Наведено дані щодо механізмів розвитку кашлю у дітей, його диференціальної діагностики, підходів до терапії. Важливе місце в терапії кашлю займають сучасні фітотерапевтичні засоби, зокрема "Гербіон сироп первоцвіту".

Наведено дані літератури та власних спостережень щодо ураження серця у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ). Встановлено, що в дебюті СЧВ у всіх дітей під час клінічного обстеження, проведення рентгенографії органів грудної клітки, ЕКГ, Холтер-ЕКГ та ЕхоКГ спостерігаються ознаки ураження серцево-судинної системи. Це потребує подальших досліджень з метою розробки лікувально-реабілітаційних заходів.

На сучасному етапі доведено важливу роль окремих цитокінів у розвитку ревматичних хвороб, особливо у випадку ревматоїдного артриту та ювенільного ревматоїдного артриту, найважливішими серед яких є інтерлейкін-1, інтерлейкін-6 та фактор некрозу пухлин-<$E alpha>. Новим словом у лікуванні даної групи хвороб є імунобіологічні препарати. Препарат гуманізованих антитіл проти рецепторів інтерлейкіну-6 тоцилізумаб є високоефективним та безпечним засобом для лікування системної форми ювенільного ревматоїдного артриту.

Дебют системного червоного вовчака (СЧВ) у дітей кидає діагностичний виклик лікарям різних спеціальностей, оскільки початок захворювання не має чітких клінічних ознак, характеризується різноманіттям масок дебюту, високим ступенем агресивності перебігу. Аналіз початку захворювання надає змогу виділити групи найчастіших масок дебюту СЧВ у дітей. СЧВ у дітей в дебюті у 21 % випадків характеризується атиповим або неповним перебігом, у таких випадках хвороба перебігає під маскою інших захворювань, що є основою для встановлення хибного діагнозу.

Ураження опорно-рухового апарату при гемофілії у дітей є проградієнтно інвалідизуючим. Наведено особливості ультразвукової стадійності перебігу гострих та хронічних ускладнень гемофілії у дітей та запропоновано робочу класифікацію гемофільного остеоартриту у дітей на основі рентгенологічного та ультразвукового обстеження суглобів.

Згідно з даними наукових досліджень системна вазомоторна ендотеліальна дисфункція є показником ступеня ризику розвитку серцево-судинних уражень за різних захворювань, в тому числі у разі системних ревматичних процесів. Мета роботи - вивчення стану судинної стінки у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) та системний червоний вовчак (СЧВ). Вивчено стан судинної стінки у 72 дітей, хворих на ЮРА, 14 дітей, хворих на СЧВ та у 19 дітей без ревматичних захворювань і факторів ризику розвитку серцево-судинної патології. У хворих на ЮРА встановлено достовірне потовщення КІМ ЗСА та підвищення жорсткості ЗСА у різні терміни перебігу хвороби у порівнянні зі здоровими дітьми та спостерігається прямий кореляційний зв'язок між потовщенням КІМ ЗСА, збільшенням їх жорсткості та тривалістю терапії метотрексатом, глюкокортикоїдами. У дітей, хворих на ЮРА, показники ендотелійзалежної дилатації плечової артерії достовірно знижені у порівнянні зі здоровими дітьми. У разі СЧВ спостерігаються зміни судинної стінки у вигляді потовщення комплексу інтима-медіа та збільшення індексу жорсткості загальних сонних артерій у порівнянні зі здоровими дітьми, що прямо корелюють з тривалістю захворювання, терміном терапії глюкокортикоїдами та їх кумулятивною дозою. Висновки: у хворих на суглобову форму ЮРА встановлено достовірне потовщення КІМ ЗСА у порівняннї зі здоровими дітьми у разі тривалості хвороби більше 8 років, у випадку системної форми ЮРА встановлено достовірне потовщення КІМ ЗСА за тривалості хвороби більше 2 років. У дітей із ЮРА незалежно від форми захворювання спостерігається достовірне підвищення жорсткості ЗСА за тривалості хвороби більше 2-х років. У разі ЮРА незалежно від форми захворювання спостерігається прямий кореляційний зв'язок між потовщенням КІМ ЗСА, збільшенням їх жорсткості та тривалістю хвороби, тривалістю терапії метотрексатом, глюкокортикоїдами. У дітей, хворих на ЮРА, показники ендотелійзалежної дилатації полечової артерії достовірно знижені у порівнянні зі здоровими дітьми. У дітей, хворих на СЧВ, спостерігаються зміни судинної стінки у вигляді потовщення комплексу інтима-медіа та збільшення індексу жорсткості загальних сонних артерій у порівнянні зі здоровими дітьми, що прямо корелюють з тривалістю заворювання, терміном терапії глюкоортикоїдами та їх кумулятивною дозою.

Мета роботи - порівняти клінічну ефективність та безпечність метотрексату (Методжект) у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) при різних шляхах введення препарату; дослідити вплив поліморфізму гена, що кодує метилентетрагідрофолатредуктазу (MTHFR), на частоту та виразність побічних ефектів препарату. Під спостереженням знаходилося 45 хворих: 23 (51,1 %) дитини одержували метотрексат перорально, 22 (48,9 %) пацієнти - підшкірно. Ефективність лікування метотрексатом оцінювали через шість місяців від початку терапії. Для визначення частоти досягнення мінімального ефективного порогу концентрації метотрексату досліджували сироваткову концентрацію препарату у 15 хворих з поліартритом через годину після його застосування. Поліморфізм гена, що кодує MTHFR, досліджувався у 38 хворих. Усім хворим проводилася езофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією слизової оболонки шлунка через місяць від початку терапії метотрексатом. Встановлено вищу клінічну ефективність підшкірного введення метотрексату порівняно з пероральним у хворих на ЮРА щодо: суглобового синдрому, лабораторних показників, концентрації препарату у сироватці крові, частоти досягнення мінімально ефективної концентрації через годину після прийому. У пацієнтів, що одержували метотрексат підшкірно, спостерігалися менш виразні запальні зміни у шлунково-кишковому тракті. Поліморфізм гена MTHFR не впливав та частоту токсичних проявів при лікуванні метотрексатом. Висновки: підшкірне застосування метотрексату є більш ефективним та безпечним у порівнянні з пероральним. Поліморфізм гена MTHFR не пов'язаний з більшою токсичністю препарату у пацієнтів з ЮРА.

Увагу приділено удосконаленню діагностики ураження серцево-судинної системи у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) та системний червоний вовчак (СЧВ), на підставі даних щодо стану серця, судин і функції ендотелію. Досліджено стан серцево-судинної системи та функції ендотеліоцитів у дебюті захворювання. За допомогою УЗД проведено визначення індексу маси міокарда лівого шлуночка, товщини комплексу інтима-медіа загальних сонних артерій і черевної аорти, індексу ригідності стінки загальних сонних артерій у дітей з ЮРА та СЧВ залежно від тривалості хвороби. Показано, що у таких хворих має місце ендотеліальна дисфункція за результатами тесту ендотелій-залежної дилатації плечової артерії та визначення концентрації sICAM-1 в сироватці крові. Дисфункція ендотелію продовжує перcистувати навіть за відсутності активності патологічного процесу. Виявлено зміни в мікроциркуляторному руслі у хворих на системну форму ЮРА та СЧВ за допомогою цифрової капіляроскопії нігтьового ложа. Доведено, що призначення препаратів адалімумаб і тоцилізумаб у комплексній терапії хворих на ЮРА, що резистентні до базисного лікування, достовірно зменшує активність основного захворювання, уповільнює прогресування субклінічного ураження серця та судин, нормалізує функцію ендотелію. Обгрунтовано доцільність включення до комплексного лікування дітей з ЮРА омега-3 поліненасичених жирних кислот для покращення функції ендотелію й уповільнення прогресування субклінічного ураження серцево-судинної системи.

Виявлено субклінічне ураження судин у дітей з ювенільним ревматоїдним артритом (ЮРА) у вигляді персистуючої ендотеліальної дисфункції навіть в період неактивного основного захворювання. Мета роботи - дослідити функції ендотелію у дітей, хворих на ЮРА за допомогою проби на ендотелійзалежну дилатацію плечової артерії (ПА) та концентрації SICAM-1 в сироватці крові. Обстежено 52 дитини з ЮРА у процесі лікування. Ознаки субклінічного ураження магістральних судин у вигляді персистуючої ендотеліальної дисфункції навіть у період неактивного основного захворювання. Мета роботи - дослідити функції ендотелію у дітей, хворих на ЮРА, показники ендотелійзалежної дилатації ПА були достовірно знижені у порівнянні зі здоровими дітьми, при цьому у дітей із системною формою ЮРА відповідні показники були нижчими у порівнянні з суглобовою формою хвороби. Ступінь активності захворювання є єдиним фактором, що впливав на ступінь підвищення рівня sICAM-1 у сироватці крові та ступінь зниження ендотелійзалежної дилатації ПА хворих на ЮРА. Дисфункція ендотелію за даними проби на ендотелійзалежну дилатацію ПА зберігалася у хворих на ЮРА навіть на момент відсутності активності патологічного процесу.

У хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) навіть в період неактивного основного захворювання є ризик ураження серця та судин. Мета роботи - вивчення стану серцево-судинної системи у дітей із ЮРА у процесі лікування. Обстежено 52 дитини з ЮРА у процесі лікування. Зі збільшенням тривалості захворювання у хворих на системну форму ЮРА спостерігається збільшення маси міокарду ЛШ, що свідчить про те, що використання базисної терапії не запобігає прогресуванню збільшення маси міокарду ЛШ. Середні значення КІМ ЗСА, КІМ черевної аорти й індексу жорсткості ЗСА у хворих на системну форму ЮРА із терміном захворювання відповідно від 2-х та більше років були достовірно вищими за середнє значення КІМ ЗСА у здорових дітей, пацієнтів в дебюті захворювання, та хворих із терміном захворювання менше 2-х років. У хворих на суглобову форму ЮРА із тривалістю хвороби від 2-х та більше років середні показники КІМ ЗСА, КІМ черевної аорти та індексу жорсткості ЗСА були достовірно вищими за аналогічні значення в групі із терміном хвороби менше 2-х років.

Узагальнено досвід викоритання сольових розчинів для регідратаційної терапії при ацетонемічному синдромі у дітей. Встановлено, що під час проведення оральної регідратаційної терапії із призначенням препарату Регідрон Оптим вже через 24 години вдається достовірно знизити частоту клінічних проявів неважкого ацетонемічного синдрому у дітей, на 2-й день лікування повністю купірувати кетоз у переважної більшості пацієнтів. Препарат добре переноситься дітьми та має гарний профіль безпеки застосування.

Зазначено, що діти з ювенільним ревматоїдним артритом (ЮРА) внаслідок персистуючої ендотеліальної дисфункції навіть у період неактивного основного захворювання мають ризик ураження судин. Показанео субклінічне ураження судин у дітей із ЮРА у вигляді потовщення комплексу інтима-медіа загальних сонних артерій, збільшення їх жорсткості та наявність ендотеліальної дисфункції за результатами проби на ендотелійзалежну дилатацію плечової артерії.

Узагальнено дані щодо властивостей Bacillus subtilis та їх застосування у клінічній практиці. Унікальність препарату Субалін обумовлена поєднанням здатності бацил пригнічувати ріст патогенної та умовно-патогенної флори та виробляти інтерферон, завдяки чому препарат проявляє антибактеріальну, противірусну та імуномодулюючу дію. Застосування препарату разом з антибіотиком дозволяє досягти високої клінічної ефективності, максимальної ерадикації збудників інфекцій, запобігає подальшим рецидивам.

У розвитку ревматичних хвороб, особливо при ювенільному ревматоїдному артриті, доведена важлива роль окремих цитокінів, найважливішими серед яких є інтерлейкін-1, інтерлейкін-6 та фактор некрозу пухлини a. Новим словом у лікуванні даної групи хвороб є імунобіологічні препарати. Препарат гуманізованих антитіл проти рецепторів інтерлейкіну-6 тоцилізумаб є високоефективним та безпечним засобом для лікування системної та поліартикулярної форми ювенільного ревматоїдного артриту.

Наведено огляд досліджень щодо ефективності іригаційної терапії носової порожнини при захворюваннях носа та навколоносових пазух. Показано ефективність використання препарату "ПШИК" у комплексній терапії гострого риніту у дітей з метою профілактики гострих респіраторних захворювань.

Зазначено, що Імуномодулювальна терапія є важливою складовою лікування хворих на хронічний тонзіліт, викликаного Бета-гемолітичним стрептококом групи А, яка на фоні антибіотикотерапії дозволяє досягти більш ефективної елімінації збудника. Призначення препарату імупрет в комплексному лікуванні загострення хронічного тонзиліту стрептококової етіології призводить до швидкого зникнення клінічних проявів захворювання, високої частоти елімінації збудника, зменшення частоти загострень хронічного тонзиліту.

Отмечено, что иммуномодулирующая терапия является важной составляющей лечения больных хроническим тонзиллитом, вызванного бета-гемолитическим стрептококком группы А, которая на фоне антибиотикотерапии позволяет достичь более эффективной элиминации возбудителя. Назначение препарата имупрет в комплексном лечении обострения хронического тонзиллита стрептококковой этиологии приводит к быстрому исчезновению клинических проявлений заболевания, высокой частоты элиминации возбудителя, уменьшение частоты обострений хронического тонзиллита.

Мукоактивна терапія посідає важливе місце в лікуванні гострого бронхіту у дітей. Приведено дані вивчення ефективності та безпечності застосування препарату бронхипрет в комплексній терапії гострого простого бронхіту у дітей 6 - 11 років.

Мукоактивная терапия занимает важное место в лечении острого бронхита у детей. Приведены данные изучения эффективности и безопасности применения препарата бронхипрет в комплексной терапии острого простого бронхита у детей 6 - 11 лет.

Зазначено, що кашель є неспецифічним захисним механізмом за гострих респіраторних захворювань, який за певних умов може ставати неадекватно інтенсивним, нав'язливим і погіршувати загальний стан хворого. У наведеному випадку кашель стає окремою проблемою для пацієнта, який потребує патогенетичної та симптоматичної терапії. Ступінчаста мукоактивна терапія із застосуванням препарату пектолван стоп і подальшим переходом на препарат пектолван плющ є адекватною схемою, що враховує різні етапи реакції слизової оболонки дихальної системи на інфекційне ураження.

Симптоматична та патогенетична терапія кашлю у дітей з гострими респіраторними захворюваннями посідає важливе місце у лікуванні даної групи захворювань. Застосування експекторантів рослинного походження, зокрема екстракту листя плюща, є ефективним способом симптоматичної та патогенетичної терапії кашлю.

Система інтерферонів є ключовим елементом противірусного захисту дитячого організму, що етіопатогенетично обгрунтовує застосування назальних та ректальних форм препаратів рекомбінантного інтерферону альфа-2b з метою профілактики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей.