Зазначено, що застосування методів молекулярної біології в спорті тільки почалося. Серед можливих об'єктів для застосування цих методів - відбір людей в конкретний вид спорту і складання програми тренувань за допомогою встановлення генетичного паспорта, проведення генної терапії у разі деяких характерних захворювань, фармакогенетичні дослідження. Актуальною є також проблема застосування генного допінгу в спорті високих досягнень, особливо проблема його виявлення.

Применение методов молекулярной биологии в спорте только началось. Среди возможных объектов для применения этих методов в спорте - отбор людей в конкретный вид спорта и составление программы тренировок с помощью установления генетического паспорта, проведение генной терапии при некоторых характерных заболеваниях, фармакогенетические исследования. Актуальной является также проблема применения генного допинга в спорте высоких достижений, в особенности проблема его выявления.

Application of molecular biology methods in sport has just begun. Among objects to apply these methods is choice of sports and exercise program accordingly to genetic passport, gene therapy treatment of occupational diseases, pharmacogenetics research. Problem of gene doping and its detection in sport is also of current importance.

Проведено оцінку молекулярно-генетичного поліморфізму особин ослиного пінгвіна - дженту (Pygoscelis papua) за маркерами RAPD та визначено максимальну (приблизно 9000 п.н.) і середню довжину теломер особин пінгвінів даного виду приблизно <$E 6300~symbol С~1256> п.н. для дорослих особин та <$E 8100~symbol С~828,4> п.н. для пташенят.

На підставі RAPD-аналізу встановлено рівні поліморфізму між особинами пінгвінів дженту о. Пітерман (від 23,5 до 42,0 %) та о. Лівінгтон (від 52,9 до 57,1 %). З'ясовано відсутність значної генетичної диференціації між двома популяціями пінгвінів дженту за маркерами RAPD (Fst = 0,069), незважаючи на суттєвий рівень генетичного поліморфізму, а також підтверджено належність досліджених популяцій пінгвінів до одного підвиду (Pygoscelis papua ellsworthi). Визначено стать особин пінгвінів дженту за допомогою ПЛР зі специфічними праймерами. Одержано індекси самка/самець (частка самок), які становили 0,336 щодо популяції о. Пітерман та 0,398 для популяції о. Лівінгсон. Мікросателітні локуси AM12 і RM6 за результатами аналізу популяцій пінгвінів дженту виявились абсолютно мономорфними, з лише одним детектованим локусом за кожним з маркерів. За результатами вивчення мікросателітного локусу RM3 виявлено 2 алелі, а саме: 221 п.н. і новий алель 217 п.н., підтверджено належність пінгвінів дженту різних островів до одного підвиду (Pygoscelis papua ellsworthi), <$Eroman Fst~<<~0,04>. Визначено максимальну (приблизно 9000 п.н.) та середню довжину теломер пінгвінів дженту: <$E5~950~ symbol С ~1~537> п.н. для дорослин особин та <$E8~100~ symbol С ~949,1> п.н. для пташенят.

На моделі тривалого гіпоацидного стану, спричиненого омепразолом, досліджено інтенсивність вільнорадикальних процесів у підшлунковій залозі (ПЗ) щурів. Встановлено істотне порушення окисно-антиоксидантної рівноваги у тканині ПЗ за шлункової гіпохлоргідрії: надлишкове утворення супероксидного аніон-радикала, кількісні зміни функціональних груп ліпідів, зростання вмісту продуктів пероксидного окиснення ліпідів, збільшення ксантиноксидазної, супероксиддисмутазної та глутатіонтрансферазної активності, зниження каталазної і глутатіонпероксидазної активності та вмісту відновленого глутатіону. За гіпоацидних умов у шлунку щурів в ПЗ змінюється експресія гена Cckbr, що підвищує ризик розвитку патологічних змін у досліджуваному органі. Виявлено, що за умов введення мультипробіотика "Симбітер<190>" щурам з гіпоацидним станом у шлунку вищезазначені показники частково відновлюються до контрольних значень, що свідчить про здатність препарату ефективно протидіяти розвитку окисних пошкоджень тканини ПЗ у разі тривалого гіпоацидного стану шлунка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.6-29

Рубрики:

Хвороби підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Досліджено вільнорадикальні процеси в печінці щурів під час тривалої шлункової гіпохлоргідрії, спричиненої омепразолом. Встановлено підвищення інтенсивності окислювальних процесів у тканині печінки: надлишкове утворення супероксидного аніона, пероксиду водню, кількісні зміни функціональних груп ліпідів, зростання вмісту продуктів пероксидного окислення ліпідів, збільшення ксантиноксидазної активності. Показано, що експресія гену Tgfb1 зростає, а експресія гену Hgf не виявляється, що свідчить про можливий розвиток фіброзу печінки. Встановлено, що за введення мультипробіотика "Симбітер<190> ацидофільний" концентрований щурам із тривалою шлунковою гіпохлоргідрією вищезазначені показники частково відновлюються до контрольних значень, що свідчить про здатність препарату протидіяти розвитку окисних пошкоджень тканини печінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.26*723.4 + Р413-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Рубці, що виникають після загоєння, спричинюють різноманітні негативні фізіологічні та психологічні ефекти. На сьогоднішній день не знайдено специфічного лікування як для запобігання, так і зменшення будь-яких форм рубцювання. Відомо, що загоєння ран на шкірі дорослої людини починається з гострої запальної фази і закінчується утворенням шраму. На відміну від цього, в ембріонів на початку їх розвитку (перший і другий триместр) рани заживають майже ідеально: швидко без запалення й утворення рубців. Така здатність ембріональної шкіри вимагає наявності певних біохімічних сигналів, які починаються на клітинному рівні й призводять до експресії генів трансформуючих факторів, медіаторів запальної відповіді, складових позаклітинного матриксу тощо, які сприяють загоєнню ран без рубців. Незважаючи на численні дослідження, механізми та молекулярні шляхи загоєння ран все ще не з'ясовані для повного розуміння всієї системи ремоделювання шкіри. Мета роботи - обговорення основних молекулярних маркерів, задіяних у загоєння ран шкіри без рубців, відповідних механізмів їх дії, а також проблем і перспектив лікування рубців.