Визначено, що регламентація в нормах сімейного законодавства всіх можливих підстав позбавлення батьківських прав сприятиме більш ефективній реалізації цього сімейно-правового інституту стосовно відповідальності батьків за неналежне виховання дитини. Розкрито зміст права дитини на належне батьківське виховання, що належить до особливих особистих немайнових прав дитини, забезпечується та реалізується батьками шляхом виконання покладених на них обов’язків, перелік яких закріплено національними та міжнародними нормативно-правовими актами у сфері охорони дитинства. Доведено необхідність одержання згоди батьків, позбавлених батьківських прав, на усиновлення їх дитини, якщо їх поведінка свідчить про бажання поновити свій батьківський статус, та заборону передачі дитини на усиновлення, якщо з моменту позбавлення батьківських прав минуло менше одного року. Обгрунтовано доцільність запровадження менш суворого, у порівнянні з позбавленням батьківських прав, заходу відповідальності батьків за неналежне виконання покладених на них обов’язків щодо виховання та розвитку дитини у вигляді винесення їм припису (попередження) про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. Запропоновано внести зміни та доповнення до Сімейного кодексу України, інших законодавчих актів щодо закріплення змісту права дитини на належне батьківське виховання, неможливості поновлення батьківських прав, якщо позбавлення батьківських прав застосовано повторно, адміністративної відповідальності батьків за невиконання обов'язків щодо утримання дитини у вигляді громадських робіт (із заощадженням коштів на особистий рахунок дитини).