За результатами багатовимірного дослідження мінливості корінних зубів розроблено методи, що дозволяють ідентифікувати 4 види роду Sylvaemus фауни України. За сукупністю врахованих зубних промірів надійно визначено видову належність близько 80-ти % особин у змішаній вибірці лісових мишей. Зі зменшенням числа використаних ознак точність ідентифікації дещо знижується. За одонтометричними ознаками найбільш подібними є S. uralensis і S. arianus. S. sylvaticus відрізняється від цих двох видів трохи більше, ніж вони один від одного, a S. flavicollis є найбільш своєрідним видом. Запропоновано алгоритми визначення видової належності за різними комбінаціями ознак. Вони можуть бути використані для аналізу викопного матеріалу та вмісту погадок птахів та екскрементів хижих ссавців.

Відомо, що у палеарктичних видів нічниць недорозвиток верхніх других малих премолярів (P<^>3) виражений по різному. Використання багатовимірного кореляційного аналізу виявляє вірогідний зв'язок між значеннями краніометричних ознак і ступенем рудиментації <$E roman {P sup 3~(R sup 2~=~0,955;~р~<<~0,28 %)>. З більшим ступенем редукції P<^>3 пов'язано ширше розставлені виличні дуги, розширені носова область і базальна частина черепа, звужена мозкова капсула, видовжена нижня щелепа, вкорочені нижні зубні ряди та короноїдні відростки, видовжені верхні зубні ряди (за рахунок збільшення розмірів молярів), рострум, звужений в задній частині та розширений у передній.

Выявлено, что соотношения средних длин тела, черепа и верхнего зубного ряда у симпатричных видов лесных мышей фауны Украины меньшие, чем предполагается правилом Хатчинсона. Сопоставление этих оценок с данными других авторов позволяет предположить, что конкурентные взаимоотношения были лишь второстепенным фактором, влияющим на расселение видов лесных мышей и формирование их морфологических обликов.

На примере эмпирических данных об изменчивости лесных мышей и результатов численного моделирования обсуждены проблемы использования дискриминантного анализа (ДА) в построении алгоритмов идентификации близких видов по морфометрическим признакам. Как правило, идентифицируемые группы характеризуются разной степенью сходства. Однако поэтапное проведение ДА с целью идентификации сначала наиболее своеобразных видов, а потом - всех остальных, обычно не содействует улучшению точности идентификации. В большинстве случаев ДА целесообразно проводить по объединенным данным, не деля выборку на подгруппы.

На примере модельной выборки лесных мышей продемонстрирована возможность диагностики 4-х видов рода Sylvaemus Ognev фауны Украины по мандибулярным признакам. Форма нижней челюсти сходна у разных видов лесных мышей, но эти виды хорошо различаются по ее размерам. Точнее других идентифицируется S. tauricus, остальные - менее надежно.