при обследовании 12-ти здоровых добровольцев в возрасте от 20-ти до 56-ти лет (в среднем 35,5 лет), определены изменения электроэнцефалограммы (ЭЭГ), обусловленные тоническим сдавливанием в области дистального сустава мизинца последовательно левой и правой руки. При стимуляции слева и справа использованы воздействия, вызывающие различные по интенсивности болевые ощущения (сильнее справа). Определена спектральная мощность в шести диапазонах спектра ЭЭГ: <$E delta> - 2 - 4, <$E theta sub 1> - 4 - 6, <$E theta sub 2> - 6 - 8, <$E alpha sub 1> - 8 - 10,5, <$E alpha sub 2> - 10,5 - 13, <$E beta sub 1> - 13 - 20 и <$E beta sub 2> - 20 - 35 Гц. Доминирующим эффектом болевого воздействия в <$E beta sub 1>- и <$E beta sub 2>-, а также в обоих <$E alpha>-диапазонах является увеличение мощности в ряде областей коры головного мозга. Эффект воздействия болевой стимуляции на показатели ЭЭГ преимущественно билатерален. Можно допустить, что увеличение синхронизации в <$E alpha>-диапазоне отражает усиление процессов торможения в нейронах таламокортикальной системы во время периферической боли, что ограничивает область афферентной активации коры. Топография существенных изменений мощности <$E alpha sub 1>- и <$E alpha sub 2>-ритмов при сильном болевом воздействии, а также после него отличается, что, по-видимому, обусловлено отражением в <$E alpha sub 1>- и <$E alpha sub 2>-ритмах различных характеристик функциональной активности мозга в условиях восприятия болевого раздражения. Показано существенное увеличение мощности в <$E alpha>-,

<$E beta>- и <$E theta sub 2>-диапазонах после завершения сильного болевого воздействия относительно значений этих показателей в доболевом состоянии, что свидетельствует о латентности, а также инерционности действия факторов болевого раздражения на показатели ЭЭГ-колебаний.

Результати дослідження змін ЕЕГ у людей під впливом холодового подразнення пальців кисті показали, що такі зміни істотно залежали від умов холодового тестування (у стані рухового спокою або під час виконання довільних циклічних рухів пальцями другої кисті). За умов рухового спокою охолодження призводило здебільшого до посилення дельта-активності, тоді як під час виконання довільних рухів воно зумовлювало також зростання потужності коливань альфа1- і бета1-діапазонів. Структура змін коефіцієнтів когерентності під дією охолодження також залежала від умов холодового тестування (у стані спокою або під час рухів). Таким чином, вплив тонічного холодового подразнення на взаємодію де- та синхронізуючих систем мозку та взаємозв'язки різних зон кори мозку змінювався за умов реалізації рухової функції.

Вперше показано, що тонічна больова стимуляція та статичне м'язове зусилля супроводжуються підвищенням потужності альфа-коливань, насамперед, у потилично-тім'яних і фронтальних зонах мозку. Встановлено, що дана реакція виникає та триває протягом усього періоду тестування після початкової десинхронізації та характеризується тривалою післядією. Вперше проведено порівняльне вивчення змін електроенцефалографії (ЕЕГ) під час силового тесту та больової стимуляції. Встановлено, що синхронізація є більш генералізованою під час больового впливу, ніж у разі силового стискання. Виявлено, що реакція синхронізації, викликана силовим навантаженням, є більш зонально диференційованою та поєднується з більш потужною реакцією десинхронізації у центральних і фронтальних відділах. Під час больової стимуляції та силового тесту продемонстровано відмінності змін мозкової активності у <$Ealpha sub 1>- та <$Ealpha sub 2>-піддіапазонах.

З використанням позаклітинного відведення імпульсної активності пірамідних нейронів сенсомоторної кори кота під час виконання умовного рефлексу досліджено вплив мікроіонофоретичної аплікації агоніста beta2-адренорецепторів метапротеренолу та антагоніста beta-адренорецепторів пропранололу на частоту цієї імпульсації. Аплікація пропранололу призводила до посилення як фонової, так і викликаної імпульсної активності. Дія метапротеренолу проявлялась у незначному посиленні фонових розрядів, помітному підвищенні частоти викликаної імпульсації та збільшенні латентних періодів імпульсних реакцій. Висловлено припущення, що норадренергічні проекції в кору великих півкуль посилюють нейронну активність через активацію beta2-адренорецепторів та пригнічують її, діючи в основному через beta1-адренорецептори. Такі ефекти впливу синаптично активних речовин, очевидно, слід брати до уваги під час лікування неврологічних захворювань, а саме епілепсії, нейродегенеративних захворювань, психоемоційних порушень, що супроводжуються емоційними та когнітивними розладами.

Мета дослідження - виявлення змін НАДФН-діафоразної (НАДФН-д) активності в поперековому відділі (L6/L7) спинного мозку у котів з унілатеральним гострим запаленням mm. gastrocnemius-soleus, викликаним внутрішньом'язовими ін'єкціями карагінану. Ефект однобічного запалення цього м'яза проявлявся в зростанні кількості НАДФН-д-реактивних нейронів як з іпси-, так і з контралатерального боків спинного мозку у проміжній (VII шар; 17,62 +- 2,7 та 20,67 +- 3,3) та медіальній (VIII шар; 7,3 +- 1,9 та 6,0 +- 2,1 відповідно) зонах вентральних рогів. Реєстрували також зниження кількості активованих клітин на іпсилатеральному боці в межах "ділянки навколо центрального каналу" (X шар). Виявлено посилення НАДФН-д реактивності у вентральних рогах з обох боків спинного мозку котів при унілатеральному м'язовому запаленні, а також наведення такої реактивності (контралатерально) в крупних мультиполярних нейронах, локалізованих у дорсальній частині проміжної сірої речовини. Передбачається, що за гострого м'язового запалення пластичні зміни в різних пластинах дорсальних і вентральних рогів активують процеси розгальмування внаслідок збільшення кількості НАДФН-д-реактивних нейронів у глибоких шарах сірої речовини вентральних рогів спинного мозку.

Досліджено зміни рівнів Fos-імунореактивності та НАДФН-діафоразореактивності у вегетативних ядрах та катехоламінергічних (КА) групах клітин стовбура мозку у щурів, що реалізовували оперантні їжодобувні рухи передньою кінцівкою. Fos-імунореактивність у медулярних ядрах автономної нервової системи (Sol, IRt, CVL/ RVL) таких щурів була помітно більшою у порівнянні з контролем. За подібних умов активувалася також значна частина мотонейронів у вегетативних моторних ядрах блукаючого нерва (10, Amb і RAmb). У вказаних моторних ядрах розташовувалися Fos-імунреактивні (Fos-ip-) нейрони великого діаметра. Отже, у перебігу сесій оперантних їжодобувних рухів у щурів розвиваються інтенсивні автономні реакції, тісно пов'язані з реалізацією моторної програми. Експресія білка c-Fos у КА-нейронах стовбура мозку тварин за умов виконання оперантних рухів суттєво посилювалася (з домінуванням на контралатеральному боці). У стовбурових КА-групах A5 та A6 (LC/SC) спостерігалася найбільша кількість Fos-ip-нейронів у порівнянні з контрольними значеннями. Вказані клітинні групи включають у себе, головним чином, норадренергічні нейрони, які є головними джерелами низхідних гальмівних входів до грудних і поперекових інтермедіолатеральних симпатичних ядер спинного мозку. Таким чином, автономна нервова система за розглянутих умов може прямо впливати на функціювання м'язових веретен, пропріоцепторів та, в результаті, на реалізацію моторної програми.