Висвітлено питання поширеності урогенітального трихомоніазу, причини його виникнення, а також недостатньої ефективності лікування традиційними препаратами ("Метронідазол", "Тинідазол"). Запропоновано 10-денну схему лікування урогенітального трихомоніазу мератином (орнідазолом). Показано його високу ефективність (96,7 %), добру переносимість, відсутність гепатотоксичного ефекту. Зроблено висновок про те, що "Мератин" може бути препаратом вибору у лікуванні урогенітального трихомоніазу.

Зазначено, що однією з основних проблем сучасної медицини в Україні є охорона здоров'я матері та дитини. Незважаючи на досягнуті успіхи в цій галузі, останніми роками виділилася тенденція до зниження якості репродуктивного здоров'я жінки. Це певною мірою пов'язано з підвищенням рівня захворюваності серед вагітних: патологія органів сечостатевої, серцево-судинної та інших систем, а також ускладнень вагітності, що негативно впливають на здоров'я матері та дитини. Тому проблема охорони репродуктивного здоров'я жінки є проблемою державної значущості.

Оценена эффективность применения высокоселективного блокатора ЦОГ-2 препарата "Денебол" с целью снятия болевого синдрома при дисменорее и у больных в послеоперационном периоде. Обследованы 40 больных с дисменореей и 40 больных, прооперированных по поводу той или иной гинекологической патологии. Показана высокая эффективность рофекоксиба в лечении женщин с болевым синдромом при дисменорее и в послеоперационном периоде. Оценка степени выраженности болевого синдрома проводилась по визуально-аналоговой шкале (VAS). Сделан вывод о возможности и необходимости широкого использования препарата "Денебол" при указанных патологических состояниях.

Застосування високоселективного нестероїдного протизапального засобу "Денебол (рофекоксибу)" для парентерального введення сприяє зменшенню клінічних проявів у разі дисменореї, в зв'язку з чим даний препарат може бути рекомендований для лікування проявів больового синдрому за даної патології. Встановлено високу ефективність застосування денеболу з метою зменшення ступеню вираженості болю у разі овуляторного синдрому. Застосування "Денебол" після порожнинних оперативних втручань виявило його високу знеболювальну здатність і дозволило майже повністю зняти призначення опіоїдних анальгетиків в післяопераційному періоді, що дозволяє рекомендувати його для широкого впровадження в практику ведення хворим в післяопераційному періоді.

Оцінено ефективність застосування високоселективного інгібітора ЦОГ-2 "Денебол" (рофекоксибу) для усунення больового синдрому (БС) у разі дисменореї та у пацієнток у післяопераційному періоді (ПОП). Показано високу ефективність рофекоксибу в лікуванні жінок із БС у разі дисменореї та в ПОП. Зроблено висновок про можливість і необхідність широкого застосування "Денеболу" під час зазначених патологічних станів.

Проведен сравнительный анализ уровня гормонов фетоплацентарного комплекса (эстриола, хорионического гонадотропина, плацентарного лактогена), стероидных гормонов (эстрадиола, прогестерона) и цитокинов ИЛ-6, ИЛ-8, ИЛ-10, ТРФ-<$E beta> в начале физиологической родовой деятельности, физиологическом и патологическом прелиминарных периодах. Отмечено, что начало нормальной родовой деятельности, как и отклонение от ее физиологического течения, сопровождается изменением гормонального и цитокинового балансов. Установлены различия в эндокринном и цитокиновом профиле при физиологическом и патологическом течении прелиминарного периода.

Досліджено механізми реалізації спадкової схильності, з'ясувано роль імунологічної реактивності та метаболічних змін в організмі матері у патогенезі резус-конфлікту. Виявлено маркери спадкової схильності до реалізації резус-конфлікту у матері. Резус-конфлікт супроводжується змінами популяційного і субпопуляційного складу, а також функціональної активності імунокомпетентних клітин, інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів та вільнорадикального окислення в усіх ланках системи мати - плацента - плід. Виразність змін імунологічних і метаболічних показників зумовлено ступенем тяжкості гемолітичної хвороби. Визначено діагностичні і прогностичні критерії розвитку важких форм гемолітичної хвороби. Обгрунтовано підходи та оптимальні програми лікувально-профілактичних заходів, що включають селективну імунну і метаболічну корекції змін гомеостазу материнського організму з метою поліпшення перинатальних результатів.

Обстежено 48 пацієнток із різними варіантами перебігу генітального герпесу, які планували вагітність та отримували супресивну терапію препарату Валавір<190>. Обгрунтовано необхідність проведення курсу лікування у разі планування вагітності для зниження перинатальних та акушерських ускладнень. Доказано ефективність препарату Валавір<190> у прегравідарній підготовці жінок із генітальним герпесом.

Вивчено ефективність L-аргініну глутамату як донатора оксиду азоту та М-холінолітику-прифініум броміду в лікуванні патологічного прелімінарного періоду, які забезпечують нормалізацію маткового тонусу та скоротливої діяльності матки. Показано також позитивний вплив на матково-плацентарний та плодово-плацентарний кровотік, що покращує стан плода й наслідки для новонародженого.

Зазначено, що ендометріоз на сьогодні є значно поширеним захворюванням, що вражає жінок репродуктивного віку, порушує репродуктивну функцію, призводить до інвалідизації, втрати почуття повноцінності та знижує якість життя у найбільш активної частини жіночого населення. Наведено патоморфологічні типи ендометріозу яєчників, визначено їх структурні та функціональні особливості, оцінено їх проліферативний потенціал, що дозволило пояснити індивідуальні розбіжності в прогресуванні даного патологічного процесу.

Показано ефективність використання контактної нерівноважної низькотемпературної плазми як інструменту оброблення води та водних розчинів NaCl, AgNO₃, АgCl з метою одержання продуктів, що характеризуються дезінфекційними властивостями. Зазначено технологічно доцільні умови плазмохімічного одержання дезінфекційних сполук у воді та водних середовищах. Проаналізовано хімічні процеси у воді та водних розчинах NaCl, AgNO₃, АgCl під дією плазмового розряду. Досліджено антагоністичну дію плазмохімічно одержаних сполук на ряд мікроорганізмів (Staphylococcus aureus, Staphylococcus saprophibicus, Staphylococcus epidermidis, E. coli, Pseudomonas aeruginosa, Candida albicans та ін.) у порівнянні з існуючими дезінфекійними розчинами.

Проведено аналіз ефективності прогестеронової терапії загрозливого аборту в 67 жінок репродуктивного віку в термінах гестації 8 - 16 тиж із урахуванням алельного поліморфізму гена рецептора прогестерону (SNP PGR) rs590688 та rs500760. З'ясовано, що на перебіг захворювання статистично значущий вплив має SNP PGR rs590688. Більш тяжкий клінічний перебіг та низька відповідь на лікування натуральним мікронізованим прогестероном статистично значущо асоціювались з наявністю гомозиготи за диким алелем CC за SNP PGR rs590688. SNP PGR rs500760 не показав статистично значущого впливу на клінічний перебіг загрозливого аборту і на ефективність лікування натуральним мікронізованим прогестероном.

Обстежено 120 вагітних з ранніми гестаційними ускладненнями (загроза перериванні вагітності - ЗПВ, блювання вагітних, мимовільний викидень, завмерла вагітність) у терміни 8 - 12 тиж, яких було розподілено на 2 групи: 1-а група - 58 вагітних з ХГ та 2-а група - 62 жінки без гастритів. Як факторні ознаки аналіз проводили для 6 показників: наявність гастриту, рівні гастрину-17(G-17), прогестерону, естрадіолу, хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ) та наявність H. pylori. Для відбору значущих факторних ознак використано метод покрокового відкидання/додавання (Stepwise за критичного порогу включення ознаки p << 0,1 та порогу виключення p >> 0,2). За відбору ознак, що пов'язані з ризиком загрози переривання вагітності, виявлено 3 факторні ознаки: наявність гастриту, рівні гастрину (G-17), прогестерону. Модель прогнозування ризику, що побудована на цих ознаках, адекватна, <$Echi sup 2 ~=~25,7>; p << 0,001). Виявлено зростання (p = 0,01) ризику ЗПВ у разі підвищення рівня прогестерону, ВШ = 1,4 (95 % ВІ 1,1 - 1,7) на кожні 10 одиниць зростання показника. Виявлено більший (p << 0,001) ризик ЗПВ у вагітних із гастритом, ВШ = 5,4 (95 % ВІ 2,2 - 13,2) у порівнянні з вагітними без гастритів. За відбору ознак, пов'язаних з ризиком виникнення блювання вагітних, було виявлено 2 факторні ознаки: наявність гастриту та H. pylori. Модель прогнозування ризику, побудована на цих ознаках, адекватна (<$Echi sup 2 ~=~13,8>; p = 0,001). Виявлено зростання (p = 0,03) ризику блювання вагітних за наявності H. pylori, ВШ = 2,9 (95 % ВІ 1,1 - 7,6) у порівнянні з вагітними без H. pylori. За відбору ознак, пов'язаних з ризиком у вагітних самовільного викидня, виявлено 2 факторні ознаки: наявність гастриту та ХГЛ. Модель прогнозування ризику, побудована на цих ознаках, адекватна (<$Echi sup 2 ~=~7,7>; p = 0,02). За результатами аналізу виявлено зменшення (p = 0,04) ризику виникнення самовільного викидня у разі підвищення рівня хоріонічного гонадотропіну, ВШ = 0,94 (95 % ВІ 0,89 - 0,99) на кожні 1000 одиниць зростання показника. Виявлено більший (p = 0,05) ризик виникнення самовільного викидня для вагітних із гастритом, ВШ = 2,7 (95 % ВІ 1,0 - 7,1) у порівнянні з вагітними без гастритів. За відбору ознак, пов'язаних з ризиком вагітності, що не розвивається, виявлено 1 факторну ознаку - рівень прогестерону. Модель прогнозування ризику, побудована на цій ознаці, адекватна (<$Echi sup 2 ~=~4,1>; p = 0,04). Виявлено тенденцію до зменшення (p = 0,06) ризику вагітності, що не розвивається, за підвищення рівня прогестерону, ВШ = 0,75 (95 % ВІ 0,55 - 1,02) на кожні 10 одиниць зростання показника. Заключення: факторами ризику розвитку ранніх гестаційних ускладнень у вагітних з ХГ є гормональні та інфекційні чинники, вплив яких може спричинити зміни моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, зумовлювати зміни кислотності шлункового соку і зі свого боку призводити до розвитку закрепів та ендогенної інтоксикації, яка викликає нудоту та блювання. Характер змін та ступінь їх вираженості зумовлюють різні клінічні прояви гестаційних ускладнень: загрозу переривання, блювання вагітних, мимовільний викидень, вагітність, що завмерла.