Висвітлено особливості обліку й аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Розкрито основні положення обліку у системі IAS/IFRS. Увагу приділено особливостям відображення в обліку експортних, реекспортних, імпортних, реімпортних, бартерних, лізингових, консигнаційних операцій, операцій з продажу та купівлі валюти, порядку визначення балансової вартості іноземної валюти. Охарактеризовано технологію проведення аналізу фінансового стану та зовнішньоекономічної діяльності підприємств, етапи його здійснення, інформаційну базу дослідження, розрахунок основних показників.

Освещены особенности учета и анализа внешнеэкономической деятельности предприятий. Раскрыты основные положения учета в системе IAS/IFRS. Уделено внимание особенностям отражения в учете экспортных, реэкспортных, импортных, реимпортных, бартерных, лизинговых, консигнационных операций, операций по продаже и покупке валюты, порядку определения балансовой стоимости иностранной валюты. Охарактеризована технология проведения анализа финансового состояния и внешнеэкономической деятельности предприятий, этапы его осуществления, информационная база исследования, расчет основных показателей.

Визначено категорію "франчайзинг". Проаналізовано стан розвитку франчайзингових відносин у світі та в Україні; виявлено стимулювальні та стримувальні фактори, що впливають на розвиток франчайзингу в Україні.

Класифіковано технологічні процеси машинобудівних підприємств, які виступатимуть основою для установлення їх рівня інноваційності. Виокремлено різноманітні класифікаційні ознаки технологічних процесів; уточнено сутність деяких, а також доповнено існуючі новими класифікаційними ознаками, які викликані вимогами часу.

Розглянуто поширені в Європі та в інших економічно розвинених країнах світу інструменти стимулювання інноваційної діяльності підприємств. Показано, що не існує таких універсальних інструментів, а кожна країна використовує свої власні. Обгрунтовано доцільність використання подібних інструментів за умов української економіки для сприяння інноваційній діяльності вітчизняних підприємств.

Надано трактування понять "інноваційність" й "інноваційність технологічних процесів". Систематизовано та доповнено класифікаційні ознаки технологічних процесів машинобудівних підприємств як основи оцінювання їх інноваційності, надано змістовну характеристику усім видам технологічних процесів, що відображені у класифікації. За підсумками проведеного експертного опитування і з використанням методу групового оцінювання, а також інструментарію факторного аналізу виокремлено технологічні й економічні чинники, що визначають інноваційність технологічних процесів. Удосконалено модель аналізу інноваційності технологічних процесів машинобудівних підприємств на засадах виокремлення структурно-логічної послідовності проведення аналітичних процедур. Розроблено метод оцінювання інноваційності технологічних процесів підприємств машинобудування, що передбачає виокремлення економічних і технологічних показників інноваційності й їх агрегування в інтегральний, наведено формули для обчислення даних показників, а також подано їх економічне трактування. Удосконалено метод діагностики впливу інноваційності технологічних процесів машинобудівних підприємств на результуючі показники їх діяльності шляхом застосування багатофакторного регресійного моделювання.

Висвітлено проблеми формування ринкової інфраструктури (РІС) за складних умов ринкової трансформації економіки та її вплив на економічне зростання виробництва (ЗВ). Проаналізовано закордонний досвід розвитку РІС країн з ринковою економікою, а також Західного регіону України. Особливу увагу приділено обгрунтуванню напрямків покращання стану РІС, економіко-математичному моделюванню впливу РІС на ЗВ та його прогнозуванню на основі запропонованої економіко-математичної моделі.

Освещены проблемы формирования рыночной инфраструктуры (РИС) в сложных условиях рыночной трансформации экономики и её влияние на экономический рост производства (РП). Проанализированы зарубежный опыт развития РИС стран с рыночной экономикой, а также Западного региона Украины. Внимание уделено обоснованию направлений улучшения состояния РИС, экономико-математическому моделированию влияния РИС на РП и его прогнозированию на основе предложенной экономико-математической модели.

Розкрито проблематику використання кластерів як важливого чинника інноваційного розвитку вітчизняних підприємств і територіальних утворень. Окреслено теоретичні засади існування територіальних утворень, показано їхній взаємозв'язок з кластерами, відображено функціонування кластера як відкритої системи. Описано процес виникнення зв'язків між учасниками кластера в межах територіального утворення, удосконалено класифікацію кластерів за ознакою інноваційності, обгрунтовано доцільність використання SWOT-аналізу для оцінки інноваційного потенціалу кластерних структур. Виділено потенційні кластери Західного регіону України, а також запропоновано рекомендації щодо нормативного забезпечення функціонування кластерних утворень.

На підставі аналізування літературних джерел і результатів досліджень удосконалено модель аналізування інноваційності технологічних процесів машинобудівних підприємств (МБП) на засадах виокремлення структурно-логічної послідовності здійснення аналітичних процедур. Із застосуванням зазначеної моделі проаналізовано параметри інноваційності технологічних процесів 38 діючих МБП Львівської області.

Розглянуто підходи вітчизняних і зарубіжних науковців щодо трактування терміна "інноваційність" та їх узагальнення. Наведено авторське трактування термінів "інноваційність" та "інноваційність технологічних процесів машинобудівних підприємств" і виділено їх характерні особливості.

За результатами проведеного експертного опитування виокремлено та класифіковано чинники, які визначають інноваційність технологічних процесів машинобудівних підприємств, у результаті чого їх згруповано на технологічні та економічні, що створює передумови для оцінювання такої інноваційності, а також надає змогу здійснювати моніторинг впливу цих чинників на інноваційність.

Розглянуто підходи до менеджменту, розкрито їх сутність. Систематизовано та охарактеризовано основні чинники формування процесно-структурованого менеджменту. Описано сутність процесно-структурованого підходу до менеджменту, його особливості та основні відмінності від відомих підходів.

Розвинено особливості формування керівної та керованої підсистем організацій під час діагностики інноваційної складової технологічних процесів, зокрема у напрямі конкретизування сутності та змістового їх наповнення, а також виокремлення та систематизації різноманітних ознак класифікації працівників цих підсистем.

Мета роботи - розвиток наукових положень щодо методологічних особливостей формування системи показників діагностики інноваційної складової технологічних процесів промислових підприємств. Доведено фрагментарність поглядів теоретиків і практиків на цю проблему. Обгрунтовано необхідність формування цих показників із позиції системного підходу, відтак, урахування всіх взаємозв'язків і взаємовпливів між ними, а також охоплення основоположних чинників, що визначають діагностовану інноваційну складову. За результатами дослідження виокремлено системні властивості системи показників діагностики інноваційної складової технологічних процесів промислових підприємств. Виявлено можливість застосування двох альтернативних підходів до формування системи цих показників, а також встановлено їх переваги і недоліки. Наведено низку вимог, яких слід дотримуватись під час вибору, розроблення та формування системи показників діагностики інноваційної складової технологічних процесів підприємств промисловості. Відображено ключові питання, які повинні бути закладені в основі методологічного підходу до формування цієї системи. Наведено типологію показників діагностики інноваційної складової технологічних процесів промислових підприємств, що уможливлює суб'єктам діагностики вибір відповідних індикаторів залежно від встановлених критеріїв та обмежень. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку повинні полягати у розробленні системи конкретних показників діагностики кожної інноваційної складової технологічних процесів промислових підприємств з урахуванням наведених методологічних особливостей її формування.

Систематизовано природні та набуті переваги національної економіки, що формують її конкурентоспроможність на світовому ринку. Наведено загальну характеристику сучасного стану кожної з виокремлених сфер економіки, які визначають такі природні та набуті переваги разом із відповідною статистичною інформацією. Виокремлено регіони України, у яких формуються природні та набуті конкурентні переваги національної економіки. Розглянуто історичні аспекти формування конкурентних переваг національної економіки різних країн. Наведено особливості природних і набутих переваг вітчизняної економіки. Охарактеризовано ключових представників бізнесу сфер економіки, що формують вітчизняні природні та набуті конкурентні переваги.

Мета роботи - розроблення методу встановлення структури інжинірингових платежів під час реалізації інжинірингового проекту, що базується на дієвому математичному апараті та надасть змогу обирати оптимальне співвідношення первісного та періодичних інжинірингових платежів залежно від готовності інжинірингової компанії ризикувати щодо одержання очікуваного економічного ефекту інжинірингового проекту. Охарактеризовано відмінність між ціноутворенням на інжиніринговий продукт в Україні та економічно розвинутих державах. Розглянуто процес прийняття управлінських рішень щодо ціноутворення в інжиніринговій діяльності з позиції невизначеності, визначеності й ризику. Встановлено, що інжинірингові компанії під час реалізації інжинірингових проектів приймають управлінські рішення щодо структури інжинірингових платежів за умов ризику. Розглянуто можливість використання різноманітних концепцій прийняття управлінських рішень за умов ризику. За результатами дослідження обгрунтовано доцільність використання під час прийняття управлінських рішень щодо установлення структури інжинірингових платежів за умов ризику теорії ігор. Охарактеризовано відповідний понятійно-термінологічний апарат цієї теорії з його проекцією на операційну діяльність інжинірингової компанії. Як наслідок, завдання установлення структури інжинірингових платежів під час реалізації інжинірингового проекту представлено як гру інжинірингової компанії й середовища замовника інжинірингових послуг, яке безпосередньо впливає на результати реалізації інжинірингового проекту. Наведено етапи застосування теорії ігор для установлення структури інжинірингових платежів під час реалізації інжинірингового проекту, а також запропоновано відповідний метод і розглянуто можливість його практичного застосування. Перспектива подальших розвідок за проблемою повинні полягає в розгляді можливості використання альтернативних теорій ігор концепцій прийняття управлінських рішень за умов ризику під час установлення структури інжинірингових платежів.

Мета роботи - розвиток теоретико-прикладних положень щодо формування верхньої межі доходу інжинірингової компанії від реалізації інжинірингових проектів і розроблення відповідного методу. Обгрунтовано практичну значущість доцільності установлення цього. Доведено необхідність використання під час розроблення такого методу типології інжинірингових платежів за характером, що передбачає виокремлення основних і супроводжуючих платежів. Для економічного обгрунтування величини основних інжинірингових платежів доведено доцільність розгляду кожного окремого інжинірингового продукту як товару чи послуги. Відтак, розглянуто можливість застосування до такого продукту різних моделей ціноутворення: витратної, ринкової та дохідної. Як результат, максимальну величину основної частини доходу інжинірингової компанії під час реалізації інжинірингового проекту запропоновано визначати з урахуванням дисконтованої суми прибутку на активи замовника інжинірингових послуг. Розглянуто особливості застосування зазначеного підходу залежно від обраних різних значень розрахункових термінів. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку повинні полягати у встановленні обмежень щодо використання запропонованого методу визначення верхньої межі доходу інжинірингової компанії від реалізації інжинірингових проектів.

Мета статті - характеристика понятійно-категоріального апарату й інструментарію теорії ігор у контексті встановлення структури інжинірингових платежів під час реалізації інжинірингових проектів інжиніринговими компаніями. Процес ціноутворення на інжинірингові продукти з використанням теорії ігор розглянуто як гру, де беруть участь два учасника: інжинірингова компанія та середовище замовника інжинірингових послуг. Розглянуто варіанти формування "чистих" стратегій цих учасників. Указано на особливості формування варіантів імовірностей реалізації середовищем замовника інжинірингових послуг своїх "чистих" стратегій. Наведено методичні особливості побудови платіжних матриць. Охарактеризовано процес визначення залежності очікуваної величини сукупного доходу інжинірингової компанії та рівня ризику від структури інжинірингових платежів за умови застосування будь-якої "змішаної" стратегії. Розкрито методичні положення щодо встановлення параметрів оптимальної структури цих платежів шляхом максимізації функції корисності інжинірингової компанії та визначення абсолютних значень платежів, що відповідають такій структурі. Розглянуто причини коригування відносних структурних часток та абсолютних значень первісного та періодичних платежів інжинірингової компанії від реалізації інжинірингового проекту. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку повинні полягати в обгрунтуванні положень щодо врахування вартості грошей у часі впродовж ціноутворення в інжиніринговій діяльності.

Мета статті - вивчення іноземного досвіду інжинірингу, а також його порівняння із вітчизняним для виявлення сильних і слабких боків останнього, визначення основних напрямів його розвитку та з'ясування можливості використання світових здобутків інжинірингу в умовах вітчизняної економіки. Наведено загальну характеристику світового ринку інжинірингу, охарактеризовано його структуру. Розглянуто географічну структуру попиту і пропозиції на інжинірингові продукти. Виокремлено етапи еволюціонування інжинірингових компаній. Описано правові аспекти регулювання інжинірингових правовідносин в економічно розвинутих державах. Наведено основні міжнародні об'єднання інжинірингових компаній та найбільших окремих представників цього бізнесу. З урахуванням іноземного досвіду вказано на важливість формування інжинірингових консорціумів. Охарактеризовано роль і значення іноземних інжинірингових компаній у сфері інноваційного розвитку економіки, а також описано масштаби їхньої діяльності. Наведено приклади формування інжинірингових кластерів. Розкрито відмінності між вітчизняним та іноземним інжинірингом щодо змістового наповнення текстів інжинірингових угод, підходів до проведення робіт під час надання інжинірингових послуг, прийняття управлінських рішень, а також використання інструментів інтелектуалізації бізнесу. Наведено основні конкурентні переваги іноземних інжинірингових компаній порівняно із вітчизняними, а також обгрунтовано низьку представленість перших на вітчизняному інжиніринговому ринку. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі повинні полягати у виявленні пріоритетних завдань розвитку вітчизняного інжинірингу на найближчу перспективу з урахуванням іноземного досвіду.

Викладено теоретико-прикладні засади діагностики інноваційної складової технологічних процесів і впливу на них економічних важелів. Наведено методологічну базу діагностики інноваційної складової технологічних процесів на засадах системного підходу. Подано характеристику елементів системи діагностики інноваційної складової технологічних процесів. Проаналізовано принципи та чинники добору репрезентативних бізнес-індикаторів у системи діагностики інноваційної складової технологічних процесів підприємств. Викладено методичні положення із діагностики інноваційної складової технологічних процесів підприємств.

Виокремлено й охарактеризовано окремі перспективні "нетрадиційні" ринкові ніші ЄС для експорту вітчизняної продукції, а також виявлено основні проблеми, пов'язані з зайняттям таких ніш українськими експортерами. Проаналізовано динаміку українського експорту в країни ЄС та ідентифіковано основні проблеми у цій сфері. Розглянуто перспективи експортного потенціалу українських товарів. Охарактеризовано ринок органічної продукції ЄС як перспективний напрям експорту українських товарів. У цьому контексті розглянуто динаміку зростання обсягів світового ринку органічної їжі та напоїв. Обгрунтовано перспективи впровадження власної товарної марки (ВТМ або Private Label) у європейських супермаркетах і наведено приклади вітчизняних виробників, що реалізовують власну продукцію у межах ЄС. Одне з важливих завдань роботи - надати практичні рекомендації українським виробникам органіки та іншого асортименту товарів у виході на ринки ЄС і зайняття ними перспективних "нетрадиційних" ринкових ніш. Проаналізовано значну кількість вітчизняних та іноземних наукових праць, матеріалів періодичних видань і результатів експертних досліджень, що робить роботу актуальною і практично значущою.