Висвітлено історію вивчення українських храмів-ротонд X - першої половини XIV ст., наведено відомі приклади їх графічного відтворення. У контексті аналізу професійної логіки середньовічних будівничих виявлено складові архітектурного задуму частково втрачених або збережених на рівні фундаментів українських сердньовічних храмів та запропоновано методику їх планувальної та об'ємно-просторової реконструкції. Наведено класифікацію відомих ротонд за інформативністю матеріалів натурних досліджень та фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтрепретації. Показано особливості побудови плану українських храмів-ротонд другої половини X - першої половини XIV ст.

Освещена история изучения украинских храмов-ротонд X - первой половины XIV ст. и приведены известные примеры их графического отображения. В контексте анализа профессиональной логики средневековых зодчих определены составляющие архитектурного замысла частично утраченных или сохранившихся на уровне фундаметнов украинских средневековых храмов и предложена методика их планировочной и объемно-пространственной реконструкции. Приведена классификация иозвестных ротонд по информативности материалов натурных исследований и фиксаций и обоснованности их архитектурной интерпретации. Показаны особенности построения плана украинских храмов-ротонд второй половины X - первой половины XIV ст.

Проаналізовано нові матеріали натурних, історико-бібліографічних та історико-архівних досліджень, що дозволило розширити перелік українських храмів-ротонд. Відомі храми-ротонди систематизовано за принципом інформативності та достовірності матеріалів натурних досліджень, фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтерпретації. Визначено основні закономірності побудови планувальної та об'ємно-просторової структури архітектурної форми храмів-ротонд. Обгрунтовано прийняті рішення щодо їх планувальних та об'ємно-просторових реконструкцій. Проаналізовано ідейний зміст архітектурного образу храмів-ротонд. Визначено основні тенденції розвитку архітектурно-композиційних традицій храмового ротондального будівництва княжої доби.

Доведено участь майстрів з Великої Булгарії у спорудженні та оздобленні Георгіївського храму у Юр'єві-Польському.

Проаналізовано особливості архітектурної композиції львівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1591 - 1692). Вивчено можливість зміни проектного рішення у процесі будівництва, вказано на ймовірний прототип первинного проектного задуму - первісна церква св. Юра у Львові.

Вивчено варіанти застосування поняття "канон" в сучасній мистецькій та архітектурознавчій літературі. Аналіз літератури за темою доводить, що цей термін вживається переважно не коректно. Запропоновано розгорнуте трактування канону, яке базується на аналізі біблійних текстів та архітектурної практики України княжої доби.

Запропоновано й обгрунтовано застосування до архітектурознавчого дослідження історично замкненої епохи герменевтичної методології, в основу якої покладено центонно-парафразний принцип аналізу неречових (зображальних, писемних, усних, лінгвістичних) джерел. Процеси становлення та розвитку архітектури Русі розглядаються у дослідженні на підставі вивчення фактів, сюжетів, образів і смислів неречових джерел Х - ХІV ст. та у тісному зв'язку із загальнокультурним контекстом епохи, політичними, економічними, етнічними процесами та впливом зовнішніх чинників. На конкретних прикладах, у хронологічному викладі продемонстровано дієвість обраної методики та запропоновано нові важливі історично-архітектурні інтерпретацій архітектурних явищ періоду Русі. Спираючись на аналіз писемних свідчень про будівничих Русі, віднотовуючи імена будівничих, зафіксовані у вигляді написів на поверхні стін будівель, конструкціях та виробах і вивчаючи інскрипції поховань архітекторів. Сформовано максимально повний перелік відомостей про давньоруських будівничих у їх зв'язку з конкретними регіонами та творами. Визначено закономірності формування архітектури Русі та окреслено перспективи її вивчення.

Герб Львова було знайдено під час археологічних досліджень території костелу Св. Духа у 1987 р. Герб міста вирізьблено з каменю у XVII ст. у стилі Ренесансу. Відомо, що його виконано для Єзуїтської хвіртки і припускають, що він був розміщений над входом. На гербі зображено браму з левом, яка обрамлена лавровим вінком зі стрічкою, та латинський надпис. Проведено стилістичний аналіз пам'ятки, досліджено різьбу поліхромію та історію пам'ятки.