Рассмотрены основные методы клинических исследований (общий клинический анализ крови, мочи, исследование мокроты), наиболее широко применяемые в медицинской практике. Представлены принципы и методики определения показателей, значение показателей в норме и их изменения в зависимости от патологии. Большое внимание уделено определению количества гемоглобина в крови циангемоглобиновым методом, морфологическим изменениям эритроцитов и др. Проанализировано влияние лекарственных препаратов на показатели клинико-лабораторного обследования.

Описано субміліметровий газорозрядний HCN лазер з довжиною хвилі випромінювання 337 мкм, створений для біомедичних досліджень за клінічних умов, простий, технологічний і безпечний в експлуатації. Накачка лазера проводиться змінним струмом з частотою 50 Гц. Для збудження газового розряду застосовано електроди повітряного охолодження, коаксиально встановлені на поверхні квазіоптичного резонатора хвилеводного типу. Наведено результати біомедичних досліджень, здійснених за допомогою цього лазера.

Вивчено ефективність застосування лікарського препарату "Остеогенон" для оптимізації відновних процесів у кістковій тканині хворих з переломами довгих кісток. Остеогенон застосовано 20 пацієнтам по 2 таблетки 2 рази на день у продовж 3 місяців. Контрольну групу склали 20 пацієнтів з аналогічними ушкодженнями, яких лікували тими ж методами, але без застосування остеогенону. Порівняння одержаних результатів за допомогою багатофакторного аналізу показало, що остеогенон сприятливо впливає на процеси репаративного остеогенезу, добре переноситься пацієнтами, не чинить побічної дії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р354.5

Рубрики:

Грязелікування

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено исследование эффективности внутрисуставного введения препарата гиалуроновой кислоты у пациентов с гонартрозом II ст. При сравнительном анализе биохимических показателей сыворотки у исследуемой категории больных, получавших названную внутрисуставную терапию, отмечено значительное снижение активности протекания воспалительных процессов в соединительной ткани, о чем свидетельствует снижение содержания сиаловых кислот и серогликоидов в сыворотке крови. Приближение значений исследованных биохимических показателей сыворотки крови и суставного выпота к нормальным величинам носило монотонный прогрессивный характер, то есть было постепенным и постоянным, без обратных изменений на протяжении всего срока наблюдения. Применение препарата гиалуроновой кислоты вызывало снижение активности лизосомальных ферментов сыворотки крови. Динамика исследованных показателей обмена гликозаминогликанов и в сыворотке крови, и в суставном выпоте носила однонаправленный характер и совпадала по времени. Лечение больных с гонартрозом внутрисуставным введением препарата гиалуроновой кислоты приводило к достоверному снижению значений индексов субъективной оценки пациентом своих болевых ощущений (ВАШ и Lequesne), что свидетельствует о том, что данный препарат повышает качество жизни больных.

Мета роботи - оцінювання стану системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та метаболізму сполучної тканини у пацієнтів з поперековим спінальним стенозом (ПСС). Об'єктом дослідження стали 317 пацієнтів з неврологічним дефіцитом та без на фоні ПСС. Продемонстровано грубіші біохімічні зміни в оксидантній системі у хворих з неврологічними порушеннями. Аналіз кореляцій між накопиченням продуктів ПОЛ у сироватці крові і біохімічними змінами, які характеризують стан сполучної тканини, встановив, що ступінь накопичення дієнових кон'югат та продуктів тіобарбітурової кислоти як маркерів стану системи ПОЛ пацієнтів впливає на запальні та, як наслідок, деструктивні процеси у сполучній тканині у разі ПСС і вносить, вірогідно, свій вклад у механізм маніфестації клінічної симптоматики захворювання.

Мета роботи - оцінити терапевтичну ефективність препарату "Діамакс" у пацієнтів з деформівним остеоартрозом, а також виявити небажані реакції під час його використання. Ефективність препарату оцінювали за впливом на динаміку показників, які характеризують клінічну вираженість основного захворювання: больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою, функціональної активності уражених суглобів за індексом Лекена, біохімічного аналізу крові. Для аналізу чутливості до препарату реєстрували суб'єктивні скарги пацієнтів, проводили моніторинг показників серцево-судинної діяльності, враховували результати клінічного і біохімічного аналізів крові та клінічного сечі до та через 2 міс після початку лікування. Встановлено позитивний терапевтичний ефект препарату "Діамакс", який проявлявся зменшенням вираженості больового синдрому, покращанням функції уражених суглобів, пригніченням активності у них запального процесу завдяки зниженню концентрації маркерів запалення (інтерлейкіну-1, глікопротеїнів, сіалових кислот). Негативного впливу препарату на стан внутрішніх органів не виявлено.

Technology for creating coatings based on titanium oxide, which have pronounced antibacterial properties manifested upon X-ray and UV irradiation has been developed. Biological research showed that the obtained coatings are biocompatible and do not exert cytotoxic effect on cultured fibroblasts, cellular composition of subcutaneous fat and restructure of bone tissue. It is found that nanostructured coatings with anatase structure and thickness of <$E symbol У~9> microns, implanted with molybdenum ions, have an optimum combination of properties. The department for the deposition of antibacterial coatings on orthopedic implants is created.

Наведено результати відкритого дослідження ефективності та виявлення побічних реакцій препарату "Артифлекс хондро" у порівнянні з "Мукосат нео", діючою речовиною яких є хондроїтин сульфат. У дослідженні взяли участь 112 пацієнтів віком від 33 до 69 років з деформівним остеоартрозом колінного або кульшового суглобів II - III стадії за класифікацією Kellegren - Lawrence. Препарати вводили тричі внутрішньом'язово по 1,0 мл через день. Потім дозу збільшували до 2,0 мл. Курс лікування склав 25 ін'єкцій через день. Встановлено терапевтичну еквівалентність досліджених препаратів. Доведено, що препарат "Артифлекс хондро" не мав негативного впливу на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочувань, температуру тіла. Показники лабораторних клінічних і біохімічних досліджень крові, сечі наприкінці дослідження значущо не змінилися у порівнянні з початковими. Препарат "Артифлекс хондро" за показниками ефективності (вираженістю больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою, індексом Lequesne, часом проходження 30 м, потребою в НПЗП), є відповідним засобом для лікування хворих на деформівний остеоартроз. Препарат не викликає побічних реакцій та може бути рекомендований як хондропротекторний засіб.

Розглянуто результати застосування прямого інгібітора тромбіну, дабігатрану етексилату, з профілактичною метою після первинного ендопротезування кульшового суглоба. Після проведеного на 30 хворих дослідження підтверджено ефективність дабігатрану етексилату щодо зниження частоти проявів тромбозів вен нижніх кінцівок. При цьому не зафіксовано суттєві зміни гематологічних та біохімічних показників крові на фоні його застосування.

Ендопротезування суглобів пов'язано з високим ризиком ускладнень, серед яких найбільш небезпечними є тромбоз глибоких вен і тромбоемболія легеневої артерії. Сьогодні низькомолекулярні гепарини вважають "золотим стандартом" для запобігання венозних тромбоемболічних ускладнень у разі ортопедичних втручань. Мета роботи - вивчити вплив еноксипарину на систему гемостазу та оцінити можливості його застосування у пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба. Оцінено показники клінічного, біохімічного аналізів крові, сечі та коагулограми. Препарат не чинить негативного впливу на показники клінічного, біохімічного аналізів крові та сечі. Встановлено підвищений вміст маркера внутрішньосудинного тромбоутворення - реакція фібрін-мономерного комплексу, фібринолітичної активності, Д-димера. Анти-Ха-факторна активність склала рекомендований рівень для пацієнтів високого ризику. Отже, Еноксипарин у дозі 40 мг підшкірно 1 раз на добу покращує показники системи гемостазу в післяопераційному періоді, не викликає побічних або небажаних явищ і може бути рекомендований для профілактики тромбоемболічних ускладнень у хворих після ендопротезування кульшового суглоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.104.0 + Р458.285.404.0

Рубрики:

Дистрофічні процеси кульшового суглоба і стегна (гіперплазія, остеохондропатія, коксартроз та ін.)

Дистрофічні процеси колінного суглоба і гомілки (гіперплазія, остеохондропатія, гонартроз та ін.)

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Розглянуто групи атомів, що належать до вільних радикалів. Відображено етапи вивчення кисню та його вплив на процес перекисного окиснення ліпідів в історичному аспекті. Наведено деякі активні форми кисню, що є найбільш вивченими.

Представлены группы атомов, которые относятся к свободным радикалам. Отображены этапы изучения кислорода и его влияние на процесс перекисного окисления липидов в историческом аспекте. Представлены также наиболее изученные активные формы кислорода.

Уделено внимание вопросам диагностики с построением алгоритмизированной диагностичной системы, которая обеспечивает распознание и определение диспластичних признаков - симптомов - синдромов и ее следствий (разрушений, реактивных изменений) независимо от особенностей диспластичних аномалий, возраста, пола и особенностей течения заболевания. Для построения интегрального диагноза больного предусмотрена количественно-качественная характеристика основных рентгенологических признаков. Определена роль магнитно-резонансной томографии в условиях диспластической патологии коленного сустава. Приведены результаты биомеханических исследований, которые имеют отношение к диагностике и лечебной тактике, а также биохимических исследований, которые определяют особенности динамики реактивных процессов и их диагностики. Изложены вопросы хирургической и консервативной тактики. Особое значение уделено профилактическому направлению - хирургическим вмешательствам, которые выполняются на квазипатической стадии заболевания и предупреждают риск развития диспластического артроза. Освещены вопросы инъекционной внутрисуставной противовоспалительной (дипроспан) и хондропротекторной терапии, и ее роль в устранении реактивных воспалительно-дистрофических изменений в суставе. Сделаны прогнозирования, которые в условиях заболевания суставов, обусловленных наследственной предрасположенностью, получают принципиально новые перспективы и новое звучание.

Для оцінювання стану хворих на коксартроз (КА), яким рекомендовано ендопротезування кульшового суглоба, необхідне дослідження функціонального стану органів і систем, зокрема із застосуванням біохімічних маркерів мінерального, білкового та ліпідного обміну. Мета роботи - у пацієнтів з посттравматичним КА виявити метаболічні порушення за допомогою лабораторних маркерів і можливості прогнозування ускладнень після операції. Обстежено 35 пацієнтів (21 чоловік, 14 жінок) віком від 30-ти до 80-ти років з посттравматичним КА IV стадії. Контрольну групу склали 30 практично здорових людей (13 чоловіків, 17 жінок) віком від 27-ми до 50-ти років. У сироватці крові пацієнтів визначали загальний білок, альбуміни, глікопротеїни, сіалові кислоти, хондроїтинсульфати, гаптоглобін, глюкозу, загальний холестерол, тригліцериди, АЛТ, АСТ, лужну та кислу фосфатазу, ГГТП, тимолову пробу, фібриноген, інтерлейкіни ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6 та циркулювальні імунні комплекси. У пацієнтів з посттравматичним КА встановлено збільшений рівень глікопротеїнів та фібриногену в сироватці крові удвічі, сіалових кислот - на 52,2 %, гаптоглобіну - на 26 %, глобулінів - на 19,6 %, холестеролу - на 23,9 %, тригліцеридів - на 46,4 %, тимолова проба - у 2,2 разу, ІЛ-1 - утричі, ІЛ-6 - у 6 разів та ІЛ-4 - у 2,2 разу, активність лужної фосфатази - на 75,7 %, кислої на 25,1 % і ГГТП - на 47,8 % у порівнянні з контрольною групою. Висновки: підвищення маркерів гострої фази запалення в сироватці крові, а також активності маркерних ферментів свідчить про запально-деструктивний процес у пацієнтів з ускладненим перебігом посттравматичного КА. Зростання рівня цитокінів та циркулювальних імунних комплексів свідчить про підвищену імунологічну реактивність внаслідок тяжкості патологічного процесу в суглобах, а це диктує необхідність ретельного контролю після ендопротезування і медикаментозної корекції для зниження ризику розвитку ускладнень у цієї категорії пацієнтів.

Приведены результаты клинических исследований эффективности кокарнита у больных после эндопротезирования крупных суставов. Показано, что у больных, получавших кокарнит в послеоперационном периоде, наблюдалось снижение количества жалоб на общесоматическое состояние. Кокарнит положительно оценивали больные. Существенных побочных реакций, ставших причиной отмены препарата, не отмечено. При приеме кокарнита большинство исследованных лабораторных показателей (содержание глюкозы, beta-липопротеинов, суммарных хондроитинсульфатов, продуктов тиобарбитуровой кислоты (ТБК-продуктов) - малонового диальдегида, активность аспартатаминотрансферазы, щелочной фосфатазы и gamma-глутамилтранспептидазы), показатели клинического анализа крови и лейкоцитарные индексы в процессе наблюдения достоверно не отличались от показателей в контрольной группе, что подтверждает хорошую переносимость указанного препарата. Применение кокарнита в составе схемы лечения больных после эндопротезирования крупных суставов приводило к снижению содержание холестерина, гликопротеинов, ТБК-продуктов (малоновый диальдегид), активности аланинаминотрансферазы, что свидетельствует о нормализующем влиянии указанного препарата на основные виды обмена веществ.

Актуальность данного исследования обусловлена высоким процентом осложнений после эндопротезирования у пациентов с последствиями травм тазобедренного сустава (ТБС). Цель исследования - провести исследование и клиническую оценку биохимических и иммунологических маркеров в сыворотке крови пациентов с последствиями травм ТБС до и после эндопротезирования. Были обследованы пациенты с посттравматическим асептическим некрозом головки бедренной кости (n = 11) и застарелыми переломовывихами в ТБС (n = 10) в возрасте от 30-ти до 80-ти лет, которым показано эндопротезирование. Контрольную группу составили 30 здоровых людей в возрасте от 27-ми до 50-ти лет. В сыворотке крови пациентов были определены биохимические и иммунологические маркеры. Статистический анализ данных был осуществлен с помощью программных пакетов Microsoft Excel XP и Statsoft Statistica 6.0. Сравнение пациентов с контрольной группой проводили по параметрическому критерию Стьюдента, в динамике лечения (через 7 и 14 дней) - по непараметрическому критерию Вилкоксона с определением медианы и процентилей. У пациентов с посттравматическим асептическим некрозом и переломовывихом в ТБС после эндопротезирования на протяжении раннего послеоперационного периода было установлено снижение в крови показателей деструкции хрящевой ткани и белков острой фазы воспаления, уменьшение активности маркерных ферментов, воспалительных и противовоспалительных цитокинов, а также циркулирующих иммунных комплексов. Выводы: динамика лабораторных маркеров крови у пациентов в ранний послеоперационный период указывала на отсутствие осложнений, что подтверждалось улучшением клинического состояния больных. Наиболее информативными иммунобиохимическими маркерами для оценки состояния пациентов с последствиями травм области ТБС при проведении эндопротезирования являются: гликопротеины, хондроитинсульфаты, сиаловые кислоты, гаптоглобин, активность кислой и щелочной фосфатаз, воспалительные цитокины интерлейкин (ИЛ)-1 и ИЛ-6, противовоспалительный цитокин ИЛ-4, а также циркулирующие иммунные комплексы.

Під час динамічного вивчення біохімічних маркерів стану опорно-рухового апарату у дітей старшого шкільного віку з діагнозом ідіопатичний сколіоз I - II ступеня встановлено зміни, які корелювали з наявністю у пацієнтів остеопенії і характером відновлювального лікування. Лікувально-реабілітаційні заходи з включенням у схему кінезіотейпування мали більш високу лікувальну ефективність, що корелювало з підвищенням активності креатинфосфокинази сироватки крові, яку можна розглядати як додатковий маркер стану опорно-рухового апарату.

При динамическом изучении биохимических маркеров состояния опорно-двигательного аппарата у детей старшего школьного возраста с диагнозом идиопатический сколиоз I - II степени установлены изменения, которые коррелировали с наличием у пациентов остеопении и характером восстановительного лечения. Лечебно-реабилитационные мероприятия с включением в схему кинезиотейпирования имели более высокую лечебную эффективность, что коррелировало с повышением активности креатинфосфокиназы сыворотки крови, которую можно рассматривать как дополнительный маркер состояния опорно-двигательного аппарата.

Мета роботи - вивчити загальні та специфічні показники імунного статусу хворих на запально-деструктивні захворювання хребта та суглобів, оцінити взаємозв'язки встановлених імунологічних особливостей та можливості їх терапевтичної корекції. Обстежено 20 чоловіків і 17 жінок, середній вік (68,7 +- 2,61) років на запально-деструктивні захворювання хребта та суглобів II - III стадії (остеохондроз, коксартроз, гонартроз). Визначали рівні CD3+, CD4+, CD8+ лімфоцитів, аутоімунних лімфоцитотоксичних та гранулоцитотоксичних антитіл, циркулюючих імунних комплексів, IgA, IgM, IgG, продукцію фактору інгібіції міграції лейкоцитів (LIF). Встановлено зниження рівнів цитотоксичних Т- лімфоцитів, підвищення рівнів IgM та LIF на бактеріальні антигени (St. aureus, Str. pyogenes, E. coli, Ps. aeruginosa). Виявлені сильні кореляційні взаємозв'язки між рівнями LIF на бактеріальні антигени та антигени сполучної тканини, що свідчить про приєднання аутоімунної реактивності по відношенню до власних тканин під час імунної відповіді на інфекційний агент протягом прогресування захворювання. Відмічено, що зниження продукції LIF за присутності антигенів сполучної тканини в разі II - III стадії захворювання обумовлено участю аутоімунних лімфоцитотоксичних антитіл. Запропоновано спосіб підбору in vitro імунокоректору для сорбції надмірної кількості аутоімунних лімфоцитотоксичних антитіл для супресії аутоімунної тканиноспецифічної відповіді за гуморальним типом, що обумовлює явища запального набряку та больового синдрому. Висновки: визначення аутоімунних лімфоцитотоксичних антитіл і продукції LIF на бактеріальні антигени, крім діагностичних можливостей, є терапевтичним заходом індивідуального підбору лікарських препаратів у хворих на запально-деструктивні захворювання хребта та суглобів.

Мета роботи - виявити показники імунної відповіді, які надають змогу прогнозувати перебіг раннього періоду після ендопротезування колінного та кульшового суглобів. Обстежено 47 пацієнтів віком 35 - 80 років із гонартрозом і коксартрозом після ендопротезування. У 32 із них (1-ша група) спостерігали сприятливий перебіг раннього післяопераційного періоду, у 15 (2-га) - розвиток у ньому інфекційних ускладнень. Визначено в синовіальній рідині та крові рівень аутоімунних лімфоцитотоксичних (АЛА) і гранулоцитотоксичних (АГА) антитіл, нейтрофілів і лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Оцінено клітинний імунітет на антигени синовіальної оболонки, кістки, хряща та бактеріальні антигени Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Clebsiella pneumoniae, Candida lusitaniae в реакції інгібування міграції лейкоцитів (РІМЛ). У пацієнтів 2-ї групи у порівнянні з 1-ю до операції виявлено нижчий вміст нейтрофілів у периферичній крові та вищий у синовіальній рідині. Співвідношення нейтрофіли/лімфоцити становило в 2-й групі 1,5; у 1-й - 2,0. У пацієнтів з інфекцією відмічено наявність АЛА та збільшення кількості АГА у крові. Співвідношення АЛА/АГА дорівнювало 1,5 у 2-й групі; 2,0 - у 1-й. У хворих із інфекцією зафіксовано збільшення кількості АЛА в синовіальній рідині (21,5 +- 0,92) % й аутоімунний характер АГА. Достовірне підвищення міграції лейкоцитів на антигени синовіальної оболонки та хряща в РіМЛ визначено у хворих 2-ї групи до операції, що асоціювалось із прискоренням міграції на бактеріальні антигени, виявлені в синовіальній рідині. Висновки: збільшення міграції лейкоцитів на антигени хряща і синовіальної оболонки, а також патогенні мікроорганізми в тесті РІМЛ із наявністю АЛА і збільшенням АГА в крові та синовіальній рідині можна розглядати як показники ускладненого перебігу післяопераційного періоду в разі ендопротезування з необхідністю медикаментозної корекції.