Досліджено питання оптимізації діагностування та лікування хвороб, спричинених гнійною інфекцією кісток і суглобів у дітей. Проаналізовано результати дослідження клініко-епідеміологічних особливостей перебігу таких хвороб у дітей Сумщини. Вивчено ехографічні зміни кісткової тканини та суглобів на різних стадіях розвитку інфекції. Експериментально досліджено антибактеріальний і фунгіцидний вплив антисептичних препаратів на певних збудників гнійного інфекційного захворювання кісток і суглобів у дітей. Вивчено загальну та місцеву токсичну дію антибактеріальних розчинів на кісткову та хрящову тканини молодих білих щурів. Обгрунтовано доцільність використання розчину гіпохлориту натрію для санації патологічного вогнища інфекції та досліджено клінічну ефективність за його зовнішньо- та внутрішньокісткового, а також внутрішньосуглобового застосувань. Проаналізовано результати суб'єктивного оцінювання реконвалесцентами показників якості їх життя. Удосконалено способи хірургічної санації вогнища гнійної інфекції кісток і суглобів у дітей та інструменти для її здійснення. Завдяки застосуванню запропонованої методики комплексного лікування такої інфекції одержано скорочення термінів стаціонарного лікування (<$Eroman p~<<~0,05>), зниження рівня переходу захворювання до хронічної форми у 1,4 раза та рівня інвалідності - у 2,3 раза.

Представлено результати обстеження та лікування 137 хворих з гострою тонкокишковою непрохідністю. Роз'єднання спайок виконано у 102 хворих, резекцію кишки з інтубацію кишечника - у 35. Межу життєздатності кишки визначали запропонованою методикою "тетрациклінової люмінесценції" у 70 пацієнтів. Препарати досліджено патоморфологічно.

Мета роботи - покращання результатів комплексного лікування дітей із гнійною хірургічною інфекцією кісток та суглобів (ГХІКС) і оптимізація методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Протягом 2004 - 2011 рр. проведено лікування 218 дітей, хворих на ГХІКС. Хворі були розподілені на дві клінічні групи. До першої (основної) групи увійшли 104 дитини, яким у комплексному лікуванні застосовували місцеву санацію шляхом крапельного введення у патологічне вогнище запалення розчину NaOCl (600 мг/л) протягом 1,5 - 2 год 1 раз на добу (10 - 20 крап./хв). До другої (контрольної) групи введено 114 пацієнтів, у яких застосовували традиційні методи. Обстежені були віком від періоду новонародженості до 16 років. Клінічний аналіз спостережень показав, що в основній групі післяопераційний період за клініко-лабораторними та цитологічними даними перебігав сприятливіше, ніж у контрольній групі, де проточним або фракційним методом вводили у патологічне вогнище розчини антибіотиків (цефалоспорини II - III генерації), 0,02 % розчин "Фурациліну" (розведення 1:5000), 0,05 % водний розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину. Застосування методики дозволило досягти значного поліпшення стану хворих на 3 - 4-ту добу, нормалізації температури тіла, стабілізації запального процесу, зменшення перифокального набряку та гіперемії тканин, що оточують вогнище інфекції. Алергічних реакцій на введення розчину NaOCl (600 мг/л) не спостерігали. Хронізація запального процесу в основній групі відмічена у 15 (14,4 %) пацієнтів, у контрольній - у 21 (18,4 %). В основній групі призначена інвалідність 3 (2,9 %) дітям, у контрольній - 7 (6,1 %).

Висновки: таким чином, використання розчину NaOCl (600 мг/л) для санації патологічного вогнища в комплексному лікуванні дітей із ГХІКС призвело до швидкої елімінації збудників інфекції та очищення запального осередку від гнійно-некротичних тканин; з 3-ї доби лікування у 64 % пацієнтів основної групи зафіксовані достовірно вищі темпи нормалізації досліджуваних клініко-лабораторних та цитологічних показників відносно контрольної групи.

Проаналізовано діагностику та лікування 67 дітей віком до 6 років, яких було госпіталізовано у 2001 - 2010 рр. у хірургічне відділення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні з діагнозом гострий гематогенний остеомієліт. У 30 (44,8 %) дітей установлено туберкульозну етіологію процесу. Переважну більшість туберкульозних оститів госпіталізовано у I і II кварталах року - 24 (80,0 %) дитини. Захворюваність на БЦЖ-остити серед дітей працівників аграрного сектору менша, ніж у сім'ях службовців та домогосподарок, у 2,7 разу. Клінічна картина у 19 (63,3 %) хворих дітей на туберкульозний остеомієліт відрізнялася субклінічним перебігом. Найбільша кількість досліджених дітей на туберкульозний остеомієліт мали II групу крові - 16 (53,3 %).

Описано випадок лікування дівчинки віком 16 років із рентгенонеконтрастним стороннім тілом у сечовому міхурі. Незважаючи на проведене комплексне інструментальне та лабораторне дослідження (оглядова рентгенографія, ультразвукове дослідження, цистоскопія, загальнолабораторні аналізи крові та сечі), запідозрити наявність стороннього тіла в сечовому міхурі можна було лише за умов детального збору анамнезу та ретельного фізикального обстеження.

Висвітлено історію дитячої хірургії на Сумщині. Визначено етапи її розвитку. Названо імена видатних лікарів та організаторів охорони здоров'я, які сприяли розвитку дитячої хірургії Сумської області.

Мета роботи - ознайомити педіатрів, дитячих хірургів та ортопедів-травматологів з особливостями перебігу і діагностики туберкульозних оститів у дітей дошкільного віку. Наведено аналіз діагностики та лікування 67 дітей, які лікувалися у хірургічному відділенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні та перебували під спостереженням у Сумському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері. Вік хворих становив від 8 міс до 6 років. Госпіталізували дітей із запальними захворюваннями кісткової системи. В усіх випадках вивчали "туберкульозний" анамнез сімейного та близького оточення, уточнювали виконання графіка щеплень, знайомилися із результатами туберкулінових проб у динаміці, оглядали дітей, виконували клінічні, біохімічні та мікробіологічні дослідження матеріалу, одержаного при остеопункційних біопсіях та оперативних втручаннях. Проведено традиційну рентгенологічну та ультразвукову діагностику. Туберкульозну етіологію процесу встановлено у 30 (44,8 %) дітей. Більшість туберкульозних оститів діагностували у хворих віком до 3 років (83,3 %), частіше була уражена стегнова кістка - у 12 (40 %). Суттєвих відмінностей у частоті остеомієліту залежно від статі хворих дітей виявлено не було: у дівчаток остеомієліт траплявся в 1,2 разу рідше, ніж у хлопчиків (46,3 і 53,7 % відповідно, p >> 0,05). 45 (67,2 %) дітей із запаленням кісток були мешканцями міст. Водночас серед хворих на туберкульозний остеомієліт було у 2,3 разу більше міських жителів, ніж сільських (21 (70 %) і 9 (30 %) дітей відповідно, p << 0,05), серед пацієнтів із неспецифічним остеомієлітом було в 1,9 разу більше мешканців міст, ніж сіл (24 (64,9 %) і 13 (35,1 %) осіб відповідно, p << 0,05). Висновки: за останні 10 років у Сумському регіоні 67 дітей дошкільного віку захворіли на остеомієліт. Серед них у 30 (44,8 %) обстежених встановлено туберкульозну етіологію запального процесу. Більшість туберкульозних оститів спостерігається в дітей віком до 3 років (83,3 %). У хворих на туберкульозний остеомієліт необхідно проводити оперативне лікування для швидшого видалення осередку туберкульозної інфекції, що в 1,6 разу зменшує кількість ліжко-днів у порівнянні з результатами консервативного лікування.

Досліджено діяльність першого завідувача дитячої лікарні Св. Зінаїди Сум Олександра Федоровича Бєлоусова. Розглянуто його внесок в організацію першої дитячої лікарні на території Сумської області та створення спеціалізованої педіатричної служби для дитячого населення Слобожанщини. Висвітлено особисту роль О. Ф. Бєлоусова в удосконаленні медичної та санітарно-епідеміологічної допомоги за умов тяжкого соціально-економічного становища більшості громадян Російської імперії наприкінці XIX - початку XX ст.

Мета роботи - вивчити можливі ризики ускладнень БЦЖ-щеплень. Проаналізовано наслідки профілактичних щеплень у Сумській області протягом 2001 - 2014 рр. У 182-х дітей виявлено місцеві ускладнення, зокрема зміни у зоні щеплення та лімфаденіти. У 36-ти дітей помічено дисеміновані ускладнення. Чинниками ризику були такі: екологічні впливи (місце мешкання), вік, стать, супутні захворювання та захворювання матерів, куріння та вживання алкоголю у сім'ях. Ускладнювалися БЦЖ-щеплення переважно взимку та навесні (78,8 %), що пов'язано зі зниженням рівня імунітету в цей період року; 97,2 % дітей з місцевими ускладненнями мали вік до року, а БЦЖ-остити виникали у 77,7 % дітей віком від 1-го до 3-х років. Висновки: провокуючими чинниками ускладнень БЦЖ є запальні захворювання, анемія, природжені захворювання, захворювання нервової системи, куріння та зловживання алкоголем батьків, екологічні та сезонні явища.

З огляду на різницю у частоті ускладнень щеплень у різних країнах закономірно виникає питання про можливий вплив на частоту ускладнень різних штамів вакцин БЦЖ. Мета роботи - проведення метааналізу поширеності та вивчення особливостей клінічного перебігу післявакцинальних ускладнень БЦЖ, їх можливий зв'язок з типом вакцинного штаму і встановлення чинників, які можуть спричинити розвиток таких ускладнень. Проведено ретроспективний аналіз лікування 218-ти дітей. Було виділено дві групи спостереження: перша - діти, які одержали БЦЖ-вакцину BCG-1 (Росія), друга - діти, вакциновані вакциною штаму SSI (Данія). За період спостереження в області було виконано 185 773 вакцинації БЦЖ. Серед них було 182 особи з місцевими ускладненнями БЦЖ-вакцинації та 36 дітей і з БЦЖ-оститом. Загальна частота БЦЖ-ускладнень становила 117,4 на 100 000 щеплень. Частота "місцевих" ускладнень становила 97,9 на 100 000 щелепень, а частота оститу - 19,4 на 100 000 щеплень.