що цей звичай стосувався хліборобства і був пов'язаний з волом, пізніше функцію "полазника" почала виконувати молода особа чоловічої статі.

Рассмотрен характерный обычай традиционной зимней календарной обрядовости украинцев - "полазник" - первый посетитель дома. Освещена этимология термина "полазник" и истоки исследуемого явления, а также причины, которые обусловили его появление в далёком прошлом, в обрядовости украинцев и других славянских этносов. Доказано, что этот обычай касался хлебопашества и был связан с волом.

Наведено відомості про формування та розвиток української нації, етнічну територію та етнографічне районування. Висвітлено багатовіковий досвід та традиції духовної та матеріальної культури українського народу. Розглянуто світоглядні уявлення та вірування українців, викладено матеріали про їх релігійне життя, звичаї та обряди, народні знання, шлюб, історичні типи та форми сім'ї, сімейний і громадський побут, традиційне хліборобство, тваринництво, допоміжні заняття та промисли, ремесла, традиційний транспорт, сільські поселення, селянський двір, народну архітектуру та національне вбрання. Охарактеризовано структуру та жанровий склад українського фольклору, проаналізовано побутування та розвиток народної творчості у сучасний період. Представлено матеріали про українську національну кухню, зокрема щоденну їжу та святкові страви.

Приведены сведения о формировании и развитии украинской нации, этнической территории и этнографическом районировании. Освещен многовековой опыт и традиции духовной и материальной культуры украинского народа. Раскрыты мировоззренческие представления и верования украинцев, изложены материалы об их религии, традициях и обрядах, народных знаниях, браке, исторических типах семей, семейном и общественном быте, традиционном хлеборобстве, животноводстве, вспомогательных занятиях и промыслах, ремеслах, традиционном траспорте, сельских поселениях, крестьянском подворье, народной архитектуре и национальном убранстве. Охарактеризованы структура и жанровой состав украинского фольклора, проанализировано развитие народного творчества в современный период. Представлены материалы об украинской народной кухне, в частности об ежедневных и праздничных блюдах.

Розглянуто об'єкти, предметну область, історію розвитку та головні напрями польових етнографічних досліджень (ПЕД) в Україні. Висвітлено особливості організації ПЕД, підготовки етнографічної експедиції. Описано види та методи польових досліджень. Розкрито загальні методичні засади етнографічного дослідження виробничо-господарської діяльності етносу. Викладено правила ведення та зберігання документів під час експедиції. Наведено вимоги опрацювання й оформлення усних етнографічних матеріалів. Увагу приділено пошуку та вибору інформаторів.

Рассмотрены объекты, предметная область, история развития и основные направления полевых этнографических исследований (ПЭИ) в Украине. Освещены особенности организации ПЭИ, подготовки этнографической экспедиции. Описаны виды и методы полевых исследований. Раскрыты общие методические основы этнографического исследования производственно-хозяйственной деятельности этноса. Изложены правила ведения и хранения документов во время экспедиции. Приведены требования к обработке и оформлению устных этнографических материалов. Внимание уделено поиску и выбору информаторов.

Проведено дослідження функціонального використання вола і коня як тяглової сили в Україні та поетапного розвитку парного, одинарного й інших видів їх запрягу в сухопутних засобах пересування та знаряддях обробітку ріллі від доби енеоліту до XX ст. включно. Визначено конструкцію, форми, технологію виготовлення та способи застосуванння різних типів і варіантів тяглових, гальмівних і скеровуючих приладів, волової та кінної упряжі. Висвітлено особливості відображення у традиційній обрядовості та національному світогляді конкретного функціонального використання робочої худоби.

Розглянуто результати науково-пошукової роботи сучасних українських істориків-етнологів, які можуть бути корисними для простеження процесу становлення та еволюції окремих об'єктів чи цілих комплексів культури населення України в дописемний період. Головну увагу зосереджено на побутуванні у традиційному будівництві українців XIX - початку XX ст. значної кількості пережитків, які, з погляду конструктивних, технічних, технологічних та інших чинників, спростовують запропоновані окремими дослідниками гіпотези та припущення стосовно можливого зведення носіями трипільської археологічної культури двоповерхових будівель, а також запропоновані ними графічні реконструкції. Окреслено методологічні засади та методичні вказівки щодо подальшого дослідження житла населення України доісторичного періоду, низку наукових завдань, які мають вирішити різні фахівці гуманітарного профілю спільними зусиллями.

Проаналізовано різні наукові погляди стосовно походження, конструкції і зовнішнього вигляду гужового полозного транспорту, який побутував на території України в добу енеоліту. На підставі розгляду археологічних артефактів (керамічні модельки "саней", носіїв трипільської культури, і графічні зображення відповідного засобу пересування з Кам'яної Могили), а також із залученням етнографічних і лінгвістичних джерел з різних регіонів Європи з'ясовано таке: енеолітичному населенню України були відомі лише волокуші-сани як полозний транспортний засіб, у який запрягали тяглових тварин (волів). Конструкцію ходу тогочасних волокуш-саней становили два масивні полози-колоди і три круглі поперечини, які сполучали їх безпосередньо, а основу кузова - задовбані у кожний полоз три вертикальні стояки-палиці, що з'єднували полози і були переплетені прутами й очеретом.

Висвітлено джерела, походження та історичні етапи розвитку різних ділянок традиційно-побутової культури українців - господарських занять, домашніх ремесел і промислів, матеріальної культури (житла, одягу, їжі, траспорту тощо). Увагу приділено архаїзмам в народній культурі автохтонів України XIX - початку XX ст., спадковості та незнищенності давніх культурних надбань, їх місцю в загальноєвропейському та загальносвітовому цивілізаційних вимірах.

Досліджено одну з важливих ділянок народної культури українців історико-етнографічної Волині - весняну календарно-побутову обрядовість. Виокремлено структурні компоненти весняного циклу народного календаря, охарактеризовано ареальні межі поширення культурно-побутових реалій. Визначено регіональні особливості та локальну специфіку весняної обрядовості українців Волині. Простежено процес трансформації календарних свят весняного циклу впродовж XIX - початку XXI ст. З'ясовано сучасний стан побутування традиційних весняних звичаїв та обрядів у середовищі волинського селянства.

Вивчено творчій шлях відомого українського вченого-етнолога, педагога вищої школи, доктора історичних наук, почесного професора Ужгородського національного університету (УжНУ), активного громадського діяча М. П. Тиводара. Вчений брав участь у створенні Музею народної архітектури та побуту Закарпаття, під його керівництвом студенти-історики збирали етнографічний матеріал та експонати. Працюючи професором кафедри історії стародавнього світу і середніх віків УжНУ одержав орден "За мужність" ІІІ ступеня. М. П. Тиводар опублікував понад 200 наукових, науково-популярних і публіцистичних статей.

Розглянуто етнографічну тематику сучасних зарубіжних слов'янських лінгвістів (переважно польських і білоруських) на сторінках збірника "Діалектологічні студії". З'ясовано, що у їх розвідках здебільшого висвітлюються склад, походження, семантика та поширення народної лексики різних ділянок традиційної культури.