Досліджено процес сучасної політичної трансформації (ПТ) суспільства, зокрема, його вплив на інші сфери суспільства та прояв на рівні індивідуальної та суспільної свідомості. Зазначено, що ПТ - невід'ємний елемент суспільної трансформації, розкрито її витоки в сфері політичних відносин - об'єктивні людські контакти та стосунки в контексті використання державної влади в суспільстві. Проаналізовано політичні відносини та зміст ПТ українського суспільства (УС). Показано, що політичні партії (ПП) - фактично організаційне оформлення механізму реалізації інтересів суспільства, які в діяльності не враховують інтереси основних соціальних груп і прошарків; аморфність і несформованість соціальної структури сучасного УС зумовлює недостатню оформленість зазначених інтересів як цілісну систему; фактично відсутні політичні ідеології в Україні як дієвий політичний інструмент, існуючі ПП не відповідають чітким і системним ідеологічно-програмним настановам. Визначено рівні ПТ, зокрема, залежно від соціального суб'єкта - на індивідуальному рівні, групи, класу, нації, суспільства; суб'єкта політичної дії - спеціалізована (трансформація партій, політичних організацій) і масова (громадська думка).

Розглянуто створення робочої моделі соціальної структури суспільства перехідного типу, що рухається від тоталітарного минулого до демократичної організації. В основу соціальної стратифікації нашої моделі покладено принцип впливу особистісних характеристик індивідів на соціальні трансформації. У якості такого принципу запропоновано самоконтроль індивідом змісту власної свідомості. Об'єкт дослідження - суспільство перехідного типу. Предмет дослідження - його соціальна стратифікація. Зміст свідомості індивіда визначає не тільки його поведінку, а й життєву стратегію, яка відбивається на соціальному розвитку суспільства. Прошарки соціальної структури визначені відповідно до ступеню самоконтролю індивіда за змістом власної свідомості. Найнижчий ступінь контролю мають носії рабської свідомості, які від психосоціальних впливів (ідеології, релігії тощо) перебувають у фанатичному стані. Незначний рівень самоконтролю виявляють власники загарбаної свідомості - схильні до популістичних обіцянок соціальні інфанти. Соціальний прошарок власників травмованої свідомості (егоїсти і нігілісти) демонструє найвищий з цих трьох соціальних прошарків ступінь самоусвідомлення. Всі три соціальні прошарки, з огляду на їх життєві стратегії, які обумовлені превалюючим зовнішнім впливом на їх свідомість, належать до зони соціальної деформації. Остання складає ядро соціальної структури суспільства перехідного типу. Ореол у структурі такого суспільства утворює прошарок соціально чуйних особистостей. Оскільки вони більш самостійно будують стратегію власного життя, можна вважати, що умовно вони знаходиться поза межами зони соціальної деформації. Запропонована модель соціальної структури суспільства перехідного типу є ефективною для соціального прогнозування. Соціальні прогнозигрунтуються на порівняльному аналізі кількісного співвідношення всіх соціальних шарів. Наприклад, переважаюча сукупна кількість носіїв рабської і власників загарбаної свідомості є характерною для перших кроків посттоталітарного суспільства. Якщо вона тривало фіксується в часі, це засвідчує гальмування демократизації суспільства, тощо. Динаміку соціальних пертурбацій у суспільствах перехідного типу ефективно досліджувати по лініях найбільшого взаємовпливу особистісних характеристик на соціальні події. Однією з таких ліній є самоконтроль індивіда за змістом свідомості. Створена за результатами майбутніх соціологічних досліджень модель соціальної структури конкретного перехідного суспільства дозволить спрогнозувати стан і перспективи його соціальних трансформацій. А головне - вирахувати фактори успіху соціального розвитку конкретного суспільства, що є неодмінною умовою побудови державної політики.