Вивчено ефективність накопичення бактерійної маси Mycoplasma gallisepticum та Mycoplasma synoviae на рідких і щільних поживних середовищах з додаванням сироваток крові сільськогосподарських тварин. Встановлено, що використання середовищ з додаванням сироваток крові вівці та великої рогатої худоби (ВРХ) є недоцільним для культивування й ізоляції мікоплазм. Оптимальні культуральні властивості мають середовища на основі триптичного гідролізату серця ВРХ та риби з додаванням сироваток крові коня та бройлерів. Тому вони можуть бути рекомендовані для проведення діагностичних і виробничих процесів із метою накопичення бактерійної маси мікоплазм.

Вивчено етапи відновлення життєздатності популяцій мікоплазм, що зберігались від 2 до 25 років, у процесі деліофілізації. Встановлено, що процес ліофілізації негативно впливає на показники динаміки росту клітин у популяції мікоплазм. Так, лог-фаза нативного штаму Mycoplasma gallisepticum S6 була втричі коротшою, а фаза стаціонарного розвитку втричі довшою, ніж у деліофілізованого аналога. Ліофілізовані культури мікоплазм можуть відновити показники життєздатності популяції (в середньому на 8 %) після здійснення п'яти поступових пасажів на рідких поживних середовищах за умови, що строки їх зберігання булине більше 20 років. Зберігання культур мікоплазм упродовж 23 - 25 років призводить до незворотної втрати життєздатності клітин у популяції.

Доведено, що декоративна та дика птиця тоже бути природним резервуаром Mycoplasma gallisepticum. За умов утримання на обмеженій території птиці різних видів відбувається передача збудника від типових (курки, індички, фазани) до нетипових (качки, гусаки, лебеді) хазяїв. У такому разі сероптитивність у водоплавної птиці може сягати значення 12,73 %, мікоплазманосійство - 5,45 % від усього поголів'я. Виявлено, що в популяціях дикої водоплавної птиці (огарів) близько 17 % особин є потенційними мікоплазманосіями.

Доведено, що дворазове внутрішньом'язове введення інактивованих вакцин проти респіраторного мікоплазмозу птиці сприяє підвищенню рівня альбумінів і <$Egamma>-глобулінів у сироватці крові курей, що свідчить про активізацію імунної системи організму. Застосування вакцини на основі інактивованого бактерину підвищує рівень альбумінів на 47,0 % та <$Egamma>-глобулінів на 91,9 % на 21-шу добу після другого введення препарату. Застосування за аналогічною схемою субодиничної вакцини на основі дезінтегрованої бакмаси підвищує рівень альбумінів на 39,6 % та <$Egamma>-глобулінів на 84,2 % відповідно.

Визначено протективні властивості експериментальної серії інактивованої вакцини проти респіраторного мікоплазмозу птиці в досліді на курчатах. В якості виробничого застосовували штам Мусорlasma gallisepticum S6, інактивацію здійснювали шляхом додавання 1 % формальдегіду. До стандартизованої інактивованої антигенної основи додавали ад'ювант із розрахунку: 30 % антигенної основи (<$E 3~times~10 sup 7> КУО) та 70 % ад'юванту (Mantanide ISO-70). Доведено, що за умов дворазового внутрішньом'язевого щеплення вакцина забезпечує захист 100 % птиці від клінічних проявів захворювання та забезпечує захист 95 % птиці від зараження штамом-пробійником.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.361.7-8 + П821.21

Рубрики:

Вакцини ветеринарного призначення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

За результатами патоморфологічних досліджень впливу рослинного препарату з імуностимулюючими властивостями вітастим на організм курчат, експериментально інфікованих вірусом низькопатогенного грипу A/мартин/Україна/2007 H13N5, встановлено, що даний препарат більш активно впливає на гуморальну ланку імунної відповіді, що підтверджується більш інтенсивним утворенням та нагромадженням B-лімфоцитів, що продукують імуноглобуліни. Під час дослідження стану імунокомпетентних органів за низькопатогенного грипу птиці встановлено суттєві патоморфологічні зміни у трахеї (ділянки катарального запалення, на що вказували набряки власне слизової, розширення та надмірне кровонаповнення судин, руйнування епітелію, ексудат у просвіті) та легенях (набряки навколо судин, біля судин малого діаметра збільшена кількість лімфоїдних клітин).

Установлено поширення респіраторного мікоплазмозу серед сільськогосподарської птиці (курей і гусей). Вивчено патологоанатомічні та клінічні характеристики захворювання, сприятливість до інфікування різних статевих, вікових і продуктивних груп, характер перебігу хвороби. Визначено склад і видові характеристики бактеріальних асоціантів Mycoplasma gallisepticum. Показано наявність природних резервуарів збудника у декоративної та дикої птиці. Вивчено репродуктивні властивості культур Mycoplasma gallisepticum за умов їх культивування на рідких і щільних поживних середовищах, первиннотрипсинізованих та перещеплюваних культурах клітин. Визначено чутливість культур Mycoplasma gallisepticum до антибактеріальних препаратів, рослинних екстрактів, дії низьких температур і ліофілізації. Вивчено патогенез, імунну відповідь, особливості формування клітинного та гуморального імунітету у курей за експериментального зараження Mycoplasma gallisepticum. Розроблено й апробовано за лабораторних і польових умов технологію виготовлення інактивованої вакцини проти респіраторного мікоплазмозу.