Досліджено та проаналізовано зв'язок між електрокінетичними властивостями і структурою хроматину інтерфазних ядер клітин букального епітелію у жінок зі злоякісними та доброякісними неоплазіями молочної залози з урахуванням віку пацієнток, ступеня злоякісності та розповсюдженості пухлинного процесу. У хворих на рак молочної залози (РМЗ) у порівнянні із доброякісними неоплазіями органа встановлено перерозподіл ядер букального епітелію за електрокінетичними властивостями: зниження кількості електронегативних ядер (ЕнЯ) з одночасним зростанням в них кількості гетерохроматинових гранул та збільшення кількості електропозитивних ядер (ЕпЯ). Зазначені зміни найбільш характерні для хворих на РМЗ III ступеня злоякісності з метастазами у лімфатичні вузли. У букальному епітелії хворих на інфільтруючий протоковий РМЗ виявлено ЕпЯ, які відсутні у хворих з доброякісними процесами молочної залози. У хворих на дольково-протоковий фіброаденоматоз кількість ЕнЯ у букальному епітелії достовірно зменшується у випадках з наявністю проліферації епітелію протоків.

Проаналізовано зв'язок між кількістю мікроядер, структурою хроматину інтерфазних ядер клітин букального епітелію та рівнем гомоцистеїну у плазмі крові жінок з новоутвореннями молочної залози. Зроблено висновок про пряму кореляційну залежність між кількістю мікроядер та концентрацією гомоцистеїну у плазмі крові хворих на рак молочної залози та пацієнток з фіброаденомою. Виявлено зворотню кореляційну залежність між вмістом гетерохроматинових гранул у ядрах букального епітелію та рівнем гомоцистеїну у групах хворих. Показано достовірне збільшення кількості мікроядер у букальному епітелії хворих на рак молочної залози у порівнянні з такою у пацієнток з фіброаденомою.

Досліджено залежність морфологічних характеристик букального та вагінального епітелію у жінок з синдромом полікістозу яєчників від концентрації лютеїнізувального, фолікулостимулювального гормонів та пролактину. За результатами аналізу ядер букального та вагінального епітелію даних жінок виявлено взаємозв'язок функціональної активності епітеліоцитів від гормонального статусу жінки, що може слугувати важливим критерієм під час формування груп ризику за критерієм дисгормональних патологій. Доведено різнонаправлений характер змін морфології інтерфазних ядер букального епітелію в жінок з синдромом полікістозу яєчників та хронічною нирковою недостатністю III стадії, який проявляється у зниженні кількості ядер з інактивованим хроматином у першій групі хворих та їх значною кількістю у другій. У букальному епітелії дорослих та дітей з нирковими патологіями виявлено однонаправлений характер змін морфології інтерфазних ядер до та після гемодіалізу, у дорослих - вони більш глибокі. Визначено однотипність змін морфології епітеліоцитів букального епітелію в дітей з гемолітико-уремічним синдромом та хронічною нирковою недостатністю III стадії.

У системі in vivo досліджено трансмембранний мітохондріальний потенціал та стабільність геному пухлинних клітин внаслідок дії наноферомагнетиків з різними розмірами наночастинок. Оцінку генотоксичного впливу наноферомагнетиків на пухлинні клітини та зміну їх мітохондріального потенціалу проводили із застосуванням мікроядерного тесту та мітохондріального флуоресцентного зонду JC-1. Встановлено, що наноферомагнетики з діаметром наночастинок 40 та 100 нм у концентрації 3 мг/кг істотно не знижували трансмембранний потенціал мітохондрій та у незначній мірі збільшували частоту мікроядер пухлинних клітин. Зазначено, що наночастинки заліза у концентрації 6 мг/кг виявляли різнонаправлений характер змін мітохондріального потенціалу та частоти мікроядер в залежності від їх розміру. Доведено, що наночастинки заліза з меншим діаметром викликали суттєве зростання трансмембранного потенціалу мітохондрій пухлинних клітин на фоні незмінної кількості мікроядер, а з більшим діаметром і навпаки. Одержані дані можуть слугувати важливим критерієм для подальших досліджень у експериментальній онкології для створення оптимальної системи цілеспрямованої доставки протипухлинних препаратів до тканини-мішені.

Проведено порівняльне дослідження цито- та генотоксичних ефектів дії різних концентрацій наночастинок феромагнетика (ФМ), постійного магнітного поля (ПМП) та їх поєднаного впливу через певні часові інтервали на клітини асцитної карциноми Ерліха, клітини еритроїдного ряду кісткового мозку і лімфоцити периферичної крові. Мікроядерний тест та метод "ДНК-комет" використано як маркери генотоксичного впливу. Встановлено, що межею незначно вираженої зміни цитоархітектоніки клітин асцитної карциноми Ерліха під впливом ФМ є концентрація 3 мг/кг. Зі зростанням концентрації ФМ у пухлинних клітинах з'являються виражені ознаки блеббінгу цитоплазматичної мембрани, збільшується кількість мікроядер та "% ДНК у хвості комет" у клітинах асцитної карциноми Ерліха, клітинах кісткового мозку та лімфоцитах периферичної крові. Показано, що магнітне поле як самостійний чинник не спричиняє цито- та генотоксичні ефекти на досліджені клітини. У разі поєднаної дії ПМП з ФМ спостерігається феномен індукції наночастинками ФМ дії ПМП, що проявляється у зростанні сумарного впливу цих чинників на клітини. Мікроядерний тест та метод "ДНК-комет" можуть бути використані для визначення стабільності геному як пухлинних клітин, так і соматичних немалігнізованих за умов тестування генотоксичного впливу наноматеріалів під час створення векторних наносистем. Зазначено, що більшу чутливість щодо оцінки генотоксичної дії досліджених чинників має метод "ДНК-комет".

Проведено дослідження в родоводах 102-х хворих на рак молочної залози (РМЗ) та встановлено асоціації пухлин і факторів, які можуть вплинути на виникнення РМЗ в родичів хворих. У сім'ях хворих розраховано генетичну компоненту і частоту захворювання на РМЗ та інших злоякісних новоутворень, які з ним асоціюються.

Проведено порівняльне дослідження гено- та цитотоксичного ефекту наночастинок золота (НЧЗ) діаметром 5 нм у концентрації 30 та 60 мг/кг маси тіла тварини на еритроїдний ряд клітин кісткового мозку (КМ) та пухлинні клітини мишей з асцитною карциномою Ерліха (АКЕ). Паралельно у цих тварин оцінювали зміни трансмембранного мітохондріального потенціалу пухлинних клітин внаслідок дії обраних концентрацій НЧЗ. Як маркери генотоксичного впливу використано мікроядерний тест, для оцінки трансмембранного мітохондріального потенціалу пухлинних клітин - мітохондріальний флуоресцентний зонд JC-1. Показано достовірне зниження співвідношення поліхроматофілів/нормохроматофілів у КМ тварин на фоні одночасного зростання кількості мікроядер (МЯ) лише через 48 год після введення НЧЗ у концентрації 30 мкг/кг. Доведено, що найбільш суттєвий гено- та цитотоксичний ефект на еритроцити КМ призводять НЧЗ у концентрації 60 мкг/кг, і він більш виражений у разі подовження часової експозиції. Поряд з цим виявлено зміни стабільності геному та мітохондріального трансмембранного потенціалу пухлинних клітин тварин з АКЕ внаслідок впливу НЧЗ у концентраціях 30 та 60 мкг/кг. Зазначено найбільш достовірне зростання кількості МЯ на фоні одночасного зниження трансмембранного потенціалу мітохондрій у разі використання НЧЗ у концентрації 60 мкг/кг та подальше їх збільшення з подовженням терміну дії. Одержані дані свідчать про те, що НЧЗ розміром 5 нм здатні в системі in vivo спричиняти гено- та цитотоксичні ефекти як у пухлинних клітинах, так і клітинах еритроїдного ряду КМ, тому за високих концентрацій та тривалої дії цей чинник є небезпечним для застосування у медико-біологічних цілях.

Мета роботи - дослідити концентрацію феритину (ФЕР) у сироватці крові (СФЕР) хворих на рак молочної залози (РМЗ), її зв'язок з експресією ФЕР у пухлинних клітинах (ПК) залежно від клініко-патологічних особливостей, у тому числі від різних молекулярних підтипів, РМЗ. Досліджено 151-у хвору на РМЗ у I - II стадії, віком від 28-ми до 89-ти років (середній вік - 60,5 +- 11,6 років) з використанням клінічних, імуноферментних, морфологічних і статистичних методів. Встановлено значне підвищення рівня СФЕР і ФЕР у ПК хворих із базальним підтипом РМЗ у порівнянні з люмінальним А і Б підтипами пухлин. Доведено існування прямого кореляційного зв'язку між рівнем СФЕР та експресією ФЕР у ПК хворих на РМЗ базального підтипу. Встановлено залежність показників ФЕР від віку хворих, гістологічної будови і ступеня диференціювання пухлини за відсутності залежності від стадії захворювання. Висновок: досліджені молекулярні підтипи РМЗ характеризуються значною гетерогенністю рівня сироватково та пухлинного ФЕР; показники ФЕР можуть бути використані як додаткові маркери ступеня злоякісності та критерії прогнозу клінічного перебігу захворювання та чутливості РМЗ до медикаментозної терапії.

Мета роботи - проаналізувати зміни спектра металовмісних протеїнів та окремих факторів їх епігенетичної регуляції у сироватці крові (СК) та пухлинній тканині (ПТ) тварин у динаміці росту чутливої та резистентної карциноми Герена (КГ). Дослідження проведено на щурах із вихідною та резистентною до доксорубіцину та цисплатину КГ. УПТ та СК за допомогою імуноферментного аналізу та низькотемпературного електронного парамагнітного резонансу визначено рівні феритину, трансферту, церулоплазміну та комплексів вільного заліза. За допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі оцінено ступінь метилування генів fth1 та tfr1, а також рівні експресії мікроРНК-122, -133а, -200b та -320а. Показано, що у динаміці росту КГ відбуваються суттєві зміни показників обміну та епігенетичної регуляції металовмісних білків як у ПТ, так і у СК. Визначено низку відмінностей, які характерні для чутливих і резистентних до доксорубіцину та цисплатину пухлин, а також для різних стадій їх росту. Висновки: одержано дані, які свідчать про важливу роль металовмісних білків та їх регуляції у процесі росту пухлин та розвитку резистентності до протипухлинних препаратів. Ці результати можуть бути використані для покращання диференційної діагностики новоутворень та оцінки чутливості пухлин до цитостатиків.