Предложенная система организационных и лечебно-профилактических мероприятий для женщин, больных сахарным диабетом, с признаками антифосфолипидного синдрома (АФС) состоит из двух этапов: предгравидарная подготовка женщин группы высокого риска АФС к беременности и тактика ведения беременности у таких женщин. Доказанная эффективность комплекса лечебно-профилактических мероприятий позволяет рекомендовать его для внедрения в практику работы родовспомогательных учреждений.

Проведені дослідження показали негативний вплив антифосфоліпідного синдрому у разі цукрового діабету(ЦД) у вагітних. Клініко-статистичний аналіз акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду, стану плода та новонародженого у жінок, хворих на ЦД, з підвищеним рівнем антифосфоліпідних антитіл, виявив високу частоту перинатальних втрат, загрози переривання вагітності, післяпологових кровотеч, що може бути пов'язано з наявністю антифосфоліпідного синдрому. Також відзначено високу частоту асфіксій новонароджених.

За результатами досліджень установлено особливості перебігу вагітності, стану плода та новонародженого у жінок, хворих на цукровий діабет (ЦД), залежно від рівня антифосфоліпідних антитіл. Установлено взаємозв'язок підвищення цього рівня й ускладнень ЦД, перебігу вагітності, порушень стану плода та новонародженого. Уперше визначено особливості системи гемостазу в жінок, хворих на ЦД з антифосфоліпідним синдромом, а саме: тромбоцитопенію, порушення процесів руйнування тромбоцитів, збільшення кількості "молодих" форм кров'яних пластинок зі збільшеним об'ємом, підвищення гетерогенності популяції тромбоцитів (анізоцитоз), зростання їх агрегаційних і адгезивних властивостей на тлі гіперкоагуляції крові. Виявлено порушення стану єдиного комплексу мати - плацента - плід (плацентарну недостатність у сполученні з вираженими циркуляторними порушеннями, затримку росту плода, зниження його адаптаційно-пристосувальних можливостей), які зумовлюють патогенез перинатальних втрат за наявності антифосфоліпідного синдрому в жінок, хворих на ЦД.

У результаті досліджень встановлено, що найбільш діагностично значущими ознаками можливості розвитку мікросомії за цукрового діабету у жінок є такі показники, як підвищення співвідношень ендотелін-1/NO у I та II половині вагітності та тромбоксан/простациклін у II половині, чутливість і специфічність яких досягає 90 %.

В результате проведеного исследования показано, что применение в комплексной терапии внутриутробно инфицированных новорожденных специфических иммуноглобулинов человека приводит к нормализации физиологичных защитных механизмов организма, нейтрализации возбудителя и его токсичных продуктов, что способствует более быстрому улучшению клинического состояния новорожденного, уменьшению длительности лечения и снижению выраженности дизадаптационных синдромов за счет устранения дисфункциональных иммунных нарушений.