Фрагментація передсердного збудження та внутрішньопередсердного проведення є важливими прогностичними електрофізіологічними показниками можливості виникнення пароксизмів фібриляції передсердь (ФП). Виявлено магніто-кардіографічні (МКГ) критерії порушень передсердного збудження у пацієнтів з пароксизмами ФП, а також вивчено особливість МКГ показників у практично здорових залежно від наявності у них пізніх потенціалів передсердь за даними сигнал-усередненої ЕКГ. Обстежено 53 здорові особи віком 20 - 65 років та 15 хворих на ІХС з пароксизмами ФП (обстеження на синусовому ритмі). У хворих з пароксизмами ФП у порівнянні зі здоровими виявлені суттєві відмінності МКГ показників збудження передсердь. Так, протягом зубця P, його другої половини та останніх 20 мс у хворих відзначали менший ступінь відмінності першої та останньої еквііндукційної карти інтервалів, більший ступінь схожості з ними поточної карти в момент, коли коефіцієнти кореляції збігаються. Також відзначено збільшення кількості екстремумів у кінці зубця P і за 20 мс до цього. Наявність пізніх потенціалів передсердь у здорових супроводжується МКГ ознаками зниження гомогенності збудження передсердь.

Проведенные исследования свидетельствуют о некотором ухудшении гомогенности возбуждения предсердий и желудочков у практически здоровых людей старших возрастных груп. У больных ишемической болезнью сердца (ИБС) отмечены существенные отличия от здоровых в значениях магнитокардиографических показателей возбуждения различных участков миокарда. При этом степень негомогенности возбуждения предсердий была большей при наличии у больных пароксизмов фибрилляций предсердий. Предложен новый критерий (дельта RT) для выделения среди обследованных лиц с низкой вероятностью ИБС.

Проведено обстеження 173-х осіб (з наявністю ішемічної хвороби серця (ІХС) і без даної патології). З урахуванням показників магнітокардіографії (МКГ) визначено особливості збудження передсердь і шлуночків у здорових і хворих на ІХС осіб різних вікових груп залежно від наявності у пацієнтів пароксизмів фібриляції передсердь, ефективності їх лікування, уточнення діагностичного та прогностичного значення попередньо розроблених і нового МКГ параметрів. Вперше вивчено особливості збудження різних відділів міокарда у здорових осіб різного віку, встановлено вікові нормативи значень МКГ-показників. Визначено діагностичну та прогностичну цінність раніше розроблених і нового МКГ-параметрів. Виділено МКГ критерії, які мають найбільшу цінність під час обстеження хворих на ІХС щодо оцінки функціонального стану лівого шлуночка, прогнозування важкості пароксизмів фібриляції передсердь та ефективності їх лікування. Виявлено зв'язок між змінами величин ряду МКГ показників та наявністю у здорових осіб пізніх потенціалів шлуночків і передсердь, що свідчить про доцільність комплексного використання електрокардіографії високого підсилення і МКГ для підвищення точності прогнозування виникнення та важкості передсердних і шлуночкових аритмій.