Проведено комплексне порівняльне дослідження змін співвідношення фосфоліпіди/стерини, фосфоліпідного та жирнокислотного складу плазматичної мембрани коренів проростків кукурудзи й активності ферментів деградації ліпідів, зокрема фосфоліпази D і ліпоксигенази, за умов різного ступеня засолення протягом коротко- та довготривалої експозиції. Вперше досліджено ефект обробки насіння синтетичними препаратами метіур та івін на ліпідний склад плазматичної мембрани коренів проростків кукурудзи за умов засолення. Показано, що обробка насіння метіуром та івіном приводить до активації фосфоліпази D і ліпоксигенази, у коренях проростків кукурдзи, які були експоновані у присутності 0,1 M NaCl. Показано в системі in vitro антиоксидантні властивості препарату метіур за антирадикальним механізмом.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.2-264.13 + П212.2-272.537.8

Рубрики:

Кукурудза

Шифр НБУВ: РА370158 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження анатомічних та ультраструктурних особливостей і вмісту пігментів в листках 9-добових проростків кукурудзи (Zea mays L.) за умов дводобового впливу засолення (0,15 М NaCl), водного дефіциту (0,03 М ПЕГ) та препарату метіур (добова обробка зернівок 0,1 мкМ розчином). На тканинному рівні за дії кожного зі стресорів виявлено компенсаторний вплив метіуру на товщину листків та парціальні об'єми мезофілу і міжклітинного простору при засоленні; показана специфічність дії сольового та осмотичного стресів. Розбіжності у розмірах хлоропластів виявлялися у збільшенні їх довжини і ширини при засоленні та зменшенні їх ширини і об'єму за дії ПЕГ; під впливом метіуру ці показники наближалися до контрольних. Порівняно з контролем значно підвищувався парціальний об'єм гран за обробки NaCl, метіуром та комбінованої дії солі і метіуру, а також ПЕГ і метіуру. Паралельно у цих варіантах зростала і частка об'єму тилакоїдів строми, окрім варіанта з комплексною дією ПЕГ і метіуру, де метіур не вирівнював різке зменшення цього параметра, яке відбувалося під впливом ПЕГ. В дослідних варіантах значимих відмінностей у вмісті пігментів хлоропластів (хлорофілів і каротиноїдів) порівняно з контрольним виявлено не було. Припущено, що суттєві перебудови фотосинтетичного апарату призводять до оптимізації вмісту сполук, причетних до забезпечення процесу фотосинтезу в листках кукурудзи, що може свідчити про структурну стратегію адаптації рослин на першій фазі стресу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*723.115-64 + П212.2-264.15

Рубрики:

Загальна ботаніка

Кукурудза

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Досліджено вплив засолення та обробки насіння адаптогенними препаратами метіур та івін на жирнокислотний склад плазматичної мембрани коренів проростків кукурудзи. Показано, що сольова експозиція (0,1 М NaCl) викликала збільшення насиченості жирнокислотних ланцюгів ліпідного бішару, тоді як обробка насіння препаратами приводила до збільшення їх ненасиченості. Обговорено можливі механізми впливу синтетичних препаратів на жирнокислотний склад плазматичної мембрани.

З'ясовано адаптогенну активність препарату Метіур (6-метил-2-меркапто-4-гідроксипіримідин) на підставі порівняння ростового ефекту за умов сольового стресу за дії його структурних аналогів без бічних груп, а також препарату Івін (N-оксид-2,4-диметилпіримідин). Дослідження здійснено на проростках кукурудзи за умов водної культури, препарати застосовано шляхом замочування насіння у 10<^>-7 М водних розчинах протягом доби. Експонування проростків за присутності 0,1 М NaCl як критичної концентрації для кукурудзи спричинювало різке гальмування росту проростків, особливо надземної частини, яке посилювалося з подовженням терміну експозиції. Усі препарати певною мірою запобігали гальмуванню росту проростків, причому дія Метіуру була спрямована на корені, переважно у вигляді накопичення їх маси. Препарат, що мав тільки бічну меркаптогрупу, сприяв накопиченню маси, особливо надземної частини, тимчасом як дія препарату, що мав лише метильну групу, призводила до видовження обох частин проростків. Препарат, позбавлений обох бічних груп, також позначався деяким рістстимулювальним ефектом, що вказує на функціональну роль піримідинового кільця. Таким чином, наявність меркаптогрупи в молекулі препарату сприяє накопиченню маси органів, метильної - видовженню, а їх поєднання забезпечувало перевагу Метіуру. У разі подовження терміну сольової експозиції проростків з 1 до 10 діб ростова дія зберігалася лише у препаратів з бічною меркаптогрупою. Встановлено, що наявність бічної меркаптогрупи зумовлює антиоксидатну активність in vitro у

препаратів за антирадикальним механізмом. На відміну від Метіуру, Івін посилював ріст тільки надземної частини проростків. Одержані результати свідчать про важливу роль бічних груп у молекулі препарату Метіур для вияву його адаптогенного ефекту.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.2-468.5

Рубрики:

Кукурудза

Шифр НБУВ: Ж100178 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

The dependence of the NaCl effect on lipoxygenase activity in roots of maize seedlings on the salt concentration and the duration of salt exposition has been studied. The effect of the treatment of seeds by growth regulators on lipoxygenase activity under salt stress is shown. The practical use of these growth regulators for increasing the salt-tolerance of plants is suggested.

Досліджено вплив ступеня засолення середовища й оброблення насіння кукурудзи адаптогенними препаратами - Метіуром та Івіном - на активність фосфоліпази D у тканинах коренів і вміст фосфатидної кислоти у плазматичних мембранах. Помірний сольовий стрес зумовлює підвищення як активності ензиму, так і вмісту фосфатидної кислоти. За надмірного сольового стресу активність фосфоліпази D знижується, тоді як вміст фосфатидної кислоти у плазматичній мембрані, навпаки, підвищується. Оброблення насіння обома препаратами підвищує активність фосфоліпази D у коренях за сольової експозиції проростків. Після передпосівного оброблення кукурудзи Метіуром значного підвищення вмісту фосфатидної кислоти у плазматичній мембрані не відбувається, в той час як Івіну є притаманним протилежний ефект. Обговорено можливі механізми впливу препаратів Івін та Метіур на активність фосфоліпази D.

Досліджено вплив засоленого середовища та адаптогенних препаратів Метіур та Івін на активність ензимів аскорбат-глутатіонового циклу в проростках кукурудзи, експонованих на різних концентраціях NaCl. Знайдено, що розчин NaCl 0,05 М значно посилює активність аскорбатпероксидази (АПО) при 1-добовій експозиції, а за її подовження до 10 діб не спричинює значних змін. У концентрації 0,1 М NaCl є критичною для даного злаку, що зумовлює інгібування АПО, яке збільшується з терміном експозиції. У той же час, глутатіонредуктаза (ГР) реагує на обидві концентрації NaCl посиленням активності. Замочування насіння у препаратах Метіур та Івін (10<^>-7 М) однаковою мірою посилює активність АПО за присутності 0,1 М NaCl за обох термінів експозиції, проте практично не впливає на активність ГР. Одержані результати засвідчили відміни у відповіді ензимів аскорбат-глутатіонового циклу на сольову експозицію проростків, а також продемонстрували, що вплив адаптогенних препаратів на його функціонування здійснюється через активацію АПО.

Определено содержание белка теплового шока БТШ70 и перекиси водорода в контрольных условиях и после кратковременных температурных стрессов в 7-дневных проростках Amaranthus caudatus L. Выявлено наличие небольшого количества БТШ70 в контрольных условиях и активное образование БТШ70 после кратковременного теплового стресса (2 часа, +<$E40~symbol Р roman C>). Установлено, что после кратковременного холодового стресса (2 часа, +<$E4~symbol Р roman C>) содержание БТШ70 практически не изменялось. Кратковременные температурные стрессы вызывали увеличение количества перекиси водорода в 7-дневных проростках Amaranthus caudatus, причем реакция на тепловой стресс была значительно более выраженной. Выявленные изменения в содержании перекиси водорода после температурных стрессов позволяют предположить, что молекулы H2O2 могут быть компонентом системы неспецифического реагирования растительной клетки на температурные воздействия. Увеличение количества перекиси водорода в 2,5 раза после теплового стресса совпадает с активным синтезом БТШ70 в проростках теплолюбивого вида Amaranthus caudatus, температурный оптимум которого находится в пределах +<$E35~symbol Р roman C>. Активное образование БТШ70 и накопление перекиси водорода в ответ на действие кратковременного температурного стресса рассматривается как один из факторов, определяющих теплоустойчивость исследованного вида. Высказано предположение, что перекись водорода является сигнальным соединением, которое инициирует образование БТШ70, обладающего, в свою очередь, защитной функцией при формировании ответной реакции на действие стресса.