У попередній роботі було показано мутагенну активність низки рекомбінантних плазмід (похідні векторної молекули pBR322 із послідовностями геному людини: одиночним Alu-повтором або повтором у поєднанні з генами препроінсуліну або апоAI) у компетентній культурі Bacillus subtilis. У цьому дослідженні показано, що з семи перевірених плазмід лише три виявили мутагенну активність (pBR322 і дві конструкції, які мають у своїй структурі Alu-повтор геному людини). На підставі результатів, одержаних у даній тест-системі, зроблено припущення про те, що мутагенна активність не є властивістю будь-якої рекомбінантної молекули, а залежить від її структури. Так, Alu-повтор геному людини може надавати мутагенні властивості плазміді, яка або їх не мала, або втратила у разі генно-інженерних маніпуляцій.

У процесі розробки методичних підходів щодо неінвазивної пренатальної діагностики спадкової патології шляхом виявлення ембріональних гемопоетичних клітин (в тому числі ядерних еритробластів) у крові матері за допомогою високоспецифічного та високочутливого імунофлуоресцентного аналізу створено систему їх візуалізації, до складу якої входить флуоресцентний мікроскоп і автоматизований мікровідеомонітор "Метаскан 2М". Використання специфічних моноклональних антитіл до ембріональних мембрано-асоційованих антигенів CD-34 і CD-71 забезпечує об'єктивну верифікацію цих клітин.

Розглянуто чинники генетичної нестабільності в системі онковірус - клітина: експресію ранніх генів онковірусів (в основному на прикладі аденовірусів), взаємодію ранніх вірусних та клітинних генів, експресію деяких клітинних генетичних структур, які активуються в інфікованих клітинах, інгібування репарації клітинної ДНК під впливом екзогенних нуклеотидних послідовностей і модифікованих основ.

Зазначено, що критерієм індукції генетичних пошкоджень у клітині внаслідок апоптозу або дії генотоксичного чинника є утворення одно- та двониткових розривів ДНК, що виявляються за допомогою методу мікроелектрофорезу в агарозному гелі. Вивчено генотоксичну дію солі важкого металу (хлориду нікелю) на рівні ДНК індивідуальних клітин за умов первинної культури ембріональних гемопоетичних клітин людини. Показано, що біля 2 % клітин у досліджуваних популяціях in vitro знаходились у стані апоптозу, а хлорид нікелю спричиняв підвищення частоти формування електрофоретичних треків типу "комет", що містять пошкоджену ДНК.

Проанализированы количественные и качественные изменения хромосом клеток линии G1, полученной из полового бугорка 12,5-дневного эмбриона мыши линии BALB/c. Цитогенетический анализ проведен на 75-м пассаже культивирования in vitro. Клеточная популяция (КП) к указанному пассажу оказалась гетерогенной смесью клеток разной плоидности. Предположено, что такая гетерогенность может быть обусловлена одновременным протеканием двух процессов: полиплоидизации клеток и их вторичной диплоидизации. Эти процессы сопровождаются разрушением хромосом, образованием мелких нетипируемых акроцентрических хромосом, а также больших перестроенных хромосом, в том числе и робертсоновских транслокаций. При культивировании клеток линии G1 in vitro происходит интенсивная кариотипическая эволюция КП, при которой наблюдается повышенная нестабильность хромосомного аппарата.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.154.1-589

Рубрики:

Опіки

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.154

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ростові та морфологічні властивості нової клітинної лінії G1 миші. Виявлено ознаки спонтанної трансформації клітин in vitro, а саме клітини лінії G1 мають необмежену тривалість життя у культурі, ростуть за умов значного дефіциту ростових факторів сироватки, формують багатошарові колонії на моношарі клітин та колонії в напіврідкому агарі. За допомогою мікроядерного тесту в клітинах досліджуваної лінії виявлено різноманітні форми патології мітозу. Результати проведених досліджень вказують на їх неопластичну трансформацію із порушенням нормального перебігу мітозу.

Native and cryoconservated human embryonic liver cells at different stages of gestation (5, 6 and 7 weeks) have been studied. Tissue desegregation was performed by trypsinisation technique. A part of the samples was studied after their trypsinisation, another part - after 3-week storage. Cell viability of all samples was higher than 90 %. CD34 antigen expression was highest in 5-week gestation samples. The tendency of the deacrease of CD34 antigen expression was seen in 7-week gestation samples. CD34 antigen expression was higher in the samples after their cryoconservation than in native ones. The CD34 antigen expression afer their cryoconservation was accompanied by an increase in numbers of cells expressing CD38, CD45RA, CD33, CD13 and CD14 antigens as well as markers of erythroid precursor cells - CD71, CD36 and CD45RO. Percentage of <$E alpha>-actin positive cells was higher in 6- and 7-week samples. An increase in <$E alpha>-actin positive cell fraction has been seen also in samples after their cryogenic conservation.

Рассмотрены факторы и пути влияния макромолекул на мутационный процесс. Показан антимутагенный эффект при исследовании комбинированного действия лектинов и алкилирующего агента МННГ на мутагенез в клетках китайского хомячка. Так, при разных схемах обработки клеток белком и МННГ экспериментальная частота мутаций, индуцированных двумя агентами, была статистически достоверно ниже, чем теоретически ожидаемая величина при условии их независимого суммарного действия. Обсуждена возможность существования общих мишеней и механизмов, через которые действуют на клеточную ДНК разные по своей природе мутагенные факторы.

Исследованы физико-химические параметры гидрогелевых нанореакторов на основе акриламида, акрилонитрила и акриловой кислоты и произведена оптимизация их химического состава с точки зрения достижения максимальной биосовместимости по отношению к мезенхимальным стволовым клеткам. На основании проведенных исследований разработано и апробировано в клинике покрытие для лечения ожоговых ран.

У ході дослідження цитотоксичної дії лектинів, різних за походженням і вуглеводною специфічністю, у культурі клітин китайського хом'ячка показано, що за високої концентрації (20 мкг/мл) всі вони є здатними індукувати підвищення рівню апоптозу через 2 доби після обробки з високим ступенем вірогідності, а у випадку лектину ікри окуня - як відразу після обробки, так і через 2 доби. Виявлено, що у культурі клітин людини лектин бузини чорної на відміну від лектину сочевиці та ікри окуня не впливає на частоту апоптичних клітин. Відзначено тенденцію стимуляції проліферації клітин людини під впливом лектину ікри окуня за малої концентрації (0,2 мкг/мл).

Наведено дані про мобільні генетичні елементи (МГЕ) людини, на частку яких припадає майже 45 % геному. Поряд із класифікацією та локалізацією МГЕ увагу приділено їх ролі у функціонуванні геному, зокрема участі у рекомбінаційних процесах, регуляції активності генів і в утворенні нових.

Сформульовано і експериментально обгрунтовано концепцію регуляції мутагенезу під впливом екзогенних нуклеотидних послідовностей вірусного та клітинного походження. Первинним чинником індукованого мутагенезу в системі аденовірус - клітина є експресія ранніх регуляторних генів, відповідальних за стимуляцію реплікації та злоякісну трансформацію клітин. Вторинним чинником дестабілізації є перепрограмування клітинного геному (зміна активності та мутації клітинних генів, транспозиції мобільних генетичних елементів) під впливом експресії вірусних генів та інтеграції їх з хромосомною ДНК. Додатковим чинником мутагенезу, який підвищує ймовірність прояву мутацій, є відтягування репаративних ферментів клітини на взаємодію з молекулами генетичної матриці екзогенного походження. Вперше доведено, що аденовірус є комплексним мутагеном, мутагенна активність якого в непермісивних клітинах визначається взаємодією ранніх оперонів Е1А, Е1В та Е4. Показано корелятивну зміну мутагенної та трансформуючої активності вірусних та клітинних генів під впливом генетичних регуляторних елементів та пухлинного промотору ТРА. Часткова інактивація екзогенної ДНК призводить до зниження, а повна - до втрати мутагенності. Присутність молекул екзогенної ДНК або О6-бензилгуаніну, що інгібують репаративну активність АГТ, призводить до підвищення мутагенного ефекту нітрозогуанідину. Молекулярний аналіз мутацій, індукованих нітрозогуанідином за умов активної та пригніченої репарації, дозволив виявити деякі особливості роботи ферменту АГТ: однакову ефективність стосовно ниток ДНК, що транскрибуються і не транскрибуються, і підвищену точність виправлення пошкоджень на ГЦ-баг

Рассмотрены факторы мутагенеза биологического происхождения на примере углеводсвязывающих белков, предпринята попытка обобщить существующие данные относительно участия экзогенных макромолекул в мутационном процессе. Предложены механизмы влияния экзогенных макромолекул на мутагенез, пролиферацию и выживание клеток млекопитающих.

Цель работы - определить влияние рекомбинантного цитокина ЕМАР II (эндотелиальный и моноцит-активирующий полипептид II) на уровень экспрессии гена MGMT, кодирующего репаративный энзим <$E roman O sup 6>-метилгуанин-ДНК метилтрансферазу (MGMT), в культурах клеток человека. Исследование влияния ЕМАР II на пролиферацию клеток проводили с использованием стандартного МТТ-теста. Белок MGMT в клеточном экстракте идентифицировали с помощью Вестерн-блот анализа. Использовались клеточные линии А102 (фибробласты), ПК-1 (стромальные клетки пуповинной крови) и 4BL6 (клетки, полученные из периферической крови). В серии экспериментов показано, что цитокин ЕМАР II вызывает индукцию экспрессии MGMT в клетках человека исследованных линий. При высоких концентрациях этого цитокина наблюдалось снижение количества клеток. Установлено, что присутствие цитокина ЕМАР II в бессывороточной культуральной среде приводит к возрастанию уровня экспрессии репаративного энзима MGMT в клетках человека in vitro.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*443.1

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України