Комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми освідування у кримінальному провадженні, сучасний стан і напрями удосконалення законодавства України з унормування процесуального порядку й тактики проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Визначено загальну та безпосередню мету та завдання освідування, його місце та значення в системі засобів збирання доказів. На основі аналізу літературних джерел та узагальнення практики проведення освідування запропоновано ряд обов’язкових і факультативних учасників слідчого та судово-медичного освідування, а також осіб, щодо яких воно може бути проведене, визначено умови застосування щодо них засобів процесуального примусу. Розглянуто та сформульовано систему тактичних прийомів проведення і фіксації ходу та результатів освідування у кримінальному провадженні. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до статті 241 КПК України 2012 р. з питань процесуального порядку проведення освідування.

Розглянуто актуальні теоретичні та практичні проблеми процесуального порядку й тактики проведення освідування як слідчої (розшукової) дії за КПК України. Проаналізовано нормативно-правове регулювання цієї процесуальної дії. Визначено особливості підготовчого, робочого, завершального етапів її проведення. Запропоновано ряд змін і доповнень до чинного кримінального процесуального законодавства України.