Уперше проведено порівняльний аналіз рівня гіпоксії тканини злоякісних пухлин шлунка та шийки матки людини, визначеного за допомогою <$E ~ sup 31 roman P> ядерної магнітної резонансної спектроскопії та імуногістохімічного методу з використанням моноклональних антитіл, а саме ендогенного маркера гіпоксії - CA-9. Виявлено, що рак шлунка людини є помірно-гіпоксичною пухлиною. Встановлено особливості оксигенації пухлин та її зв'язок із клінічними показниками процесу. За рівнем гіпоксії виділено три групи пухлин шлунка: значення PME/Pi пухлини <$E <<~1,0>; <$E 1,0~<<~roman {PME "/" Pi}~<<~2,0> і <$E roman {PME "/" Pi}~>>~2,0>. Такий розподіл має як прогностичне значення (<$E p~<<~0,05>), так і може слугувати за додатковий критерій вибору методу лікування. Одержані дані підтвердили правомірність використання метаболічного співвідношення PME/Pi як надійного показника рівня гіпоксії тканини.

Проведено порівняльний аналіз методів визначення рівня лактату в тканині раку шлунка (РШ) та оточуючій пухлину слизовій оболонці із використанням ферментативного методу та за допомогою <$E ~ sup 1 roman H> ЯМР-спектроскопії перхлорних екстрактів тканини з метою встановлення можливості використання <$E ~ sup 1 roman H> ЯМР-співвідношення Lac/Cr як достовірного показника рівня лактату в тканині. Одержані дані довели, що рівень лактату в тканині можна достовірно оцінити метаболічним співвідношенням Lac/Cr, який доцільно використовувати під час проведення <$E ~ sup 1 roman H> ЯМР-спектроскопії перхлорних екстрактів операційного матеріалу хворих на РШ і <$E ~ sup 1 roman H> ЯМР-спектроскопії in vivo (ЯМР-зображення) у разі первинної діагностики РШ як маркер прогнозу перебігу захворювання та індивідуалізації протипухлинної терапії.

Досліджено вплив гіпоксії пухлини на злоякісну прогресію та визначено можливі фактори прогнозу перебігу раку шлунку людини (РШ), асоційованих з гіпоксією. Встановлено пряму кореляцію рівня гіпоксії первинної пухлини (карцинома легені Льюїс) з її агресивністю, зокрема, з активністю метастазування. Обгрунтовано можливість оцінювання рівня гіпоксії тканини за допомогою співвідношення PME/Pi (фосфомоноефіри/<$Ebeta>-аденозинтрифосфат), яке визначається методом <$Enothing sup 31 roman P> ЯМР спектроскопії перхлорних екстрактів (ПХЕ) тканини пухлин шлунка та шийки матки людини. РШ людини за станом його оксигенації поділено на три групи: пухлини з глибокою гіпоксією - 29 % новоутворень, помірною - 58 % та слабкою - 13 %. Доведено, що глибока гіпоксія РШ є фактором несприятливого прогнозу, зокрема, у хворих з категорією <$Eroman N sub 0> ризик смерті зростає більше, ніж удвічі (коефіцієнт ризику 2,1; 95 % довірчий інтервал: 0,7 - 4,6; p = 0,035). Виявлено пряму кореляцію між співвідношенням Lac/Cr (лактат/креатин), одержаним <$Enothing sup 1 roman H> ЯМР спектроскопією ПХЕ тканини, та стадіями розвитку пухлинного процесу. За умов глибокої гіпоксії у тканині РШ (<$Eroman PME"/"Pi << 1,0>) виявлено зворотний кореляційний зв'язок між рівнем гіпоксії та вмістом лактату (l = -0,29, p = 0,0487). Розкрито можливості використання співвідношення метаболітів пухлинної тканини, одержані ЯМР спектроскопією in vitro у клінічній практиці з метою покращання діагностики та лікування солідних пухлин.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-3

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: РА367470 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оптимізувати метод визначення концентрації фосфоліпідів у сироватці крові хворих на рак шлунка за допомогою <^>31P ЯМР спектроскопії та визначити його клінічне значення. Досліджена сироватка крові 35 хворих на рак шлунка, 7 донорів і одного хворого на виразку шлунка. Концентрацію фосфоліпідів у крові визначали за допомогою <^>31Р ЯМР спектроскопії. Встановлено, що у сироватці крові хворих на рак шлунка найбільш помітні зміни демонструє лізофосфатиділхолін (ЛФХ), концентрація якого значно падає у порівнянні з сироваткою донорської крові. Показано, що концентрація ЛФХ може бути важливим фактором контролю перебігу захворювання, зокрема появи рецидиву захворювання.

Обгрунтування: серед білків, які активуються за умов гіпоксії, важливу роль у метастазуванні пухлини відіграють матриксні металопротеїнази (ММП), зокрема ММП-2 та-9, які здійснюють деградацію позаклітинного матриксу. Мета роботи - визначення взаємозв'язку між рівнем активності ММП у пухлинній тканині раку шлунка (РШ), клініко-патологічними показниками та деякими асоційованими з гіпоксією характеристиками пухлини (співвідношення вмісту фосфомоноестери/неорганічний фосфат - PME/Pi, фосфомоноестери/фосфодіестери - PME/PDE, HIF-<$E1 alpha>, CD34), наявністю пухлинних клітин у регіонарних лімфатичних вузлах (РЛВ) та тривалістю життя хворих. У досліджженні використано методи: імуногістохімічний, зимографію, ЯМР-спектроскопію, статистичний аналіз. За задовільної оксигенації пухлини (PME/Pi >> 2,0) характерні низькі показники сумарної активності ММП, у випадку зростання рівня гіпоксії (1,0 << PME/Pi << 2,0) ці показники підвищуються в середньому в 4,5 разу. Сумарна активність ММП-2 і -9 корелює з експресією HIF-<$E1 alpha> у РШ (r = 0,58; p << 0,05). Виявлено пряму позитивну кореляцію між активністю ММП-9, з одного боку, та метаболічним показником PME/PDE (r = 0,44; p << 0,05) і щільністю мікросудин (r = 0,46, p << 0,05), з іншого. Вміст активної ММП-2 зворотно корелює із категорією M. Не виявлено залежності між концентраціями активних ММП у пухлині та категорією N, але для хворих із цитокератинпозитивними (CK<^>+) РЛВ характерні достовірно вищі (в 1,5 разу) значення активності ММП-2 у пухлині у порівнянні з пацієнтами із цитокератиннегативними (CK<^>-) РЛВ. Хворі на РШ, у яких концентрація активної ММП-2 в пухлині << 2 мкг/г, а ММП-9 - << 4,5 мкг/г, живуть достовірно довше та мають нижчий ризик несприятливого перебігу захворювання, ніж пацієнти з відповідно вищою концентрацією активних ММП у пухлині. Висновок: визначення активності ММП-2 та -9 у пухлині може бути використано для прогнозу раннього метастазування, зокрема, в РЛВ, та в контролі перебігу захворювання у пацієнтів із РШ.

У тканині раку шлунка за допомогою імуногістохімічного методу визначено показники ангіогенезу, зокрема кількість клітин, що експресують VEGF, VEGFR-1 (Fit-1) та CD34 (оцінка щільності мікросудин). Не виявлено зв'язку вказаних показників ангіогенезу з переважною більшістю клініко-патологічних характеристик процесу. Водночас встановлено, що зростання кількості VEGF- та Fit-1-позитивних клітин у пухлині вказує на несприятливий перебіг захворювання. Наявність у хворих гіперваскуляризованих пухлин також є прогностичним чинником. Одержані дані надають змогу рекомендувати використання досліджених показників ангіогенезу (кількість VEGF-та Fit-1-позитивних клітин, щільність мікросудин) у тканині раку шлунка як незалежні фактори прогнозу перебігу захворювання.

Мета роботи - визначити наявність можзивої асоціації між експресією c-myc у тканині раку шлунка, внутрішньопухлинною гіпоксією, клініко-патологічними характеристиками процесу та виживаністю хворих. У роботі застосовано методи: імуногістохімічні, біохімічні, ЯМР-спектроскопію, статистичні. Встановлено, що кількість пухлин із c-myc-позитивним ядром у клітинах становила 65,0 %, із c-myc-позитивною цитоплазмою - 85,0 %. Середня кількість клітин із c-myc-позитивним ядром - <$E23,9~symbol С~1,7~%> та з c-myc-позитивною цитоплазмою - <$E32,7~symbol С~2,5~%>. Серед пухлин, клітини яких позитивні до c-myc за забарвленням як ядер, так і цитоплазми, превалюють аденокарциноми та пухлини зі ступенем диференціації G3. Більше c-myc-позитивних клітин за забарвленням цитоплазми виявлено у хворих із III стадією пухлинного процесу та з категорією T3. У пухлинах, що характеризуються високим рівнем гіпоксії, зменшується кількість c-myc-позитивних клітин за цитоплазматичним забарвленням (<$Eroman p~<<~0,02>). Встановлено зворотну кореляцію між експресією c-myc та наявністю дисемінованих пухлинних клітин у кістковому мозку (<$Eroman p~<<~0,05>). Відзначено пряму кореляцію між кількістю клітин, позитивних до забарвлення на c-myc у цитоплазмі, та активністю ММП-9 у пухлині (<$Eroman p~<<~0,01>). Встановлено, що виживаність хворих, пухлини яких були позитивними за ядерним забарвленням на c-myc та характеризувалися задовільною оксигенацією, була статистично достовірно гіршою, ніж така у хворих із негативними на c-myc пухлинами. Висновки: експресію c-myc виявляють у клітинах раку шлунка як в ядрі, так і в цитоплазмі. За умов сильної гіпоксії спостерігається пригнічення цитоплазматичної експресії c-myc; ядерна гіперекспресія c-myc за умов задовільної оксигенації асоціюється з гіршою виживаністю хворих. Одержані результати та дані доступної літератури вказують на необхідність більш детальних досліджень щодо визначення ролі c-myc у пухлинному рості через різноплановість його функціональної активності у клітині за умов оксигенації та гіпоксії.

Мета роботи - визначити наявність асоціації між гіпоксією тканини раку шлунка (РШ) та гістологічними типами за Лауреном. Обстежено 202-х хворих із діагнозом первинного РШ, які не одержували лікування до операції, з подальшим дослідженням пухлинного матеріалу. Проведено імуногістохімічне визначення кількості VЕСЕ-позитивних клітин і щільності мікросудин (ЩМС) у пухлині та ЯМР-спектроскопію для оцінки рівня гіпоксії, статистичний аналіз результатів. Результати: кількість пухлин кишкового типу становила 36,6 %, дифузного - 48,5 % та змішаного - 14,9 %. Кількість VЕСЕ-позитивних клітин у РШ кишкового та змішаного типу зростає за умов гіпоксії пухлини. У тканині РШ усіх типів за Лауреном визначаюся велика кількість VECE-позитивних клітин (більше медіани), особливо у пухлинах дифузного типу. У РШ змішаного типу виявлено невисокий рівень ШМС, що вказує на низький ступінь ангіогенезу за цим показником. Встановлено при цьому, що пухлин змішаного типу, що характеризуються гіпоксією, більше, ніж таких із задовільною оксигенацією. Ризик несприятливого прогнозу у хворих на РШ кишкового типу за умов гіпоксії пухлини зростає утричі, дифузного та змішаного - удвічі. Вірогідність несприятливого перебігу захворювання у разі РШ кишкового типу за гіпоксії підвищується у 4 рази, дифузного - у 5 разів. Тривалість життя хворих на РШ виявилася найменшою у разі пухлини дифузного типу. За умов гіпоксії пухлини тривалість життя зменшувалася у разі всіх типів РШ, особливо змішаного. Висновок: гіпоксія пухлини стимулює агресивність РШ незалежно від гістологічного типу за Лауреном, значну роль у цьому процесі відіграє VEGF. Виявлені асоціативні зв'язки між гіпоксія-залежними показниками пухлини і клінічними характеристиками процесу надають змогу припустити, що РШ змішаного типу характеризується прихованою агресивністю.

Мета роботи - встановити прогностичне значення гіпоксія-асоційованих факторів, виявлених у ході попередніх досліджень, та надати певні рекомендації щодо їх впровадження у клінічну практику як маркерів прогнозу та контролю за перебігом захворювання. Досліджено 380 хворих, яких було прооперовано з приводу первинного раку шлунка, з використанням методу <$Enothing sup 31 roman P> ЯМР-спектроскопії, імуноферментних, імуноцитохімічних, імуногістологічних, клінічних і статистичних методів. Проведено аналіз показників і факторів пухлинного мікрооточення, асоційованих із внутрішньопухіинною гіпоксією, та показано їх клінічне значення: у тканині первинної пухлини - рівень гіпоксії (співвідношення PME/Pi), щільність мікросудин (CD34+ клітини), кількість VEGF+, c-myc+, CXCR4+ клітин, CD8+ і CD45RO+ лімфоцити; у кістковому мозку - дисеміновані пухлинні клітини (цитокератин-позитивні), FH-1+, CD8+,CD45RO+ клітини; у периферичній крові - концентрація VEGF, ліофосфатидилхолту. Висновок: розроблено та запропоновано для клінічного застосування тест-систему для прогнозування перебігу захворювання у пацієнтів із раком шлунка.

Матриксні металопротеїнази (ММП) активуються за умов гіпоксії, є фактором мікрооточення пухлинних клітин у первинній пухлині та місцях віддаленого метастазування, забезпечують дисемінацію пухлинних клітин. Сьогодні особливий інтерес онкологів сфокусований на вивченні ММП як тригерів виходу дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) зі "сплячого: стану у разі мінімальної залишкової хвороби (МЗХ). Мета роботи - дослідити залежності між показниками активності желатиназ у пухлині та кістковому мозку (КМ) і деякими гіпоксія-асоційованими факторами мікрооточення у випадку раку шлунка (РШ), виявити зв'язки між рівнями активності желатиназу КМ хворих на РШ та стадіями захворювання, рівнем метастазування, наявністю ДПК у КМ; а також визначити залежності між показниками активності желатиназ у КМ і тривалістю життя пацієнтів для можливого їх використання у разі прогнозу перебігу МЗХ. Досліджено 282-х хворих на РШ (174 чоловіки, 108 жінок), яких розподілили за стадіями захворювання таким чином: 48 осіб - I, 80 - II, 85 - III, 69 - IV стадія. Використано методи зимографії в поліакриламідному гелі, імуногісто- та імуноцитохімічні. У статистичній обробці використано t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз, аналіз виживаності за Капланом і Мейєром. Виявлено кореляції між активністю ММП-2 та -9 у КМ хворих на РШ, з одного боку, та експресією гіпоксія-асоційованих білків (HIF-1), щільністю мікросудин за експресією CD34 та Fit-1 у пухлинах, з іншого (r = 0,30 - 0,51; <$Eroman p~<<~0,05>). Рівні активності желатиназ у КМ хворих на РШ не корелюють із показниками як метастазування у лімфатичні вузли, так і віддаленого метастазування (<$Eroman p~>>~0,05>). Для всіх досліджених пацієнтів, а також для тих із них, у кого клінічно не виявлено віддалених метастазів (категорія M0), достовірно підтверджено зв'язок наявності ДПК із ММП-2. Активність останньої в КМ за відсутності ДПК була майже у тричі нижчою за активність у КМ з наявними ДПК. Пацієнти, які не проходили післяопераційну терапію, з активністю ММП-2 у КМ <$E<<~2,8> у.о. живуть достовірно довше, ніж пацієнтки з вищою активністю (p = 0,016). Пацієнти з активністю ММП-9 у КМ <$E<<~3,0> у.о. живуть довше, ніж з вищою активністю, хоча різниця недостовірна (p = 0,218). При цьому як за відсутності, так і за наявності ДПК у КМ кращу загальну 3-річну виживаність відзначено у групах з активністю ММП-2 <$E<<~3,6> та <$E<<~4,8> у.о. відповідно. Вірогідно, в першому випадку ММП-2 контролює дисемінацію, а в другомуівихід ДПК зі "сплячого" стану. Висновки: желатинази КМ є гіпоксія-асоційованими факторами мікрооточення у разі РШ; ММП-2 у КМ хворих на РШ асоційована з дисемінацією пухлинних клітин і є маркером МЗХ; ММП-2 та-9 у КМ можуть бути використані для контролю перебігу захворювання у пацієнтів із РШ.

Мета роботи - виявлення зв'язку між дисемінованими пухлинними клітинами (ДПК) і лімфоцитами, інфільтруючих пухлину (ЛІП), зокрема CD8⁺ і CD45RO⁺ T-лімфоцитами як компонентами пухлинного мікрооточення, між ЛІП і рівнем гіпоксії у пухлинній тканині та асоціації між ЛІП і перебігом пухлинного процесу у хворих на рак шлунка. У 80 і 85,7 % хворих пухлини виявились CD8⁺ і CD45RO⁺ відповідно. Медіана кількості CD8⁺ і CD45RO⁺ клітин становила 34,4 і 36,4 % відповідно. За наявності ДПК у кістковому мозку кількість CD8⁺ і CD45RO⁺ клітин у пухлині була малою (нижче медіани). Вірогідність появи ДПК підвищувалася у 2,9 і 3,2 разу, коли у пухлинах була мала кількість CD8⁺ і CD45RO⁺ T-клітин відповідно. Вірогідність наявності малої кількості CD8⁺ T-клітин у пухлині зростала у 5 разів, коли сильну та середню гіпоксію було виявлено у пухлині. Загальна виживаність є кращою у хворих із пухлинами, в яких відзначали велику кількість (вище медіани) CD8⁺ і CD45RO⁺ клітин. Прогностичне значення інфільтрації пухлини CD8⁺ Т-клітинами було знайдено лише для хворих із категорією M₀. Велика кількість CD8⁺ і CD45RO⁺ Т-клітин у тканині раку шлунка асоціюється з низькою частотою появи ДПК і кращими показниками виживаності хворих.

Відомо, що білковий профіль циркулюючих тромбоцитів певною мірою відображає перебіг пухлинного процесу, тому є доцільним пошук можливостей використання характеристик тромбоцитів і продукованих ними матриксних металопротеїназ (ММП) як маркерів пухлинного росту та для прогнозування терапевтичної відповіді пухлини чи прогресування захворювання. Мета роботи - визначити зв'язки між кількістю тромбоцитів, активністю продукованих ними желатиназ (ММП-2 і -9) та клініко-патологічними характеристиками пухлинного процесу, дисемінацією пухлинних клітин у кістковий мозок (КМ) і виживаністю хворих на рак шлунка (РШ). Досліджено зразки тромбоцитів крові 89-ти хворих на первинний РШ (стадії I - 13 %, II - 34 %, III - 35 %, IV - 18 %). Використано зимографію у поліакриламідному гелі, імуногістохімічний, статистичні методи. Результати: на пізніх стадіях РШ кількість тромбоцитів у крові зростає у порівнянні з початковими стадіями захворювання на 74 %, сумарна активність обох желатиназ тромбоцитів на пізніх стадіях РШ, навпаки, знижується у порівнянні з початковими показниками на 40,5 %. Активність ММП-9 тромбоцитів зворотно корелює з категорією M. Для всіх досліджених пацієнтів, а також для хворих категорії M0 активність ММП-9 за відсутності дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) у КМ була майже в 2,0 та 1,7 разу відповідно нижча від активності за наявності ДПК. За наявності ДПК у КМ у крові пацієнтів категорії M0 дреєструють у 1,6 разу більше тромбоцитів, ніж за відсутності ДПК. Пацієнти, кількість тромбоцитів у крові яких була меншою за <$E2,0~cdot~10 sup 5 "/" roman мм sup 3>, живуть достовірно довше та мають відносно нижчий ризик смерті від прогресування захворювання. За високої активності ММП-9 тривалість життя як всіх обстежених хворих загалом, так і пацієнтів категорії M0 зокрема, достовірно менша, а відносний ризик вищий, ніж у разі низької активності цієї желатинази. Висновки: кількість тромбоцитів у крові та активність їх ММП-9 є чинниками, що пов'язані зі стадією РШ, метастазуванням та осіданням ДПК у КМ, та можуть бути використані в контролі перебігу захворювання у пацієнтів із РШ з метою корекції протипухлинної терапії.

Мета роботи - визначити особливості компонентного складу тіла та рівня фізичної працездатності, а також структуру кореляційних зв'язків між цими показниками у спортсменів-аматорів. За умов тесту з фізичним навантаженням із ступеневозростаючою потужністю у 71-го фізично активного чоловіка досліджено реакцію кардіо-респіраторної системи на фізичні навантаження. Компонентний склад тіла визначено за допомогою біоелектричного імпедансного методу. У спортсменів-аматорів відносні показники VO2max і потужності позитивно корелюють з відносним вмістом води у тілі та мають негативний зв'язок із віком, масою тіла, індексом маси тіла, вмістом жиру. Кисневий пульс із високим ступенем вірогідності позитивно корелював із масою тіла, індексом маси тіла, рівнем метаболізму, безжировою масою, вмістом води та передбачуваною м'язовою масою в усіх сегментах тіла. Проведені дослідження свідчать про достатній рівень аеробних можливостей, загальної працездатності, ефективності серцевого циклу, функціонування О2-транспортуючої системи та здатності скелетних м'язів засвоювати кисень у спортсменів-аматорів, а надлишок жирової тканини негативно впливає на фізичну працездатність, загальну витривалість і досягнення високих спортивних результатів у видах спорту на витривалість.